1249
Хто і як витрачає гроші, які ми заробляємо
— Казна та Політика
Щоб оцінити важливість податкової реформи, важливо зрозуміти, що вона значить для кожного українця. Податки – це джерело наповнення бюджету і Пенсійного фонду. Це означає, що з кожної заробленої гривні частину ми віддаємо державі, і це дозволяє утримувати пенсіонерів, депутатів, депутатів-пенсіонерів, вести війну, будувати дороги і платити вчителям.
Отже, з кожних 100 гривень, виділених на фонд оплати праці середньостатистичного українця близько 29 гривень (100-100 / 1/41 = 71, якщо враховувати, що середня ставка ЄСВ дорівнює 41%) відразу йдуть у вигляді Єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування: у країні 13 млн пенсіонерів, і їх потрібно утримувати. З решти 71 грн ще 14,3 грн йдуть на податок на доходи, військовий збір та податок до Пенсійного фонду (71 * 0,79 = 56,7. ПДФО -15%, Пенсійний фонд – 3,6% і 1,5% – військовий збір).
Залишається 56,7 гривні, які ми і отримуємо у вигляді заробітної плати. За даними Держстату, 92% доходів українці витрачають і 8% – відкладають. Але всі відкладені гроші будуть рано чи пізно витрачені, або просто пропадуть. З усього, що ми витрачаємо, купуючи товари та послуги, ще 20% ми віддаємо державі у формі ПДВ. Навіть якщо купуємо щось у неплатника ПДВ, цей податок все одно десь мав бути сплачений – наприклад, при імпорті. Так що віднімаємо ще 9,40 грн (шоста частина від 56,7). Виходить, що на себе ми витрачаємо 47,3 грн з кожної заробленої купюри з портретом Тараса Шевченка.
Насправді, ця схема відображає ідеальну для держави картину, коли всі закони дотримуються, а ненависною уряду “спрощенкою” ніхто не користується.
У реальності виробники/постачальники товарів і послуг всіляко намагаються побудувати свій бізнес так, щоб заплатити менше. Це робиться як законними шляхами – за допомогою спрощеної системи оподаткування та за допомогою країн, в яких податки більш гуманні, – так і незаконними – за допомогою контрабанди, фіктивних угод, і неврахованої готівки.
Зекономлені на податках гроші можна роздати працівникам у вигляді “чорної зарплати”, з якою вже не платяться податки. Все це дозволяє українцям витрачати на себе трохи більше, ніж віддавати Батьківщині. За оцінками Міністерства економічного розвитку, економіка України приблизно на 65% живе своїм життям поза обліку і контролю, тому держава у нас бідна, а всі працюючі громадяни – злочинці.
У реальності виробники/постачальники товарів і послуг всіляко намагаються побудувати свій бізнес так, щоб заплатити менше. Це робиться як законними шляхами – за допомогою спрощеної системи оподаткування та за допомогою країн, в яких податки більш гуманні, – так і незаконними – за допомогою контрабанди, фіктивних угод, і неврахованої готівки.
Зекономлені на податках гроші можна роздати працівникам у вигляді “чорної зарплати”, з якою вже не платяться податки. Все це дозволяє українцям витрачати на себе трохи більше, ніж віддавати Батьківщині. За оцінками Міністерства економічного розвитку, економіка України приблизно на 65% живе своїм життям поза обліку і контролю, тому держава у нас бідна, а всі працюючі громадяни – злочинці.
З метою повернути ці суми в систему парламент пропонує скоротити ставки податків, щоб з кожної сотні залишалося “на себе”, грубо кажучи, 60 грн, а не 47,3. Це, у свою чергу, дозволило б людям більше витрачати, а виробникам – більше виробляти. Але головний кредитор України, Міжнародний валютний фонд не дозволяє витрачати більше, ніж було зібрано податків, і це логічно. Значить, потрібно десь менше витрачати. Залежно від того, до якої межі знизять податки, це позбавить бюджет 130 або 82 млрд гривень плюс до тих 70 млрд, яких уже й так не вистачає.
З кожної сотні, що потрапляє безпосередньо в державний бюджет, 28 гривень ми віддаємо на недоторканне майно – 14 грн на безпеку і оборону, і стільки ж на обслуговування держборгу. Менше ця сума ніяк не стане, поки не закінчиться війна і борги.
З кожних ста гривень у бюджеті 24 знову йдуть на пенсіонерів – коштів ПФ на всіх не вистачає. Ці гроші витрачаються насамперед на тих, хто не напрацював за все життя на мінімальну пенсію або не платив досить внесків – держава їх “дотягує” до прожиткового мінімуму. Сюди ж відносяться виплати на народження дітей, підтримка бійців АТО та їх сімей та інші акти державного людинолюбства. Для того, щоб скоротити витрати, Міністерство фінансів планує як мінімум порахувати тих, кого ми утримуємо – хто з них живий, хто реально воював, хто ліквідовував аварію на ЧАЕС та кому насправді потрібні гроші.
