774
Непотоплювані. В Україні за рік скоротили всього кілька тисяч чиновників
— Казна та Політика
В Україні з великим скрипом скоротили за рік усього кілька тисяч чиновників. Діяти швидше ні уряд, ні парламентська коаліція не хочуть: владі вигідна армія неефективних і малооплачуваних, але слухняних підлеглих
Монстр — неефективний, неповороткий. І корумпований. Так лише кількома словами описує весь український чиновницький апарат Денис Бродський, експерт з питань реформи держслужби організації Реанімаційний пакет реформ. Монстр, який благополучно пережив вже 24 роки, — з 1991 по 2015.
Бродський знає, про що говорить. Він — один з кращих HR-фахівців в Україні з багаторічним досвідом роботи: після революції гідності, у квітні 2014, він проміняв високий дохід у приватному секторі на чиновницький мундир, очоливши Національне агентство з питань держслужби.
Його спроби реформувати систему зсередини не увінчалися успіхом і не знайшли відгуку в уряді Арсенія Яценюка. І всього через два місяці після призначення Бродський залишив пост. “Ви навіть не уявляєте, наскільки нинішня система вигідна владі,— говорить експерт.— Вона працює за дзвінком: на будь-яку посаду можна призначити свою людину”.
Владна вертикаль — коли високопоставлений керівник без проблем лобіює на посади своїх людей, породжує залежність чиновників від начальства. А ще пояснює, чому держменеджери вищого рівня, включаючи членів Кабміну, не поспішають реформувати і скорочувати чиновницький апарат. У результаті в розпал кризи і війни українські платники податків утримують величезну армію чиновників — 295 тис. осіб, які нездатні ефективно обслуговувати ні громадян, ні саму державу.
Мертві душі
В уряді неодноразово обіцяли скоротити кількість держслужбовців. Яценюк запевняв, що в 2015 скорочення торкнуться 20% чиновників. Міністр юстиції Павло Петренко називав ще більш вражаючі цифри — 30-50%.
Але результати виявилися куди скромнішими — скорочення склало лише 10%: з 330 тис. у 2014 році до 295 тис. станом на літо 2015. Причому у Нацагентстві з питань держслужби зізнаються, що за цими цифрами в основному стоять не реальні чиновники — на ділі скоротили лише посади. “Основна частина скорочень пройшла за рахунок вільних вакансій,— говорить Костянтин Ващенко, голова Нацагентства.— Сьогодні є збочена система оплати праці, яка змушує керівників тримати ці вакансії, щоб мати можливість більше платити тим, хто працює,— наприклад, у вигляді премій”.
І навіть цифра 10% — занадто завищена, переконаний Іван Хілобок, проектний менеджер реформи держслужби Національної ради реформ. Реальне скорочення склало не більше 2%. Решта 8% з’явилися через те, що в Україні перестали враховувати чиновників окупованого Криму і захоплених територій сходу.
Реальні скорочення пройшли лише в одному з найбільших відомств — Мінекономіки, яке налічує 1,2 тис. співробітників-держслужбовців. Міністр Айварас Абромавичус у березні 2015 підписав указ про скорочення штату підвідомчої йому структури на 30% і пообіцяв урізати ще 20% співробітників до осені. У перспективі він взагалі схильний ліквідувати відомство.
Але навіть реформаторський запал Мінекономіки тьмяніє на тлі інших країн, які розв’язували подібну проблему, впевнені експерти. Наприклад, у реформованій Грузії за часів Саакашвілі тільки кількість прокурорів скоротили в п’ять разів — з 1,6 тис. до 350, а співробітників МВС поділили на три, довівши їхню кількість з 60 тис. до 20 тис. і зберігши при цьому колишній зарплатний фонд.
Чистка рядів дозволила не лише скоротити бюджетні витрати, але й різко збільшити зарплати тим, хто залишився. Тоді в останніх з’явився стимул працювати якісно.
В Україні з цим великі проблеми. Чиновники вкрай погано мотивовані виконувати свої обов’язки: 40% отримують зарплату на рівні мінімальної — 1218 грн. Раніше вони могли розраховувати на доплати та премії, особливо це стосувалося столичних чиновників, але задля економії уряд урізав всі подібні надбавки.
Зарплати держслужбовців вищого рівня істотніші, але й вони непорівнянні з рівнем відповідальності. Давид Сакварелідзе, автор реформи грузинської прокуратури, нині заступник генпрокурора України, зізнається, що отримує зарплату трохи вище середньої по країні — 6 тис. грн. Це притому, що в його посадові обов’язки входить боротьба з корупцією в мільярди гривень.
Щоб забезпечити звичний рівень життя і обслуговувати іпотечний кредит, Сакварелідзе користується відкладеними заощадженнями і здає в оренду свою квартиру в центрі Тбілісі. Існуючу систему оплати праці держслужбовців він називає неприйнятною. “Прокурор середньої ланки повинен отримувати високу зарплату. Дуже високу. По-іншому не можна: низька зарплата провокує найсильніші корупційні ризики”,— пояснює заступник генпрокурора.
В українському уряді обіцяли, що не будуть урізати фінансування відомствам, скорочуючи штати. Але обіцянки не дотримали.
“Потрібно не скорочувати фінансування, а перерозподіляти його”,— говорить Сакварелідзе. Він шкодує, що після звільнення частини прокурорів — з 22,5 тис. за півтора року скоротили 7,5 тис.— Кабмін забрав у Генпрокуратури частину фінансування в розмірі 83 млн грн.
Але відомство все одно активно використовує державні кошти: за даними Гліба Вишлінського, виконавчого директора Центру економічної стратегії, бюджет Генпрокуратури становить 3 млрд грн. При цьому Мінінфраструктури, наприклад, задовольняється 33 млн грн.
