1935
Банківська криза і девальвація: у що інвестувати українцям
— Казна та Політика
Проблеми з курсом гривні і труднощі банків можуть дати шанс для перетворення української економіки та наближення її до західної моделі: коли тисячі людей інвестують у промисловість і бізнес, допомагаючи економічній системі країни рости.
Ще півтора роки тому головною інвестиційною порадою, яку давало більшість фінансових аналітиків пересічним українцям, був банківський депозит в гривні, ставки за яким перевищували 20% при нульових інфляційних очікуваннях і курсі на підтримку національної валюти на рівні 8 грн/дол.
Але дефіцит держфінансів, посилений російською військовою агресією і загальними структурними економічними проблемами, дуже швидко вибив грунт з під ніг банківської системи – 50 з 163 українських банків на даний момент визнані неплатоспроможними.
Таким чином, банківська система набула статусу вкрай непривабливого місця для збереження та примноження особистих коштів на увазі політичних і фінансових ризиків.
«В умовах нинішньої кризи при прийнятті інвестиційних рішень необхідно враховувати високі ризики, що виникають при розміщенні капіталу в класичних для України інструментах збереження та примноження коштів. Мова йде про політичні ризики, які для пересічного громадянина є абсолютно непередбачуваними, і при цьому, як правило, недооцінюються, або взагалі не беруться в розрахунок при визначенні привабливості того чи іншого інвестиційного інструменту », – відзначив фінансовий аналітик «Альпарі» Олександр Михайленко.
На його думку, банківські продукти не надають необхідного рівня прибутковості для таких значних ризиків.
«Ставлення потенційного прибутку до ризиків, що виникає при інвестуванні в банківські депозити, зараз є абсолютно непривабливим в порівнянні з альтернативними інвестиційними інструментами з високим захистом капіталу інвестора», – вважає Михайленко.
У той же час, одним з ключових мінусів гривневого депозиту є висока інфляція, а валютного – обмеження НБУ на зняття готівки, чинне в еквіваленті 15 тис. грн на день.
Світовий банк очікує прискорення споживчої інфляції в Україні в 2015 році до 40%, що робить ставку за гривневими депозитами в 20-25% негативною, що приносить реальний збиток. З початку року, за січень-квітень, інфляція склала 37,1%.
Таким чином, у середньостроковій перспективі до поповнення золотовалютних резервів за рахунок кредитів Міжнародного валютного фонду, стабілізації курсу, зняття адміністративних обмежень і інфляційного таргетування НБУ банківські депозити не будуть привабливими. Відповідно, актуальне питання про можливості інвестування для широкого кола українців зараз стоїть особливо гостро.
І в цій ситуації, як це не парадоксально, можна знайти хорошу сторону: в української економіки є шанс перетворитися, стати схожою на сучасну західну модель, коли тисячі людей інвестують у вітчизняну промисловість і бізнес, допомагаючи економічній системі країни рости.
Фондові перспективи і боргові папери
Практика інвестування розвинених країн показує, що основним способом заощадження для населення в ринковій економіці є інструменти фондового ринку та боргові зобов’язання.
Так, в США ставки по депозитах на даний момент складають до 1,5% річних і до 3% річних – за умови відкриття депозиту на термін 10 і більше років. У той же час, за результатами 2014 інфляція в цій країні склала 1,6%, що робить депозити збитковими. Аналогічна ситуація спостерігається і в розвинених європейських країнах.
При збитковості депозитів головним способом заощадження очевидно стають різні фінансові інструменти, спектр яких коливається від акцій до державних і приватних боргових зобов’язань, а також деривативів (різних похідних інструментів, що включають ф’ючерси, опціони, кредитні дефолтні свопи та багато інших).
У країнах з розвиненим фондовим ринком класичні банківські продукти рідко розглядаються як спосіб заощадження. З урахуванням низьких ставок по депозитах (і кредитами) вибір фінансових інструментів зводиться до двох показниками: потенційному зростанню вартості акції або боргового паперу, а також розміру дивідендів (або відсотків за борговими паперами). При цьому дивіденди на акції зарубіжних компаній також не є великими. Наприклад, середній розмір дивідендів на акції, що входять в ключовий американський індекс S&P 500, становить 1,75%. Таким чином, найважливішим аспектом інвестування на розвинених ринках є прогноз зростання вартості фінансового інструменту – іншими словами, вкладник заробляє не так на дивіденди, а на тому, що самі по собі належні йому акції дорожчають, їх можна легко продати в будь-який момент, заробивши при цьому.
