990
Європейська дієта: чому українські продукти не доходять до ЄС
— Аграрний ринок
У квітні минулого року українські аграрії отримали право без митних зборів постачати частину своєї продукції в Європу. ЄС надав квоти на 36 товарних позицій, але повною мірою виробники використовували лише п’ять: мед, м’ясо птиці, кукурудзу, ячну крупа і борошно, яблучний і виноградний сокові концентрати. Цього року ситуація повторюється. Вже до початку травня у чотирьох із цих груп річні ліміти було вибрано повністю, а в концентратах − на 98,9%. Ще за 10-ма позиціями квоти використано менш ніж наполовину.
Чому так вийшло, і чи компенсував європейський ринок втрату ринків Митного союзу?
Що продаємо
Ринок агропродукції ЄС наповнений, тому європейці охоче купують тільки дефіцитні для себе товари. Одним із них, наприклад, є мед. Україна − його найбільший виробник у Європі. У країні щороку збирають близько 75 000 т цього продукту. Минулого року Старий Світ імпортував понад 26 000 т українського меду, при тому що без митного збору виробники могли поставити тільки 5000 т. З решти об’єму їм доводилося платити мито в 17%. «Але навіть з урахуванням досить високого мита наш мед все одно може конкурувати з європейським», − стверджує Андрій Бажин, заступник директора компанії «Сан Бі Україна», одного з найбільших виробників меду. Цього року виділену квоту вітчизняні бджолярі повністю вибрали вже 2 січня і планують експортувати в Європу не менше, ніж торік. В Україні середня закупівельна ціна меду близько $1,5 за 1 кг − це як мінімум на 10% нижче, ніж у її основних країн-конкурентів на ринку ЄС: Аргентини, Індії та В’єтнаму.
Не зупиняє експортне мито і виробників сокових концентратів. Квоту на цей рік − 10 000 т − вони вже майже повністю використали й обмежуватися цим не збираються. Мито робить український концентрат дорожчим мінімум на 18%, але це не завадило виробникам відправити у минулому році в Європу майже 86 000 т даної продукції. За словами Тараса Барщовського, власника найбільшого в країні виробника сокових концентратів компанії TB Fruit, на європейському ринку при таких обсягах пільгових поставок багато не заробити. «Нам показали тільки цукерку в кінці тунелю, але незрозуміло, скільки до неї кілометрів», − жартує Барщовський.
На 100% використовують «європейські» ліміти і виробники м’яса птиці. Але виділений їм обсяг мізерно малий, і вирватися за рамки квот їм навряд чи вдасться. При річному обсязі виробництва більше 1 млн т, в ЄС Україна безмитно може постачати лише 16 000 т обробленого пташиного м’яса. Відправляти курятину зі сплатою всіх мит нашим птахівникам невигідно. «Ввізне мито в ЄС дуже високе − від 1,5 до 2,5 євро за кілограм. А закупівельна ціна філе в Україні становить 2-3 євро, − зазначає Олексій Марченко, генеральний директор компанії «Агромарс», другого за величиною виробника курятини в країні. − При такому митному зборі ми не можемо конкурувати з європейцями».
«Питання розширення обсягів цих квот залишається актуальним», − констатує заступник міністра аграрної політики і продовольства Владислава Рутицька.
Крім мита, доступ на ринок ЄС українським птахівникам обмежує і тривала, дорога процедура сертифікації продукції. Крім «Агромарсу», право на постачання курятини в Європу є тільки у лідера ринку − холдингу «Миронівський хлібопродукт» мільярдера Юрія Косюка. Що ж до виробників, наприклад, індичатини, то ті в бік ЄС поки що навіть не дивляться. «Нас набагато більше цікавить ринок Південно-Східної Азії. В ЄС дуже багато специфічних вимог до товару, − пояснює Олексій Гаврилов, власник компанії «Рамбурс», одного з найбільших виробників м’яса індички. − Ми не зможемо отримати сертифікат відповідності, тому що наші підприємства не були побудовані з нуля за стандартами Євросоюзу, а модернізувалися».
