1998
В Україні гряде реформа трансплантації
— Казна та Політика
Україна готується реформувати систему трансплантації органів людини. Міністерство охорони здоров’я винесло на публічне обговорення новий законопроект.
Невеликі шанси
Проблема з трансплантацією органів давно назріла в Україні. Через відсутність достатнього державного фінансування та ефективно діючої системи збору і трансплантації органів у минулому році в Україні було проведено лише 140 операцій з пересадки органів.
“Трансплантації походять від випадку до випадку”, – говорить заступник директора Національного інституту хірургії і трансплантології ім. А. А. Шалімова Руслан Салютін. За його даними, потреба українців в пересадці становить 4,5 тис. осіб.
Прес-служба МОЗ наводить слова заступника головного лікаря Національного центру трансплантології Андрія Костенка, який стверджує, що потреба трансплантації органів становить 2000 пересадок нирок на рік, 1500 – печінки і близько 1000 – серця. За його словами, в Україні лише 10% людей, які чекають на трансплантацію, мають шанс на операцію, решта – помирають.
“В Україні не роблять і 10% від необхідної кількості трансплантацій. Суворе регулювання і заборони обґрунтовуються “страшилками” про “чорних трансплантологів” і про те, що всіх “продадуть на органи”. Я вважаю, що суспільство не повинно “вестися” на ці казки. Досвідчений лікар це підтвердить. Просто українці не вникають в цю проблему, поки вона їх не торкнулася, наприклад, необхідна пересадка нирки близькій людині. У підсумку їдуть до Білорусі, РФ, в Європу і витрачають величезні гроші (зачасту останні)”, – зазначає директор приватної клініки ilaya Олексій Шершньов
Наприклад, у Пакистані вартість пересадки нирки може становити 35 тис. дол., а в сусідній Білорусі – 80 тис. дол., каже Руслан Салютін.
За його словами, вартість пересадки печінки стартує за кордоном від 150 тис. дол. “Ми втрачаємо дуже великі гроші, які повинні залишатися в країні, а не вивозитися кудись за кордон”, – зазначає заступник директора Національного інституту хірургії і трансплантології ім. А. А. Шалімова.
Донорство в Україні має бути безкоштовним, але оплачувати послуги всіх підрозділів, які роблять якусь роботу для забезпечення процесу забору, обробки, зберігання та трансплантації потрібно і це має бути законно, вважає Шершньов.
Новації реформи
У разі прийняття цього документа Верховною Радою, Україна де-факто проведе кардинальну реформу трансплантації.
Руслан Салютін каже, що законопроект допоможе вирішити одну з головних проблем української трансплантології – відсутність управління. Зокрема, буде створена логістична служба трансплант-координації.
Ця служба буде координувати всі процеси – від забору органів до передачі в трансплантаційні центри. Крім того, вона буде займатися забезпеченням трансплант-координатора, буде вести реєстри донорів, в тому числі донорів кісткового мозку. Крім того, на службу будуть покладені функції контролю, щоб не дати можливість для неправильного розпорядження органами людини.
Планується, що в майбутньому служба трансплант-координації буде об’єднана зі службою крові. Обидві ці служби ідентичні в логістичному та інформаційному полі, пояснює Руслан Салютін. Крім того, вони використовують одні і ті ж референс-лабораторії.
Презумпція
Однак законопроект передбачає не тільки створення логістичної служби. Однією з найбільш істотних змін, які принесе цей документ, стане скасування презумпції незгоди на донорство у випадку смерті людини.
Зараз в Україні заборонено вилучати органи у разі смерті людини, якщо тільки за життя вона не написала згоду на таке донорство. Другим можливим кроком при донорстві від померлої людини є дозвіл від родичів померлого.
“Однак через психологічний стан родичів померлого, а також у зв’язку з неможливістю об’єктивно оцінити питання про порятунок чужої людини, коли померла близька людина, не вважається прийнятним звертатися до них з проханням надати дозвіл на взяття відповідних анатомічних матеріалів”, – зазначається в пояснювальній записці до документа.
Разом з тим, Руслан Салютін вважає, що лише зміна презумпції мало що може дати. За його даними, якщо взяти країни, в яких проводять пересадку органів, то виявиться, що лише у 46% з цих держав є презумпція згоди і, відповідно, у 54% діє презумпція незгоди. При цьому число пересадок приблизно однакове.
На думку Салютина, для ефективно працюючої системи трансплантації необхідне правильне інформування населення, держполітика і створення логістичної системи. Пацієнти повинні знати, що діюча в країні система не допускає зловживань, наприклад, більш швидке, ніж інші пацієнти, просування в листі очікування на пересадку. В іншому випадку Україна забуксує на тому ж місці, вважає Салютін.
Другим важливим моментом стане доступ на ринок трансплантології приватних медичних установ. Зараз діяльність, пов’язану з трансплантацією, можуть здійснювати тільки акредитовані державні і комунальні заклади охорони здоров’я і державні наукові установи.
Тепер же пропонується прибрати обмеження щодо форми власності. Медустановам необхідно буде потрапити в перелік установ, що здійснюють діяльність, пов’язану з трансплантацією. Його буде вести МОЗ.
Правда, приватним клінікам буде дозволено робити лише обмежене коло операцій. Як уточнює Руслан Салютін, вони зможуть займатися трансплантацією клітин і тканин. Це досить дорогі в плані виробництва сегменти ринку, тому не завжди державні клініки можуть дозволити собі наявність відповідних лабораторних приміщень для біотехнологічних фабрик.
Для того, щоб ринок розвивався, і наша країна, яка була однією з перших у цій сфері, не пасла задніх, і планується ввести дозвіл для таких трансплантацій приватним медичним установам, каже Салютін.
Разом з тим він вважає, що пересадка органів повинна залишатися за державними клініками. На даному етапі розвитку суспільства не можна допускати сюди приватні медустанови, каже Руслан Салютін.
Разом з тим Олексій Шершньов виступає проти монополізації. “Будь-яка монополія, особливо штучна – це гальмо”, – говорить він. Потрібно зробити так, щоб у трансплантології був нормальний регулятор, який не допускатиме монополій та протекціонізму, тоді вітчизняні клініки швидко налагодять нормальний процес, як у США чи країнах Європи, зазначає Олексій Шершньов. “Все має бути за законом і заради головної мети – зберегти життя і здоров’я людини”, – підсумовує він.
Дмитро Уляницький
За матеріалами: РБК-Україна
Поділитися новиною