Збільшити прибуток, що досягається за рахунок зростання курсу акцій в індивідуальному портфелі, пересічним громадянам допомагає так зване маржинальне (кредитне) плече. Суть операції полягає в тому, що брокер або банк, що виводить клієнта на фінансовий ринок, надає йому додатковий капітал у певній пропорції. Наприклад, якщо клієнт може собі дозволити здійснювати операції на суму 100 дол., а маржинальне плече складає 1:10, то реально операції можуть бути здійснені на суму 1000 дол. Вигода брокера полягає в тому, що клієнт платить великі комісійні, а вигода клієнта – більшому потенціалі прибутку. Однак, якщо збиток за досконалої за допомогою маржинального плеча операції сягає 100 дол., тобто, розміру особистого капіталу клієнта, то угода автоматично закривається за ринковою ціною, клієнт оплачує збиток за рахунок власних грошей, а компанія повертає кошти за кредитним плечу.
Актуальним і практично неризиковим способом інвестування за кордоном є індексні фонди, які купують акції всіх компаній, що входять в ключові індекси, з розрахунком на загальне зростання фондового ринку. Цей спосіб був найбільш актуальний в період дії програми кількісного пом’якшення в США, який стимулював збільшення індексу S&P 500 на 167% з 2009 року. Подібні фонди – наймогутніший засіб від економічної депресії в державі, тому що допомагають витягти гроші, що лежать у обивателів «під матрацом», і вкласти їх в економіку, змушуючи її працювати, а країну – багатіти.
Крім того, звичними для населення країн з розвиненими фінансовими ринками є заощадження в пенсійних фондах і страхових компаніях, що дає приватному сектору економіки так звані «довгі» гроші під мінімальні відсотки.
«Розміщення коштів у небанківських фінансових інструментах сьогодні виглядає ще більш привабливим, ніж два-три роки тому. На фінансових ринках в даний час існує безліч інвестиційних можливостей з істотно більш привабливим ставленням потенційного прибутку до ризиків», – зазначає Михайленко.
Як стати акціонером
Проблема в тому, що в Україні як такого фондового ринку (в класичному західному розумінні) немає.
Початок йому було покладено під час приватизації 90-х, коли громадяни України отримали на руки приватизаційні сертифікати. Частина цих сертифікатів була продана за живі гроші компаніям, що обміняв ці папери згодом на акції колись державних заводів і фабрик, але багато сертифікатів були обміняні не на гроші, а на акції юридичних осіб. Згодом ці юрособи міняли власників, продавалися і зливалися, внаслідок чого тисячі українських громадян зараз є міноритарними акціонерами різних банків і компаній. При цьому багато власників цінних паперів вже забули, у що вкладали, а компанії, частинки яких належать людям, лише зрідка нагадують своїм співвласникам листами про збори акціонерів, або не спілкуються з «мікроінвесторамі» зовсім.
Але по факту, велика кількість громадян досі володіє певними фінансовими інструментами, з яких теоретично можливо отримати прибуток.
У випадку, якщо у громадянина України не відкрито рахунок в цінних паперах при їх фізичній наявності, або коли його регулярно повідомляють про збори акціонерів, алгоритм дій для уточнення кількості акцій, їх вартості та отримання дивідендів передбачає звернення на підприємство-емітент з проханням уточнити, який хранитель (депозитарій) був обраний для зберігання акцій на загальних зборах акціонерів.
Після цього необхідно звернутися до зберігача, уточнити перелік необхідних документів та відкрити рахунок у цінних паперах, після чого отримати виписку, в якій буде вказано загальна кількість акцій у власності (за зберігання акцій після відкриття рахунку буде стягуватися плата).
