Опудало для грошей. За рік Україна втратила десятки мільярдів доларів західних інвестицій

За півтора року Україна втратила чверть всіх іноземних інвестицій, залучених за роки незалежності. Виводять гроші переважно вітчизняні мільярдери і мільйонери

За відливом завжди наступає приплив — приблизно з такими очікуваннями входила у постмайданний період українська влада. За час правління Віктора Януковича в країні так і не з’явилося жлдного великого іноземного інвестора, зате спостерігався відтік капіталу. Нова владна команда сподівалася, що зі зміною політичної ситуації до країни потягнуться іноземні гроші. Однак перелому ситуації не сталося.

Навпаки. У липні Держстат опублікував дані, які доводять, що відтік капіталу є, причому колосальний: якщо станом на 1 січня 2014 го обсяг зовнішніх інвестицій склав $57,3 млрд, то на початок 2015 го цей показник знизився до $45,9 млрд, а на 1 липня впав вже до $42,9 млрд. Іншими словами, за останні 1,5 року з країни пішло більш ніж $ 14 млрд. Це чверть від усіх іноземних інвестицій, залучених за всі 24 роки незалежності.

Це притому, що Казахстан за минулий рік залучив прямі іноземні інвестиції (ПІІ) в розмірі $9,6 млрд., а маленький Сінгапур, який українська влада часто згадує як приклад вдалих реформ і боротьби з корупцією, за 2014 й забезпечив собі $81 млрд ПІІ.

Пробоїна, крізь яку українську економіку залишає цілющий грошовий кисень, утворилася внаслідок трьох факторів.

Перший — це припинення реінвестування капіталів українськими бізнесменами, які заходили під виглядом ПІІ з Кіпру. Раніше ця острівна держава грала роль ключового інвестора України, бо, як пояснює Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії, “повертала” на береги Дніпра гроші, виведені олігархами в офшори. Тепер кіпрсько-українське джерело вичерпався, багато в чому завдяки тому, що великий бізнес воліє виводити капітал в банки Кіпру і там залишати. Роблять це не тільки легальні мільярдери і мультимільйонери, але і представники команди Януковича, які різними способами “вивели” з країни великі суми.

Ще один фактор — війна. Президент Росії Володимир Путін розв’язав її не просто так, а для того, щоб дестабілізувати економічну ситуацію і зробити країну максимально непривабливою для інвестицій, вважає Вишлінський. “І треба визнати, що це спрацювало дуже добре”,— додає експерт. І хоча інвестори розуміють, що можна розмістити виробництво в Івано-Франківській або Львівській області, куди війна швидше за все ніколи не добереться, будь-яка ескалація конфлікту може призвести до втрати бюджетних доходів, дестабілізації валютного ринку і втрати населенням доходів. “Внутрішнє споживання продукції і так скорочується, ринки скорочуються, а у випадку активізації військових дій вони скоротяться ще більше. Звичайно, в таких ситуаціях прогнозувати продажі неможливо”,— говорить Вишлинський.

Про те, що Путін дійсно вирішує війною економічні завдання, визнають і в самій Росії. “Ми не дали зробити з України вітрину західної демократії”,— відверто заявив нещодавно в телеефірі В’ячеслав Ніконов, депутат Держдуми РФ.

Олексій Кредісов, керуючий партнер компанії Ernst&Young в Україні, зазначає, що є й третя, внутрішня причина відтоку капіталів. Мовляв, після Евромайдана країна повинна була перейти своєрідний Рубікон, продемонструвавши зміни на краще. Однак нова влада не провела швидких і ефективних реформ, не забезпечила боротьбу з корупцією в судах, прокуратурі, міліції, не знизила податки і не відмовилася від постійних перевірок і залякування бізнесу. “Можна говорити, що надто мало часу минуло. Але інвестор не слухає пояснень, він запитує: чи стало легше вести бізнес? Зменшилися податки? Ми можемо продавати більше? На ці питання, як і на багато інших, відповідь негативна”,— говорить Кредісов.

На війні як на війні

Андрій Колодюк, голова наглядової ради Асоціації міжнародних інвесторів, впевнений: головна причина, по якій йдуть інвестиції з України,— це війна. “Чи багато ви бачили нових інвесторів, які роблять вклади у країну, де почалася війна? Або в країну, де відбувається девальвація в рази, а економіка паралізована через бойові дії?”,— запитує він.

