751
Нагодувати Китай. Українські аграрії замість Росії тепер годують Азію та Африку
— Аграрний ринок
На початку вересня Олексію Павленку, міністру аграрної політики та продовольства, його знайомий надіслав фотографію з Дубая. На ній були пакети українського молока, які щільними рядами стояли на полицях місцевого супермаркету. Потім надійшло подібне фото з магазину Safeway у Йорданії. Апетитні картинки надихнули міністра організувати флешмоб. На своїй сторінці в Twitter він закликав усіх небайдужих викладати до мережі фотографії української продукції з полиць зарубіжного роздробу та позначати їх хештегом #FoodUA.
Полетіли знімки з польського та італійського Auchan, американського Walmart, канадського Yummy Market, придорожніх магазинчиків Словаччини, продуктового ринку в Йорданії. Всього — понад 30 країн. Асортимент — від кетчупу Чумак та консервації Верес до молока Фермер, цукерок Roshen і гречки Сквирянка.
“Мета акції #FoodUA — продемонструвати потужний експортний потенціал українського агросектора та розвіяти кілька міфів”, — пояснює Павленко. Міф перший — аграрний сектор цілком залежить від ринків Росії та СНД. Міф другий — Україна експортує виключно агросировину.
Утім, міфи ці недалекі від реальності. Саме сировинний аграрний ринок сьогодні багато важить у галузі: до 80 % сільхозекспорту припадає на зернові та олійні культури. А стрімке закриття величезного ринку Росії для українців украй болісне.
“Ринок Росії поглинав усе. На всі боки ніхто не роззирався, — каже Юрій Шаблієнко, нещодавно призначений заступником начальника відділу з питань експорту компанії Клуб сиру. — Гадали, що так буде завжди. Коли ринок закрився, всі сказали: а що тепер робити? Куди сири продавати?”
Відповіді на ці та інші питання переважно вже знайдені. Цього року рекордно зріс експорт української сільгосппродукції до Китаю, Єгипту, Індії та інших країн третього світу. “Сподіваюся, — каже Павленко, — цього року ми відкриємо європейський ринок для нашого молока, щоб компенсувати втрати в Росії”.
Russia, good bye!
Нинішнього сезону проти аграріїв України виступили відразу кілька стихій. Перша — рекордне з 2008 року падіння цін на світових продовольчих ринках. Друга — зниження попиту на м’ясо-молочні продукти в Китаї, Північній Африці та на Близькому Сході, головних українських ринках. І нарешті, перевиробництво кукурудзи в США та девальвація нацвалюти в Бразилії, найбільшій у світі державі—виробнику цукру.
Ускладнилася ситуація ще й через те, що багато традиційних для нашої країни агрокультур — ріпак, кукурудза, цукор — вирощувалися для виробництва біоетанолу. Але за рік вартість нафти впала майже втричі, що перетворило виробництво альтернативного палива на не дуже рентабельну справу.
Світ — це глобальне село, та всі труднощі — тимчасові. Вічною і передбачуваною стихією для українців залишається тільки одна — Росія. Минулого сезону експорт українських продуктів до РФ сповз до історичного мінімуму: з $1,6 млрд до $416,7 млн. “Ми до цього давно готувалися, — каже Віктор Іванчик, співвласник агрохолдингу Астарта-Київ. — Ще з 1996 року, коли Росія закрила свій ринок цукру”.
Тепер про російський ринок доведеться забути всьому сектору. “З 1 січня, я так розумію, частка експорту до Росії буде нуль”, — натякає Андрій Ярмак, представник FAO (продовольча і сільськогосподарська організація ООН), на загрозу продовольчого ембарго, про яке Москва попередила Київ наприкінці серпня.
Проблеми в Росії мотивують аграріїв нарощувати постачання до країн Близького Сходу, Африки, Азії та навіть до США. Продаж української агропродукції в Китай 2014-15 маркетингового року (із червня до червня) зросла більш ніж удвічі, приблизно на $550 млн. Незначно зросли і ринки Близького Сходу, Африки. Цього поки недостатньо для того, щоб компенсувати втрати.
На одній із молочних ферм компанії Астарта-Київ для підвищення якості молока використовують нові технології та старі мелодії. Зокрема, корів доять під акомпанемент класичної музики
На одній із молочних ферм компанії Астарта-Київ для підвищення якості молока використовують нові технології та старі мелодії. Зокрема, корів доять під акомпанемент класичної музики
За період із червня 2013 року до червня 2014 року український аграрний експорт досяг позначки в $15,5 млрд, а за такий само період 2014-2015 років сповз до $14,1 млрд. Утім, міністр Павленко не втрачає оптимізму, адже в першому півріччі за рахунок нових ринків і розширення старих аграрії заробили на $250 млн більше, ніж за аналогічний період роком раніше.