При цьому отримати дивіденди міноритарним акціонерам більшості українських компаній практично неможливо, оскільки вони не зацікавлені у лояльності міноритаріїв і часто приймають рішення про невиплату. Символічні дивіденди в якості заохочення співробітників виплачують деякі, зокрема, Крюківський вагонобудівний завод і «Мотор Січ», а також компанії зі значною державною часткою.
Продати же пакет акцій можна за допомогою компаній, які є учасниками українських бірж. При цьому потрібно врахувати, що відсутність конкретних акцій в лістингу бірж значно зменшує їх ліквідність і робить продаж практично неможливою з причини відсутності покупців. Якщо ж акції перебувають у лістингу і торгуються на біржі, то з їх продажем проблем не виникне, досить лише звернутися у відповідну компанію. При цьому оціночну вартість свого пакета акцій можна дізнатися, уточнивши ринковий курс на сайті біржі.
У той же час, потрібно враховувати, що акції компаній на українських фондових біржах номіновані в гривні і схильні до валютних ризиків, через що не є оптимальним вкладенням коштів у даний момент.
В цілому, як ми вже писали вище, нормального фондового ринку в Україні немає. Таким чином, його можливе виникнення – той невикористаний резерв, який ще є в економіки країни. Ми опитали фінансових експертів на предмет того, які зміни потрібні, щоб вдихнути життя в українські фондові біржі:
«Для розвитку фондового ринку України необхідна активна імплементація західного досвіду, який дозволить учасникам торгів не тільки хеджувати ризики, але й реалізовувати свої спекулятивні та інвестиційні цілі. Потрібно створення максимально прозорих інвестиційних умов, приведення корпоративної звітності і розкриття інформації про кінцевих власників бізнесів і вигодонабувача до єдиного стандарту, необхідно істотне розширення спектра торгованих фінансових інструментів, – говорить Михайленко. – Якщо інвестор, будучи міноритарієм, буде впевнений у захисті своїх прав та актуальності наданої емітентом корпоративної інформації, і одночасно з цим зможе захистити себе від можливих несприятливих рухів ринку за допомогою широкого спектра деривативів, то питання вибухового зростання фондового ринку і залучення інвестицій стане лише питанням часу».
«Українському фондовому ринку, як і країні в цілому, необхідні ті самі реформи. З одного боку, необхідні довгі внутрішні ресурси, для чого треба, нарешті, запустити другий рівень пенсійної системи. З іншого боку, необхідна тотальна лібералізація законодавства, яка б привернула інвесторів в Україні, які знали б, що вони можуть не тільки увійти, а й вийти (витягти гроші з раніше проінвестованого проекту – ред). І, звичайно, для будь-якого інвестора вкрай важливо, щоб в країні був шанований капітал (привіт популістським законам!), право власності та просто право (судова реформа потрібна Україні як повітря) », – упевнений Сергій Фурса, фахівець відділу продажів боргових цінних паперів інвесткомпанії Dragon Capital.
З перерахованими вимогами згоден і Роман Мельченко, керівник компанії з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Опіка»: «Для формування розвиненого фондового ринку в Україні, як мінімум, необхідні наступні передумови: перше – підвищення конкурентоспроможності української економіки. Немає сенсу інвестувати в компанії, які не в змозі конкурувати на міжнародному ринку. Світ глобалізується, тому рано чи пізно вони збанкрутують. Потрібно інвестувати в компанії, що створюють або потенційно здатні створити кращі продукти на ринку. При цьому сучасні реалії вимагають уміння не тільки створити якісний товар, але також і зуміти продати його, забезпечити першокласний сервіс і т.д. На сьогодні українських компаній, здатних конкурувати за кордоном, практично немає. Ми вже сотні років воліємо користуватися імпортними товарами, тому вони якісніше вітчизняних.
Друге – підвищення корпоративної культури українського бізнесу. Компанії повинні бути прозорі, стабільно платити дивіденди. Щоб я як інвестор вклав гроші в певну компанію, я повинен бути на 100% впевнений, що мої гроші підуть на розвиток бізнесу, а не на покупку мажоритарними акціонерами яхт і квартир в Лондоні. Зараз в Україні дивіденди платять одиниці, причому, в основному, це – або держкомпанії, або компанії, в яких мажоритарний акціонер володіє пакетом акцій, що прагнуть до 100%.
