459
Андрій Попов: Чому міжнародні компанії залишають український ринок?
— Фондовий ринок
На жаль, в SWOT-аналізі українського ринку останнім часом переважають слабкі сторони і загрози, а не сильні сторони і можливості.
- Стискання внутрішнього ринку, падіння платоспроможного попиту. У цьому напрямку реалізується стратегія lose-lose і синергія цілого комплексу негативних факторів: економічний спад, рекордна девальвація гривні, анексія Криму і бойові дії на Сході створили нестабільність і зменшили внутрішній ринок на кілька мільйонів споживачів (як у сегменті b2b, так і в b2c).
- Валютні обмеження НБУ: обов’язковий продаж валютної виручки, а особливо заборона на виведення валюти за кордон для виплати дивідендів зробили Україну “Land of No Return” для міжнародного капіталу (країною, з якої немає шляху назад). Тобто теоретично в країну можна завести капітал, але вивести законним шляхом вельми проблематично. Зрозуміло, ці заходи приймалися, щоб обмежити виведення капіталу за кордон, але в результаті вийшов класичний приклад, коли з водою вихлюпнули дитину, і навіть добропорядні компанії не можуть використовувати зароблене в країні за своїм розсудом. Закликам «витрачати зароблене в Україні» більшість іноземних компаній слідувати не хочуть, і воліють згортати або обмежувати активність (показовим винятком стала хіба що покупка 3G-ліцензій «великою трійкою» мобільних операторів).
- Конфлікт з Росією, а також негативні економічні тенденції всередині самої Росії, призвели до зниження активності російського капіталу в Україні, який раніше вів активну діяльність у країні. Втрата російського ринку знизила інвестиційну привабливість цілих галузей промисловості України, а Зона вільної торгівлі (ЗВТ) з ЄС поки не стала «спусковим гачком» для серйозних інвестицій.
Які приклади відходу з України можна назвати найбільш показовими? Що послужило причиною відходу цих компаній з України?
Найпоказовішим прикладом став відхід угорського лоу-коста Wizz Air. Причина – непередбачувана військово-політична ситуація і недостатньо високий попит на авіаперельоти.
У 2014-2015 рр. Україну залишив ряд автоімпортерів (наприклад, японська Honda і китайський BYD). Зіткнувшись з падінням продажів у зв’язку з девальвацією, пішли або готуються до догляду широкий ряд західних брендів одягу. Ще на початку 2014 року, зіткнувшись з фінансовими труднощами і не витримуючи конкуренції з місцевими гравцями, з України пішли німецькі будівельні супермаркети Praktiker і OBI. Вийшовши з проекту з розробки сланцевого газу зважаючи на зниження світових цін на нафту, Україну покинула американська нафтова корпорація Chevron.
Говорячи про відхід міжнародних компаній з України, слід зазначити, що російські компанії в Україні також формували порядок денний на ринку M & A. Але в більшості випадків, мова йшла не про звільнення, а «маскування» капіталу для забезпечення безпеки активів. Найпоказовішим прикладом став продаж активів в Україні російським «Лукойлом» на користь австрійської компанії AMIC. У чиїх інтересах діє нещодавно створена компанія AMIC, невідомо, але за однією з найбільш правдоподібних версій, в інтересах самого «ЛУКОЙЛу».
З чим пов’язана відсутність на українському ринку багатьох відомих міжнародних брендів? IKEA найочевидніший, але не єдиний приклад.
Для іноземних компаній український ринок ніколи не був пріоритетом №1. Хоча 45-мільйонна європейська держава є привабливим ринком збуту, протягом останніх десятиліть ми значно програвали своїм великим сусідам (Польщі, Росії) за купівельної спроможності населення і ємності внутрішнього ринку. Крім того, аж до 2014 року Україна перебувала в другій сотні рейтингу Doing Business, що складається Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC). Даний рейтинг не є істиною в останній інстанції, оскільки не враховує всі аспекти підприємницького середовища. Але він аналізує нормативно-правову базу, важливу для інвесторів – створення підприємства і ведення бізнесу, здійснення зовнішньоторговельної діяльності, оподаткування тощо Тому настільки низькі показники України також не сприяли приходу іноземних гравців. Навіть зараз, коли Україна піднялася в Doing Business на 83 місце, всі сусідні країни, включаючи Росію та Білорусь, нас випереджають.
Традиційно вести бізнес в Україні воліли російські компанії та мережі, а не західні. Є які-небудь передумови (крім санкцій), що ситуація зміниться?
Російський бізнес постраждав від конфлікту України і Росії не меншою мірою, ніж український і західний, а за деякими напрямками навіть більше. Багато російських компаній, насамперед, банки (Сбербанк, ВТБ, Промінвестбанк, Альфа-Банк та ін.) А також мобільний оператор МТС, дуже широко присутні на Сході і в Криму, і понесли там великі втрати.
Слід визнати, що, незважаючи на політику Росії щодо України, російський бізнес настільки глибоко інтегрований в економіку України, що продовжує діяльність і здебільшого дотримується своїх зобов’язань. Особливо тут слід відзначити банківський сектор – дочірні банки Росії в Україні, незважаючи на рекордні втрати і збитки, зберігають присутність (а деякі навіть розширюють), виконують плани щодо докапіталізації і дотримуються всі вимоги регулятора.
Причина ситуації, що склалася криється в двох аспектах. По-перше, війна Росії і України «гібридна», і ворожі дії з боку Росії поєднуються з прагненням не допустити краху України. А по-друге, в самій Росії, мабуть, немає єдності щодо України, і ліберальне крило, представлене бізнесом, у тому числі присутнім в Україні (наприклад, главою Сбербанку Германом Грефом) далеко не завжди підтримує політику «яструбів».
Що зробив і що міг би зробити уряд в напрямку залучення іноземного бізнесу і капіталу?
- Продовження реформ у напрямку дерегуляції бізнесу, поліпшення податкового законодавства, протидії корупції;
- Постійна робота над покращенням іміджу України в очах міжнародного інвестиційного співтовариства;
- Припинення або хоча б «заморожування» збройного конфлікту на Сході;
- Використання можливостей ЗВТ з ЄС для залучення інвестицій з країн, зацікавлених в безмитному доступі на ринок ЄС (наприклад, Китаю), але реалізація цього сценарію залежатиме від успішності реформ, а також політичної та військової стабільності в країні.
Андрій Попов, партнер Kreston GCG
За матеріалами: Файненс.ЮА
Поділитися новиною
