1072
Україна заслуговує списання боргу, - переклад колонки Джорджа Сороса в Wall Street Journal
— Казна та Політика
Україна намагається домовитися зі своїми кредиторами про угоду, яку вимагає МВФ як одну з умов для подальшої фінансової підтримки з їхнього боку. Російська агресія погіршила плачевний стан української економіки, що робить 19-мільярдний зовнішній борг дуже нестійким. Переговори з приводу перегляду боргу України в даний момент ведуться в Сан-Франциско.
Ситуація на сьогоднішній день така, що Україна не перебуває в стані банкрутства. Стаття 11 не передбачає такі умови для незалежних позичальників, за яких можливим було б припинити “режим вогню” між ними і кредиторами, а також вирішувати, які борги варто переглянути, як опосередкувати переговори між двома сторонами. Україні та її приватним кредиторам доведеться домовлятися в режимі “сила вирішує все”.
У подібній ситуації єдиним важелем тиску в переговорному процесі для України може бути тільки загроза про наближення дефолт, якщо борг не буде “прощений”. Я впевнений, що відповіддю власників облігацій буде попередження, що, якщо дефолт буде, жоден інвестор не подивиться на Україну ще довгий час.
Дефолти обходяться дорого. Але вони також мають довгострокові ефекти, головним чином, коли кредитори виходять з гри, як це було в Латинській Америці в 1980-х або в Греції на сьогоднішній момент. Коли країна і її кредитор можуть досить швидко укласти угоду, навіть якщо це тягне за собою втрати для позичальників, країна, як правило, повертається на ринок через рік або два. Більше того, це не дефолт, який відразу ж відсторонює країну від ринку, а проблеми в економіці, які цей дефолт, в першу чергу, і провокують.
Колишній секретар Міністерства фінансів США Ніколас Бреді зрозумів це, коли оприлюднив свій план в 1989, в якому він закликав банки прийняти списання боргів, принаймні, для тих країн Латинської Америки, які проводили суттєві реформи. Бреді прийшов до висновку, що розумні інвестори будуть скоріше дивитися в майбутнє, ніж у минуле, у процесі прийняття рішення, чи позичати гроші країні, яка щойно перебувала в стані дефолту.
На сьогоднішній день Бреді є головою головного українського власника акцій компанії Franklin Templeton і виступає категорично проти списання боргу України. Складно повірити, що людина, що займає настільки “милосердну” позицію в 1989, на даний момент дотримується абсолютно полярної тактики.
Уряд України героїчно бореться за структурні реформи, які були прописані в плані Бреді в 1989: викорінення корупції, реформування судової системи, також відмова від поставок газу з Росії, інтеграція економіки в ЄС, стимулювання агрокультури, “очищення” банківської системи та багато іншого.
Якщо списання боргу послужить поштовхом до виконання даних реформ, інвестори будуть змушені вимагати цього (як МВФ і збирається зробити). Якщо дефолт – єдиний шлях до списання боргу, інвестори будуть тільки підштовхувати Україну на цей шлях.
Це невигідно для таких країн, як Україна, так як аргумент того, що дефолт руйнує репутацію країни, йде нарізно з логікою закону США про банкрутство, який дозволяє компаніям “реорганізувати” їхні борги. Таким способом вони цілком можуть відродити своє положення. Стаття 11 визначає, що пред’явлення вимоги повної сплати боргу до компанії з великим обсягом заборгованості є руйнівною для бізнесу, а полегшення рівня боргу може благотворно вплинути на бізнес.
Тримачі українських облігацій не повинні соромитися визнати, що вони виступають проти списання боргу. Зрозуміло, вони не хочуть втратити гроші від своїх інвестицій, так само, як і я. Але чому б їм просто не зізнатися в цьому замість того, щоб намагатися переконати Україну, що полегшення тягаря заборгованості матиме погані наслідки для країни? Це, принаймні, було б чесно, і в цьому, насправді, і є перевага – перевага правди.
The Wall Street Journal, Джордж Сорос
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