Географія успіху має такий вигляд: за підсумками семи місяців поточного року до десятки найбільших імпортерів української агропродукції увійшли чотири країни ЄС (Іспанія, Нідерланди, Італія, Польща, сумарно — $1,1 млрд), три з Азії (Китай, Індія, Туреччина, сумарно — $1,8 млрд) і по одній із Африки (Єгипет — $630,6 млн), Близького Сходу (Іран — $350,2 млн) і СНД (Білорусь — $186,9 млн). Ця гаряча десятка покриває 57 % всього українського агроекспорту. У ній вже немає Росії, а Китай замість неї став найбільшим споживачем продуктів харчування з України — він закупив їх вже на $889 млн.
Тарас Висоцький, гендиректор галузевого об’єднання Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ), зазначає, що відносно швидко впоралися із втратами на російському боці виробники м’ясопродуктів. Також з Росії на ЄС переорієнтувалися виробники соків, томатної пасти. Найскладніше молочникам — швидко знайти альтернативні ринки їм не вдалося. Для молочного виробництва це трагедія: російський ринок щорічно поглинав продукції українських молокозаводів на суму $400 млн.
Причому це був ринок з високою прибутковістю, куди можна було постачати продукцію низької якості — ідеальне поєднання для мисливців за легкими грошима. За кілограм українського сиру в Росії платили $5-6, на решті ринків — до $3. “Наші стандарти якості залишилися на рівні Росії, СНД та інших недорозвинених країн, — зізнається Олександр Сліпчук, співвласник компанії Укрпродукт, — де немає жодного контролю і куди ми могли везти всіляку погань, яку самі їли”. Насправді Сліпчук використав більш неапетитне слово, ніж погань. При цьому додав, що за такої якості молочної сировини, як у більшості українських виробників, жодна розвинена країна не матиме з нами справи.
“Поки ти можеш робити з бабусиного молока щось, що називається російський сир, і продавати його з маржею 100 %, — каже Ярмак,— ти ніколи не ставитимешся серйозно до того, щоб постачати якіснішу, дорожчу продукцію за тридев’ять земель із маржею 10 %”.
Молочні ріки
Шаблієнко згадує, як листопадом 2014 року, в розпал політичного конфлікту між Києвом і Москвою, він обійняв посаду заступника директора з питань експорту компанії Клуб сиру. У спадок топ-менеджер отримав фактично закритий ринок Росії та СНД. Експорт компанії застиг на нульовому рівні. Трохи більше ніж за півроку Шаблієнко зумів домовитися про постачання продукції на нові ринки — США, Ізраїль, Йорданія, Казахстан. Довелося побігати світом.
Шаблієнко щойно повернувся з Гонконгу, де також просував продукцію компанії. Незабаром у нього зустріч із торговим представником з Арабських Еміратів, який, як він розповідає, в захваті від смакових якостей української продукції. І ось якого висновку дійшов Шаблієнко: “Є одна правда життя — на нас ніде не чекають. І тому, якщо ми хочемо десь бути, нам потрібно це місце самостійно розчищати”.
На ринку м’яса курки нас увесь світ боїться, — Андрій Ярмак, представник FAO
Робити це зовсім самостійно навряд чи вийде. Потрібно потужне державне лобі. Вихід на ринки ЄС для українських сироварів і молочників наглухо закритий. Якість виробленого в Україні молока не задовольняє європейців, бо 82 % молока виробляється у приватних господарствах. “Європейці вимагають, щоб під час виробництва молоко не контактувало з руками людини, — говорить міністр Павленко. — А також щоб була система охолодження, транспортування тощо”.
Робити це зовсім самостійно навряд чи вийде. Потрібно потужне державне лобі. Вихід на ринки ЄС для українських сироварів і молочників наглухо закритий. Якість виробленого в Україні молока не задовольняє європейців, бо 82 % молока виробляється у приватних господарствах. “Європейці вимагають, щоб під час виробництва молоко не контактувало з руками людини, — говорить міністр Павленко. — А також щоб була система охолодження, транспортування тощо”.
За словами Ярмака, для того щоб розблокувати доступ, потрібно пройти кілька інспекцій, а потім домогтися, щоб питання внесли до порядку денного засідання Єврокомісії. А там на день розглядають лише 50 питань. Щоб потрапити до заповітного числа, потрібно домовлятися з місцевою бюрократією і пробиватися крізь черги конкурентів. І нарешті, після того як Єврокомісія скаже “амінь”, дати добро має кожен із 28 членів ЄС. Хтось один сказав ні — і все пропало.
Але єврооптиміст Ярмак запевняє, що протягом року Україна відкриє для своїх молочників ринки ЄС. Підставою для таких надій є рішення Євросоюзу скасувати в 2015-му всі квоти на імпорт молока. “Це найбільша новина у світі, — говорить експерт.— Для нас це шанс. На сьогодні багато наших молочних господарств випереджають за розвитком європейські та дають якісне молоко. А поки ми можемо займати ті ринки збуту, на яких європейці ще не так активно присутні”. Йдеться про ринки з м’якшими вимогами щодо стандартів якості та з поки відносно низьким рівнем конкуренції.