Але подібним чином оцінюють ситуацію далеко не всі інвестори. Кшиштоф Седлецький, глава українського представництва японської фармкомпанії Astellas Pharma, пояснює: війна далеко не так суттєво впливає на рішення іноземців працювати в країні. Нестабільність, яку видно здалеку, на місці виглядає значно менш небезпечною. І додає, що в будь-якому випадку Україна залишається для західних капіталістів однією з найбільш привабливих для інвестицій країн в Європі. “Завдяки розмірам країни і населення”,— уточнює Седлецький.

Подібним чином бачить ситуацію і Геннадій Радченко, директор з корпоративних питань компанії Nestle в Україні. Мовляв, це важливий ринок, з хорошими перспективами. “Так, є труднощі і проблеми зі споживчим попитом. Але це можна подолати”,— говорить він, не забуваючи зазначити: його компанія з України нікуди йти не збирається.

Так що ж заважає, якщо не війна? Седлецький готовий відповісти на це питання за себе й представників інших іноземних компаній, що працюють в Україні. “Найголовніша проблема — гіпертрофована до неймовірних розмірів, абсолютно ідіотська бюрократія. В Україні будь-яку хорошу ініціативу і будь-який хороший закон можуть вбити виконавці на місцях”,— говорить він. Таких виконавців представник Astellas Pharma називає старою гвардією, яка нікуди не поділася. І якщо, мовляв, у міністерстві і набирається десяток-другий людей, які рухають реформи, то на них припадає тисяча бюрократів, які потім ці починання блокують.

Ще один “фірмовий” порок України — корупція, яка безпосередньо пов’язана з бюрократією. “Якщо не дати бюрократам приймати рішення, тоді автоматично йде грунт для корупції”,— упевнений іноземець.

В опублікованому в липні дослідженні інвестиційної привабливості України, яке провела Європейська Бізнес Асоціація (ЄБА), зазначено: в цілому інвестори сприймають клімат як незадовільний і дають Україні 2,66 бали з 5 можливих. А адже ще в березні 2014 го на хвилі Евромайдана індекс підскочив з 1,81 до 2,72–2,74 бала. І це без проведення реальних реформ, тобто — лише на очікуваннях.

Зараз інвестори вже не реагують на надії, обіцянки і навіть на резонансні призначення. “Їх цікавлять тільки реальні досягнення”,— пояснює Ганна Дерев’янко, виконавчий директор ЄБА.

А ось з цим виникають великі проблеми. Вірніше, проблеми — корупція і бюрократія — залишилися колишніми. Недарма про них так багато говорить Седлецький: за даними дослідницької компанії GfK Ukraine, 4,4 % опитаних підприємців давали хабарі митниці вже після Евромайдана, а 7,1 % бізнесменів платили винагороду Агентству земельних ресурсів. Найбільш корумпованим органом виявилася Державна фіскальна служба — її представникам давали хабарі 25,9 % опитаних підприємців. В основному платили при перевірках і за швидке і своєчасне повернення ПДВ. Не кращий стан справ і в судах.

Тому Седлецький налаштований рішуче: треба звільнити весь попередній склад чиновників і набрати абсолютно нових людей, яких навчать західні інструктори. Як це сталося з поліцією. Без цього, вважає він, ніякого притоку іноземних інвестицій країна не дочекається.

Зупинити “сміття”

Не можна сказати, що держава не робить жодних спроб зупинити відтік капіталу з країни. Влада намагається перекрити канали, по яких йдуть гроші.

Так, Тимур Хромаєв, голова Нацкомісії з цінних паперів і фондового ринку (НКЦПФР), почав боротьбу з обігом “сміттєвих” акцій на фондовому ринку

Подібні папери, за його словами, використовуються для викривлення фінансової звітності, відмивання коштів, ухилення від оподаткування. Але головне — для виведення грошей за кордон.

Як уточнює Олексій Сухоруков, керуючий партнер інвестгрупи Універ, акції такого типу не мають реальної ринкової вартості, дозволяють переводити кошти між різними особами без сплати податків. Наприклад, компанія А хоче завести в країну валюту без фіскального навантаження. Для цього вона купує “сміттєві” папери своєї структури Б. Податок при цьому не стягується. Щоб вивести ці кошти з України, компанія вже Б купує акції компанії А за тією ж схемою.

Андрій Беспятов, керуючий директор інвесткомпанії Dragon Capital, яка видає НВ, розповідає про іншу схему. Купується маловідома компанія з фондового ринку, ціна її акцій розганяється в мільйони разів. Так формується статутний фонд, під який виходить кредит — і ці гроші виводяться за кордон. Після компанія “здувається”, а кредит не повертається. “Завжди можна пояснити: ну, це ринок — прогоріли хлопці”,— говорить Беспятов.

