549
Зрозуміти і пробачити, або Національні особливості зовнішнього боргу
— Казна та Політика
На Україні висить $18 млрд боргу у вигляді суверенних єврооблігацій. $3 млрд з них потрібно повернути Росії цього року. Сьогодні уряд намагається домовитися про реструктуризацію. Що ж до $15 млрд, про які країна має домовлятися з міжнародними інвесторами, то тут позиція України повинна бути гранично жорсткою. Для країни це величезна сума – майже 20% від очікуваного ВВП України 2015 року.
Щоправда, більш ніж $0,5 за $1 українських зобов’язань ніхто не заплатить. А якщо «вивалити» всю суму відразу, то й 50 центів видадуться преміальною ціною. Перед кредиторами нині стоять ваги, на одній чаші яких – український дефолт з неможливістю повернути свої інвестиції в недалекому майбутньому. Це потягне за собою втрату довіри з боку акціонерів, неприємні розмови про те, чому взагалі було прийнято рішення про таку інвестицію. Підмочена репутація у світі фінансів означає більше, ніж гроші.
Що ж до боргу перед РФ, то його потрібно повернути. Із власної ініціативи, причому якомога швидше. Схоже, Росія ще наприкінці 2013-го, видаючи Україні $3 млрд, припускала можливість найгіршого сценарію розвитку ситуації у країні. Інакше як можна пояснити наявність у договорі пункту, що дозволяє Москві вимагати дострокового погашення зобов’язань, якщо планка держборгу України перетне позначку 60% ВВП? Тоді вона була на рівні 40%. За рік збільшити держборг у півтора разу здавалося абсолютно нереальним. Очевидно, очікувалося не зростання боргу в абсолютному вираженні, а зменшення знаменника дробу – ВВП країни.
Уже восени минулого року стало зрозуміло, що формально Москва зможе вимагати до виплати свої гроші та купон у розмірі $150 млн на початку 2015-го, як тільки буде опубліковано офіційну статистику про поточний стан економіки України. Могла, але не вимагала. Імовірне пояснення: ще один важіль, який можна привести в дію, якщо раптом потрібно буде додатково розгойдати економічну й соціальну ситуацію у країні.
Висновок напрошується сам собою. Хай як важко нині Україні, хай яка напружена сьогодні ситуація з золотовалютними резервами, країна просто зобов’язана зіграти на випередження. Не чекаючи на обумовлену дату погашення – грудень 2015 року, зробити цю виплату самостійно і «за власним бажанням».
У власників решти євробондів може постати запитання: чому порушено головне правило будь-якої реструктуризації – не дотримано рівного підходу до всіх власників. Наша відповідь проста. Борг перед РФ – не комерційний, а політичний. Наприкінці 2013 року Україна могла розмістити свої зобов’язання на зовнішніх ринках не дешевше ніж під 10%. Тоді міжнародні фінансові ринки вже не вірили попередньому режиму. Росія надала ресурс удвічі дешевше. Гадаю, таку позицію України у світових фінансових колах зустрінуть із розумінням.
Олег Устенко
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