Сліпчук з Укрпродукту налаштований менш оптимістично щодо своїх швидких перспектив на європейському ринку. Але на інших його компанія почувається цілком комфортно. “Це ринки слабкорозвинених країн — Африка, Близький Схід. Ми продавали сухе молоко і в Японії, яке там [через претензії до якості] тільки на годівлю тваринам іде. «Наші свині можуть їсти ваше молоко», — цитує Сліпчук в’їдливих японців. — І тільки так”.
Утім, Іванчик, співвласник Астарта-Київ, фігурант рейтингу НВ найуспішніших агрокомпаній 2015 року, категорично не згодний із колегою. Його компанія активно розвиває якісний експорт, частка якого в структурі доходів агрохолдингу за кілька років зросла з 20 % до 38 %. Іванчик говорить, що крім високих технологій потрібний ще і креативний підхід. “Минулого маркетингового року ми мали проект Швидке та якісне молоко, — каже він. — Ми звернули увагу, що корови набагато краще дояться і мають ліпший настрій, коли світло. На наших фермах грає музика”.
— Яку музику ви вмикаєте вашим коровам? — цікавиться НВ.
— Класику. Як я помітив, корови найкраще сприймають Пори року Вівальді.
Дорожня карта
Лідер нинішнього рейтингу НВ найуспішніших агрокомпаній — Миронівський хлібопродукт (МХП) — яскравий приклад того, як слід розчищати місце, де ні на кого не чекають. Власник компанії Юрій Косюк витратив мінімум п’ять років на те, щоб стати найбільшим експортером птиці на найзакритішому ринку світу — ЄС. Сьогодні Україна третя після Бразилії і Таїланду країна за обсягами поставок курятини до ЄС. Подальше зростання стримуване тарифною квотою, передбаченою Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, — 36 тис. т на рік. Це приблизно стільки, скільки українці постачають до Ірану, — 30 тис. т.
Але навіть у межах європейських квот усе не так просто, як здається. “Європейці ж не дурні, — зауважує Ярмак. — Вони дали нам квоти [тільки] щодо тушки птиці. А тушка не користується попитом у ЄС. Якщо б їм [МХП] дали дозвіл на філе, вони б увесь Євросоюз запакували”.
Але залишатися на цих пташиних правах українські виробники не бажають і тому домагаються від ЄС розширення квот до 100 тис. т. Подібні очікування й у великих виробників яєць і яєчного порошку. “Ми сподіваємося, що буде посилення переговорної позиції України. Бо зараз квоти символічні, — каже Ігор Петрашко, голова офісу агрохолдингу Ukrlandfarming. — Якщо знімуть квоти, це буде найперспективніший ринок для диверсифікації продажів”.
Поки пташники активізувалися в інших напрямках. Виробник курячого яйця Авангард, що входить до Ukrlandfarming, вперше цього року вийшов на ринок Ізраїлю та продовжує домінувати в Іраку.
До кінця року експорт української курятини відкриває перший свій сезон у Гонконзі. Є також апетитна пропозиція на придбання 12 тис. т м’яса української птиці з Єгипту.
А поки вітчизняні аграрії нарощують виробничі потужності, готуючись до експортного кидка. За місяць МХП відкриє завод із переробки сої — корму для птиці, й собівартість виробництва курятини, яка в Україні і без того найнижча, ще зменшиться. “На ринку м’яса курки нас весь світ боїться”, — вважає Ярмак.
Звісно, буде сильним перебільшенням говорити, що світ здригнувся, але все ж. “Щоразу, коли я їду до своєї країни, Франції, — розповів в ефірі ТК Голос Америки Жіль Мітеталь, директор з питань агробізнесу ЄБРР, — я вказую на якість [аграрного] бізнесу в Україні… Вони [іноземні конкуренти українських компаній] мають бути стурбовані, бо українці вже є сильними конкурентами і будуть ще сильнішими”.
Анатолій Юркевич, власник агрокомпанії Milkiland, із великими сподіваннями дивиться не тільки на ЄС, але й на ринки Північної Африки, де відбувається зростання населення приблизно на 1 млн осіб на рік, а також на Близький Схід. “Ірак, Іран, — перераховує він, — зараз знімають з них санкції, і на їхні ринки можна отримати доступ”.
Ярмак радить агрохолдингам проявити силу та моторність і придивитися до африканських країн на південь від Сахари. “Обсяг тамтешнього ринку — $2,6 млрд, — резюмує він.— Ми можемо поставляти туди втричі більше [ніж зараз]. Якщо наступного року всі зусилля кинути на пошук там ринку збуту, ми можемо повністю замінити [за рахунок Африки] СНД”.
Олександр Пасховер
За матеріалами: НВ
Поділитися новиною