Саме так, за словами Дениса Яструба, члена Нацфінпослуг, і роблять багато українських компаній. Про розмах говорить гігантський розмір ринку технічних паперів в країні: їх капіталізація, за даними НКЦПФР, перевищує 500 млрд грн. А оборот коштів — це вже реальні, а не віртуальні гроші — дорівнює 400 млрд грн. Що в десять разів більше, ніж оборонний бюджет України на 2015 рік.

НКЦПФР нещодавно зупинила котирування великого числа акцій з ряду технічних. Найбільшим емітентом “сміття” стала маловідома компанія Код Інвест, яка мала “капіталізацію” в 140 млрд грн, або майже $6,5 млрд. Це більше половини стану мільярдера Ріната Ахметова, за даними рейтингу “ топ-100 найбагатших людей за версією НВ і у вісім разів перевищує активи президента Петра Порошенка.

Основними акціонерами непримітної дніпропетровської фірми є віргінські офшори — Albroath International Corp. і Melchett Invest Limited, які входять до групи “Приват” мільярдера Ігоря Коломойського.

У списку НКЦПФР опинилися й інші компанії цієї групи: Аеробуд, Верхнетокмацкое хлібоприймальне підприємство і Білогірська реалізаційна база хлібопродуктів, а також ряд інших фірм зі схожими “гучними” назвами — Одеське ВАТ по експорту та імпорту нафтопродуктів, Силові електронні прилади управління, Трояновський елеватор і Запорізький оліяжиркомбінат.

Загалом ледь не кожна друга компанія з чорного списку НКЦПФР так чи інакше пов’язана з групою Приват.

У списку відзначився і колишній віце-прем’єр часів Януковича — Борис Колесніков, вірніше, його фірма АВК-Фінанс: у Нацкомісії вважають, що її капіталізація в 21,9 млрд грн — липова. Так само, як і капіталізація фінансової компанії Трійка Інвест — 25,9 млрд грн. Остання обслуговувала інтереси російського бізнесу і допомагала росіянам виводити капітали з України.

Завдяки таким структурам представники великого бізнесу переправили за кордон грандіозні за розміром активи. Джеймс Хенрі, колишній співробітник консалтингової компанії McKinsey, дослідивши офшори, прийшов до висновку, що в подібних зонах зосереджений український капітал в розмірі близько $167 млрд. Більшу частину цих коштів українці вивели через “сміттєві” акції або трансфертне ціноутворення — продаж товарів офшорної компанії за заниженими цінами з подальшим перепродажем за ринковою ціною, пише Хенрі у своєму дослідженні The Price of Offshore Revisited.

Такий результат дозволив Україні увійти у топ-20 держав світу за обсягами коштів в офшорах.

Нова надія

Дерев’янко впевнена: боротися потрібно не з самою технологією виведення капіталу, а з його причинами. Зараз, мовляв, НКЦПФР закриє можливість виведення грошей через акції. Потім зробить неможливим їх виведення через трансфертне ціноутворення. Але завжди знайдуться нові схеми. “Капітал буде йти з України сотнями інших шляхів. Його просто будуть вивозити готівкою через кордон, як це змогли зробити в кінці лютого—початку березня 2014‑го багато представників клану Януковича”,— впевнена вона.

Зупинити потік здатна лише політика влади, що робить Україну більш привабливою для вкладення грошей.

Кабмін начебто налаштований в цьому плані по‑робочому. З червня в уряді питання залучення інвестицій курирує нова людина — заступник міністра економіки Юлія Ковалів. Вона розповіла НВ, що буде намагатися зупинити капітал не заборонами, а змінами инвестполитики.

Один із кроків у цьому напрямку — створення Агентства по залученню інвестицій, яке стане працювати за принципом єдиного вікна. Якщо компанія з іноземним капіталом звернеться туди, то там їй допоможуть вирішити максимально широкий спектр проблем — від “наїздів” податкової до отримання дозволів та ліцензій або енергопідключення.

Дерев’янко наголошує, що, крім іншого, необхідно різко зменшити регуляторні бар’єри, податки і ввести повний мораторій на перевірки. “Коли чиновник буде боятися зайвий раз чіпати бізнес, оскільки це загрожуватиме йому кримінальним переслідуванням, ось тоді працювати тут буде комфортно”,— впевнена вона.

Без ефективної податкової реформи, прийняття нового антимонопольного законодавства, яке обмежить роль держмонополій і олігархів, а також прозорої приватизації змінити інвестклімат по‑справжньому не вийде, визнає Ковалів. А все перераховане залежить більше від Кабміну в цілому і Верховної ради, ніж від окремо взятого міністерства.

Олег Гавриш