236
Операція «Приватизація»
— Казна та Політика
Важка економічна ситуація в Україні і необхідність негайного пошуку грошей для підтримки все ще не реформованої економіки змушують уряд серйозно задуматися над проведенням приватизації та спробувати запустити її якомога швидше. Чому?
По-друге, державні підприємства «пожирають» значну частину держбюджету, який і без того вже серйозно «обмілів». Чи варто утримувати таку держвласність у середньо- і довгостроковій перспективі і чи не краще продати її тепер, щоб більше не зазнавати витрат на утримання? До того ж держава, як правило, – неефективний власник.
По-третє, Україна вкрай залежна від залучення у країну іноземного фінансування. Від можливості отримати валюту залежить, зокрема, підтримання курсової стабільності. Приплив прямих іноземних інвестицій протягом останніх кількох років залишається на критично низькому рівні, що не дає змоги забезпечити довгостроковий сталий розвиток країни. Одна з можливостей наповнення – це приватизація, яка дасть змогу «завести» в країну таку необхідну валюту.
Кожен із цих мотивів жорстко критикують противники проведення приватизації. Діапазон можливих аргументів – від «не дамо вбити курку, яка несе золоті яйця», до «олігархи скуплять останнє». І, звичайно, забувають, що «золоті яйця» від держвласності складаються «в козуб» не платника податків, а бюрократа-чиновника і державного менеджера. Ігнорують те, що прямі і непрямі субсидії держсектору такі великі, що могли б дати змогу розв’язати цілу низку інших нагальних завдань: від збільшення витрат на оборону країни до підтримки малозабезпечених громадян.
Один із найвагоміших аргументів проти негайної приватизації – це вартість активів. Активи у країні, яка фактично бореться за своє існування і в якій економіка вже спала на 7% минулого року і знизиться не менш «глибоко» цьогоріч, не можуть коштувати дорого. Це означає, що уряду доведеться шукати компромісні рішення. Їх може бути декілька:
• Приватизаційні плани має бути оприлюднено.
• Із продажем можна почекати – від декількох місяців до року, але цей час має бути використано для проведення передпродажної підготовки.
• Потрібно негайно дібрати компанії із серйозним досвідом в інвестиційному бізнесі, і бажано не тільки в Україні, для проведення передпродажної підготовки. Добір має бути відкритим, а розрахуватися з компанією-оператором можна буде за рахунок комісії після продажу об’єкта. Тож серйозні фінансові витрати нині на плечі держави не ляжуть.
• Доступ до конкурсу вже на етапі підготовки має бути у всіх потенційних інвесторів. Конкуренція призведе до вищої ціни за об’єкт, який підлягає приватизації.
• Потрібно не допустити будь-якої можливості використовувати кошти від приватизації для покриття тимчасових дірок бюджету. Ці гроші мають піти на покриття раніше накопичених зовнішніх боргів.
Олег Устенко
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