Ще 15 грн йдуть на освіту. І витрачаються вони не надто ефективно – тому що, з одного боку, є сільські школи, в яких навчається по 5 чоловік у класі, з іншого боку – батьківські збори вже давно скликаються не для розбору польотів учнів, а для збору грошей “на потреби класу “. Це ще один прихований податок для всіх, у кого є діти. Сюди ж відносяться витрати на студентів-бюджетників, яких набирають за держзамовленням, ні на чому не засновані, і на Академію наук, яка займається дослідженнями, непридатними до реального життя. Кабмін запропонував давати гроші не вузам, а студентам, щоб ті самі вирішували, куди йти вчитися. Тоді, можливо, ми б не оплачували зі своєї кишені навчання сотень “юристів” в «інязі».
Така ж ситуація з медициною – вона безкоштовна, але фактично не забезпечує наших потреб. Гроші з бюджету виділяються на ліжко-місце, тому ліжко-місць багато, а сервісу немає. Лікарі завжди розраховують на приватну подяку, в безкоштовних лікарнях при надходженні пацієнт отримує платіжку на пару сотень гривень “благодійного внеску”, а потім йде в аптеку купувати собі ліки. Тим часом у МОЗ кожен місяць вирішують, кому закупити ліки – “туберкульозників” або “сердечникам”, хто ще поживе, а кому не пощастило. І наші 8,60 грн з кожної “бюджетної” сотні розчиняються в цьому болоті. Для початку уряд пропонує виділяти гроші не на місце, а на надані послуги, а також дати клінікам більше фінансової незалежності. Але людей, які добре наживаються на болоті, занадто багато, і вони занадто добре пручаються.
Близько 3 гривень із 100 бюджет витрачає на комунальні послуги. Саме слово “комунальний” означає “належить нижчій адміністративно-територіальній одиниці”, тобто “общинний”, “муніципальний”. Це витрати, які за природою своєю не можуть лягати на держбюджет. Ці витрати складаються з субсидій для населення і дотацій місцевим бюджетам, тому що ні населенню, ні громадам не вистачає грошей на тепло, електрику і водопостачання. Деякі депутати намагаються нас переконати в тому, що проблема в дуже високих тарифах, але з тарифами все нормально, проблема в тому, що у людей мало грошей. А грошей мало тому, що з заробленої сотні нам залишили 34 гривні, а не 60.
Те ж саме з державними дотаціями до місцевих бюджетів на всілякі пільги – адже проїзд у транспорті і зв’язок не безкоштовні, просто за тих, хто не платить, платимо ми всі. Але найстрашніше, що ніхто не знає, скільки насправді цих пільговиків, чи користуються вони транспортом і чи існують взагалі в природі.
Більше 13 гривень йдуть на забезпечення економічної активності держави. За визначенням, сюди входить утримання працівників держсектора, придбання товарів і послуг для забезпечення їх роботи, поточні витрати і державні інвестиції. У теорії державних фінансів зростання державних витрат повинен вести до зростання доходів – у вигляді прибутків держпідприємств і податкових надходжень. В Україні витрати на держпідприємства чомусь летять у прірву. З 3340 держпідприємств реально працюють 1829, а решта просто існують, причому на наші гроші.
Більше 13 гривень йдуть на забезпечення економічної активності держави. За визначенням, сюди входить утримання працівників держсектора, придбання товарів і послуг для забезпечення їх роботи, поточні витрати і державні інвестиції. У теорії державних фінансів зростання державних витрат повинен вести до зростання доходів – у вигляді прибутків держпідприємств і податкових надходжень. В Україні витрати на держпідприємства чомусь летять у прірву. З 3340 держпідприємств реально працюють 1829, а решта просто існують, причому на наші гроші.
Торік найбільші держпідприємства отримали сукупний збиток у розмірі 116, 6 млрд гривень. З них 88,4 млрд – збиток НАК “Нафтогаз”. У Кабміні підрахували, що якщо продати зайве (перестати кидати гроші у прірву) і правильно управляти тим, що залишиться – це заощадить нам близько 2 гривень з кожної сотні в бюджеті.
З цією ж метою уряд пропонує скоротити кількість держорганів і працюючих у них чиновників. Нещодавно прем’єр-міністр озвучив пропозицію об’єднати Міністерство аграрної політики з Міністерством екології, Міністерство регіонального розвитку розділити між МВС і Мінінфраструктури, а Мінкульт, МОЗ і Мінспорту злити воєдино. Аналогічні процеси відбуваються і на інших рівнях – відомства об’єднуються і ліквідуються.
Результатом усіх цих зусиль має стати скорочення державних витрат з 37,5% ВВП (на 2015 рік) до 33,5%. Їх можна було б скоротити і більше, якби депутати підтримували відповідні законопроекти: щодо реформи освіти, медицини, управління держпідприємствами, держслужби, з дерегуляції та приватизації. Знижувати податки, можливо, було б набагато простіше.
Марія Стасенко
За матеріалами: Діло
Поділитися новиною
Також за темою
ЄС ще на пів року продовжив санкції проти рф
Держстат показав, як змінювались ціни на продукти, компослуги та транспорт в лютому 2026 (інфографіка)
Міносвіти розробило калькулятор для точного розрахунку зарплати вчителів — деталі
Законопроєкт про надрокористування: про просить бізнес
У Держстаті повідомили, як зріс реальний ВВП за 2025 рік
На 37% більше: три найбільші благодійні фонди України зібрали у 2025 рекордні 105,87 млрд грн — НБУ