Грошове питання
Оплата праці армії держслужбовців, навіть при їх малих доходи, зараз обходиться країні в цілому приблизно в 14 млрд грн на рік, каже Костянтин Ващенко. Підняти зарплати навіть у два рази неможливо без паралельного скорочення держапарату. Завдання ускладнюється тим, що у планах влади — ще більш істотне зростання чиновницьких заробітків: Дмитро Шимків, заступник глави Адміністрації президента, заявив, що в середньому зарплата держслужбовця повинна становити від €700 до €1,5 тис.
Спочатку адекватну оплату хоча б на вищому рівні можна забезпечити за рахунок спеціальних фондів, які готові наповнювати і західні партнери, і деякі українські бізнесмени. Фонди працюють наосліп, тобто гроші складаються в загальний котел і розподіляються без участі самих вкладників.
Така схема діяла спочатку в Грузії, згадує Сакварелідзе. “Міжнародні донори і наші бізнесмени доплачували зарплатню держслужбовцям, але це тривало лише рік”,— пояснює він. А далі влада провела реформу податкової та митної служб, і надалі казна вже могла без сторонньої допомоги фінансувати скорочений і після цього більш ефективний держапарат.
В Україні таких фондів немає. Зате є інша масова практика — цінним працівникам доплачують до офіційної зарплати солідну суму в конвертах. Причому походження цих грошей не розголошується. Про таку схему розповідали відразу кілька чиновників. Вона не тільки сіра по своїй суті, але і допускає повну залежність одержувача від тих, хто йому доплачує.
Саме тому ініціатива створення легальних зарплатних фондів в Україні гальмується, говорить Бродський. “Зараз люди в міністерствах обслуговують певний фінансовий потік. Кінцевий бенефіціар цього потоку доплачує фахівцям гроші в конвертах. Уявіть собі, що ми замінимо такий конвертик білою зарплатою професіоналів. З’явиться чиновник, фінансово незалежний від свого керівника. Це нікому не вигідно”,— каже експерт. Прізвища “кінцевих бенефіціарів” він не називає.
За даними джерел , ігнорують ідею “сліпих” фондів навіть вищі керівники країни, включно з прем’єр-міністром.
Між тим, кошти — на зарплати і реформи — готові виділяти не тільки підприємці, що діють на українському ринку, але й міжнародні донори. Однак останні давати гроші “в нікуди” не хочуть. Захід вимагає чіткої стратегії реформи і прийняття нового закону про держслужбу. “Одне тільки його прийняття потягне за собою € 105 млн безповоротної допомоги і ще € 200 млн у наступному році. Наступний транш МВФ в $ 1,8 млрд теж обумовлений прийняттям закону про держслужбу”,— каже Ващенко.
Жодного законопроекту, який стосувався б реформи апарату, і в тому числі дозволяв би створити спецфонд для доплат чиновникам, парламент так і не прийняв.
Беззаконня
Зобов’язання впровадити подібні ініціативи представники влади брали на себе і на рівні парламентської коаліції, і на рівні уряду.
Новий закон про держслужбу планували ухвалити ще в грудні минулого року, але його лише схвалили в першому читанні, і сталося це ще в квітні 2015 го. Після чого документ застряг у парламентських комітетах. “Кабмін доручив негайно підготувати законопроект для другого читання до вересня. Але депутати у відпустках, комітети не збираються, ніхто нічого не готує. Я взагалі не впевнений, що його приймуть”,— нарікає Бродський.
За його словами, ухваленню документа чинять опір у всіх фракціях. “У тому числі в найбільших — Народному фронті [Яценюка] і Блоці Петра Порошенка”,— додає колишній глава Нацагентства з питань держслужби.
Причини зволікання, на думку Хілобока,— відсутність узгодженого бачення реформи у коаліції та її непопулярність серед нинішніх 300 тис. держслужбовців. А вони ж — це потенційно 1 млн виборців, враховуючи членів сімей, і йти проти такої маси до осінніх місцевих виборів ніхто, на думку експерта, не хоче.
Але ж закон встановить нові правила гри в держапараті. По-перше, з’явиться поділ на політичну і неполітичну держслужбу. До першої категорії віднесено, зокрема, членів Кабміну, президента і народних депутатів. Друга категорія — професійні державні службовці. Згідно з проектом, вони не повинні перебувати в політичних партіях і агітувати за якусь політсилу. Будь-який держслужбовець буде призначатися на посаду виключно за конкурсним відбором, кожен рік його роботу будуть оцінювати.
Втім, одного закону для повноцінної реформи недостатньо, відзначає Вишлінський. Потрібно змінити систему прийняття рішень, у тому числі на найвищому рівні, замінивши нескінченні паперові узгодження професійними обговоренням та дискусіями. Крім цього, необхідно постійно вести боротьбу з корупційними ризиками. “Без ліквідації можливостей для корупції і, наприклад, поголівних перевірок на поліграфі корупція на вищому та середньому рівнях збережеться при будь-яких зарплатах”,— застерігає Вишлинський.
Сакварелідзе також закликає докорінно переглянути систему, скорочуючи не тільки чиновників, але й цілі відомства, які з радянських часів виконують величезний масив безглуздої паперової роботи. “Україні потрібно скинути зайвий тягар. Є цілі департаменти, що фінансуються з держбюджету, на які роками ніхто не звертає увагу. Треба від них позбавлятися”,— впевнений представник Генпрокуратури.
Щоб вибудувати ефективну і якісну систему держуправління, знадобиться кілька років, прогнозує Хілобок, а підтримувати її на належному рівні потрібно буде постійно.
Галина Корба
За матеріалами: НВ
Поділитися новиною