Третє – розвиток середнього бізнесу. Великому бізнесу вітчизняний фондовий ринок не потрібний. Йому для фінансування простіше використовувати банківську систему. Кожна фінансово-промислова група має свій банк, через який залучає гроші з ринку і фінансує свій бізнес.
Четверте – усунення корупції в судовій системі, корпоративного рейдерства, безкарного виведення активів з подальшим оголошенням дефолту за зобов’язаннями не повинно існувати».
Недоступний Захід
За цих обставин закономірним бажанням для жителя України, який мав намір інвестувати в небанківські фінансові інструменти в умовах кризи, є купівля акцій іноземних компаній або боргових зобов’язань провідних країн світу. Однак українські громадяни обмежені в інвестуванні за кордон на законодавчому рівні.
«Вкладення в іноземні фінансові ринки та інструменти для українських індивідуальних інвесторів доступні тільки після отримання індивідуальних ліцензій НБУ», – пояснив керуючий директор групи ICU Костянтин Стеценко.
При цьому термін видачі такої ліцензії становить 25-30 днів, а термін її дії обмежений проведенням конкретної операції.
Іншими словами, у разі виникнення необхідності продажу закордонного активу і покупки нового громадянину України доведеться ще раз отримувати ліцензію НБУ і чекати близько місяця, а це – надто довгий термін для сучасних фінансових ринків.
Легальним виходом з цієї ситуації є реєстрація компанії в країні, де подібні обмеження відсутні (зокрема, Кіпр), і покупка акцій, а також інших зарубіжних фінансових інструментів через неї за допомогою брокерів.
Однак такий алгоритм пов’язаний з певними фінансовими витратами і не є підходящим для значної кількості українців.
Другий спосіб покупки іноземних активів пов’язаний з безпосереднім відкриттям рахунку в іноземного брокера в якості фізособи. Справа в тому, що ліцензія на інвестування за кордон необхідна згідно з українським законодавством, але не за законодавством багатьох інших країн (горезвісний Кіпр). Відповідно, іноземний брокер не буде уточнювати наявність ліцензії НБУ на здійснення операцій. При цьому торговий рахунок можна відкрити безпосередньо у брокера в обхід банківської системи. Платіжна картка іноземного банку буде потрібна для виведення коштів з торгового рахунку, а також їх внесення на нього. Цей спосіб дає можливість купувати акції іноземних компаній, коли завгодно і в будь-якій кількості, в тому числі і через інтернет-трейдинг (перебуваючи в будь-якій точці світу), однак порушує українське законодавство. Максимальне покарання за описані дії – штраф у розмірі 500-1000 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (8500 – 17000 грн).
Існує і третій спосіб покупки іноземних фінансових інструментів – через компанії, зареєстровані за кордоном і надають подібні послуги в Україні. Фактично в таких угодах бере участь юридична особа-нерезидент, яка купує фінансові інструменти за вашим заявкам. Головним недоліком такого способу є відсутність юридичного зв’язку між юрособою-нерезидентом і конкретним громадянином України, що залишає значний простір для обманних схем.
Ігри з курсом та державні облігації як альтернатива
У поточних умовах, до належних змін у вітчизняному законодавстві, обивателю можна звернути увагу і на інші українські фінансові інструменти, які можуть стати оптимальним вибором в умовах збитковості депозитів і недовіри до банків.
До слова, навіть загальносвітова практика інвестування говорить про те, що на відміну від періодів економічного зростання, під час кризи цінними стають боргові зобов’язання, а акції та похідні від них відходять на другий план, оскільки відсотки за позиками підвищуються при дефіциті довіри.
У випадку з Україною, крім технічних складнощів і законодавчих обмежень, додає непривабливості акціям компаній на українських торговельних майданчиках і їх низька ліквідність, а також відносно невеликі обсяги обороту.
«Одним з ключових чинників вибору інвестиційного інструменту для пересічного українця має бути питання високої ліквідності, тобто, можливості вивести свої кошти з інвестиційного інструменту в максимально швидкий термін у валюті інвестування», – зазначив Михайленко.