Недобір
З тієї ж причини − невідповідність стандартам − лише на 33% використана квота з експорту цукру. «Наша технічна документація неповністю до них адаптована. Третій рік через відсутність бюджетного фінансування не працює Інститут цукру (НДІ цукрової промисловості. − Forbes) і нікому зробити атестацію підприємств на відповідність стандартам ЄС», − нарікає голова правління Національної асоціації цукровиробників «Укрцукор» Микола Ярчук. Сьогодні цукор європейцям постачають всього дві компанії − лідер ринку «Астарта» Віктор Іванчик і львівське підприємство «Радехів-цукор», співвласником якого є німецька Pfeifer&Langen. «Думаю, до кінця року виберемо 80% квоти», − вважає Ярчук.
Деякі квоти не використовуються тому, що аграрії просто не виробляють продукцію в потрібних обсягах. Минулого року Європа була готова безмитно прийняти від України 1500 т баранини, але не отримала ні кілограма. «Щоб налагодити постачання в Європу, потрібно побудувати ферму мінімум на 5000 голів й інвестувати в такий проект не менше $300 000-350 000. У нас зараз не більше 80 господарств. Із них стадом від 2000 до 5000 голів можуть похвалитися тільки п’ять», − каже власник ферми «Агрокапітал» Дмитро Савчук. І від сертифікації, звісно, тут теж нікуди не дітися. За даними Forbes, жодне з українських господарств, які виробляють баранину, поки що навіть не розпочало процедуру її проходження. При цьому виробники визнають, що експорт баранини − напрямок перспективний. У Європі з кожним роком зростає кількість її основних споживачів − мусульман. «Можливо, через якийсь час, коли збільшимо поголів’я, ми так і зробимо. Але в найближчі роки цю квоту Україна вибирати не буде», − ділиться планами Савчук.
Що хоче Європа
Деякі «квотні» позиції нашим виробникам просто нецікаві. Приміром, кондитери домоглися нульового мита на ввезення своєї продукції в ЄС, заявляє президент асоціації «Укркондпрому» Олександр Балдинюк, так само як і молочники. Але якщо українських солодощів у Європу за минулий рік продали близько 10 800 т, то молочної продукції − близько нуля. Євросоюз досі не визнав продукцію українських молочників відповідною європейським стандартам безпеки і якості. У вересні-жовтні 2014-го Офіс ветеринарної медицини та харчових продуктів при Єврокомісії перевірив п’ять українських виробників молочних продуктів. В опублікованому звіті сказано, що у трьох з них є перспективи виходу на ринок ЄС. «Тепер ми чекаємо, коли цей звіт буде внесено в графік на затвердження Єврокомісії. Як бачите, існує певна бюрократична процедура», − пояснює Рутицька. Одне з підприємств, які проходили інспекцію, − Білоцерківський молочний комбінат. Голова наглядової ради компанії Вадим Чагаровський вважає, що українські підприємства готові постачати в ЄС в основному масло і сухе молоко. Український сир, на його думку, Європі не потрібен. «Наш комбінат буде продавати українські традиційні продукти в тих регіонах, де живуть наші емігранти, − прогнозує Чагаровський. − Ціни на молочну сировину в Україні низькі, тому продукція з нього буде цілком конкурентною на європейському ринку».
Надзавдання
Аграрії вельми скептично оцінюють роль квот як механізму компенсації цих втрат. «Квоти дуже маленькі й істотного на ринок не впливають», − заявляє власник компанії Ukrlandfarming Олег Бахматюк. «Я працюю на ринку з 1994 року. Що стосується відкритості ринку Євросоюзу, ніяких змін я не бачу», − погоджується Гаврилов. Основним ринком збуту для сільгоспвиробників поки залишаються країни Азії, які за минулий рік купили української продукції на $6,6 млрд − на 9,9% більше, ніж у 2013-му.
Ірина Чухліб
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