Тим не менш, українські фінансові ринки далеко не позбавлені привабливих інвестиційних інструментів, придбання яких може дозволити не тільки зберегти, але й примножити кошти пересічних громадян.
Відповідно до думки експертів, доступні більшості українців інструменти фінансового ринку, що представляють інтерес з точки зору прибутковості і безпеки, представлені в досить широкому спектрі.
«Альтернативою банківським депозитом є купівля ОВДП (облігації внутрішньої державної позики) – як гривневих, так і валютних. Ризик по цьому виду інвестування – найнижчий в країні, оскільки гарантується Мінфіном. Додатковою перевагою цього інструменту є те, що процентний дохід за ОВДП не обкладається податком на доходи фізосіб. Ставки за гривневими ОВДП знаходяться на рівні 23% – 25%, по валютних – 2 – 10% », – пояснив Стеценко.
При цьому ОВДП можна купувати як безпосередньо – через клієнтський рахунок в компаніях-учасниках торгів на фондових біржах, так і в структурованих інвестиційних продуктах, наданих фінансовими компаніями.
«На сьогоднішній день гарною альтернативою вже звичним банківським депозитом є інвестування у фонди процентного доходу», – вважає керуючий директор ICU.
За словами Стеценка, такі фонди інвестують свої активи виключно в інструменти з фіксованою прибутковістю, такі як державні облігації та депозити в першокласних банках.
Розмір лота за гривневими ОВДП становить 1000 грн, валютних – 1000 доларів. Відповідно, маючи в розпорядженні вказані суми, цілком можна розглядати купівлю державних облігацій як низькоризикову інвестицію зі значним фіксованим доходом.
У той же час, за словами Михайленко, перспективними є і інвестиції, що відображають глобальну тенденцію ослаблення євро.
«У Європі реалізується програма стимулювання економіки, на тлі чого активно зміцнюються ринки цінних паперів, і одночасно знижується курс європейської валюти. Центробанк продовжить активно «друкувати» євро, що в довгостроковій перспективі буде сприяти подальшому зниженню курсу валютної пари EUR / USD. Ключова мета на сьогодні – паритет », – підкреслив експерт.
Отримати прибуток з курсових коливань допоможуть валютні ф’ючерси, торги якими Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у січні дозволила проводити на Українській біржі, ПФТС і фондову біржу “Перспектива”. При цьому індивідуальні інвестори можуть безпосередньо брати участь у торгах за посередництва компаній, списки яких представлені на сайтах бірж.
«В умовах нестабільності національної валюти і подальших девальваційних очікувань потенційним способом додаткового заробітку може стати торгівля ф’ючерсними контрактами на курс долар США / українська гривня. Крім цього, даний інструмент може використовуватися і для хеджування валютних ризиків », – відзначив керуючий директор ICU.
Незважаючи на досить широкий спектр доступних українцям фінансових інструментів, інформації про них у обивателів мало, недостатньо для залучення широких мас. Одним з ключових перешкод для розвитку фондового ринку є проведена НБУ політика «дорогих» грошей, актуальна протягом всієї історії незалежності України. Вона передбачає високу облікову ставку регулятора, яка в свою чергу збільшує ставки за кредитами і депозитами. При високій депозитній ставці населення воліє саме цей банківський продукт, а не акції з додатковим ризиком зниження курсу і мінімальними дивідендами. Це провокує низький обсяг торгів на фондовому ринку і, відповідно, відсутність бажання приватного сектора економіки розміщувати на ньому свої боргові зобов’язання під високі відсотки. Крім того, український фондовий ринок потребує «довгих» грошей для збільшення обсягів торгів. У цьому зв’язку перспектива розвитку фінансових ринків лежить у площині приведення монетарної політики до світових стандартів з низькими депозитними ставками і приходу «довгих» грошей через накопичувальну пенсійну систему і страховий ринок.
Таким чином, банківська криза може стати не тільки бичем української економіки, а й стимулом для розширення ринку фінансових послуг та інструментів, на якому громадяни зможуть як брати участь у торгах безпосередньо в якості трейдерів, так і вкладати свої кошти в структуровані продукти інвестиційних фондів, потенційно здатних якісно фінансувати реальний сектор економіки.
Максим Шевченко
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
