785
ОМС в Україні закінчилося, чи не починаючись
— Особисті фінанси
Впровадження обов’язкового медичного страхування (ОМС) було частиною запланованої в 2011 році п’ятирічної реформи охорони здоров’я України. За графіком, Фонд медичного страхування повинен був почати роботу як раз в 2015 році, але так і не запрацював. І в даний момент його створення відкладено на невизначений термін.
Як це працює в Європі
Досвід країн, в яких всі громадяни є учасниками обов’язкової системи страхування, показує, що ОМС дозволяє побудувати якісно фінансовану медичну галузь, скористатися послугами якої у разі потреби може будь-який громадянин, незалежно від наявності у нього коштів на момент виникнення проблеми – пише “ТОП-100. Найбільші медичні компанії України”.
Наприклад, у Німеччині в систему ОМС включені всі громадяни, що не мають приватної страховки (існують спеціальні винятки для безробітних та інвалідів, а також роботодавець оплачує частину страховки своїх співробітників).
За даними щорічного Статистичного бюлетеня зі страхування в Німеччині, в 2013 році співвідношення фондів ОМС до приватних страховикам склало 89% до 11%. Загальний дохід обов’язкового страхування – 195, 6 млрд євро, з яких 182, 2 млрд. Євро – внески учасників. А загальна витрата складає 194, 5 млрд євро, з яких виплати страхових випадків досягають 182,8 млрд євро. Дані за 2014 поки не опубліковані.
Компанії, що надають послуги обов’язкового страхування, конкурують між собою пакетами додаткових послуг та наборами немедичних доповнень. Після реформи системи охорони здоров’я в 2009 році німецьким компаніям, що працюють в системі ОМС, дозволили крім базового набору страховок пропонувати індивідуальні доповнення, а також адаптувати обов’язкові страховки до особистих потреб громадян, що зробило систему комерційно привабливою – споживачеві простіше і дешевше докупити додаткові послуги в компанії, де він уже застрахований.
Основна їхня відмінність від приватних страховиків – це рівні умови для літніх, інвалідів, людей з хронічними захворюваннями та інших соціальних груп, які потребують особливої уваги.
Як це планували в Україні
На етапі розробки реформи охорони здоров’я всі визнавали плачевний стан галузі та необхідність високого і стабільного фінансування, проте виділення з бюджету додаткових коштів визнали нераціональним, та й неможливим.
Саме тоді була запропонована ідея створення Фонду медичного страхування – державної установи, яка поступово мала стати самостійною, а згодом перейти в управління не тільки держави, а й профспілок та об’єднань роботодавців.
Наповнення Фонду планувалося за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також додаткових страхових відрахувань громадян. Як бачимо, страхові компанії не планувалося включати в процес на даному етапі. Хоча їх досвід розвитку страхової медицини в українських реаліях придався б державі.
Однак реформування системи охорони здоров’я в Україні не було завершено у зв’язку з подіями останнього року.
Тепер готується нова реформа, в якій ставка робиться в першу чергу на боротьбу з корупцією та тіньовими тендерами із держзакупівлі ліків, розвиток первинної медико-санітарної допомоги і реформування системи фінансування медичної сфери. Питання фінансування, а з ними і створення Фонду, пішли на третє місце, що в цілому логічно: ефективне фінансування на тлі розвиненої корупції існувати не може.
Що нам потрібно для ОМС?
В українських реаліях для розвитку будь-якої системи в масштабі країни найчастіше не вистачає одних і тих же факторів – законодавчої бази, чітких і прозорих правил гри, можливості простежити, куди йде фінансування, а також залучити до відповідальності винних, якщо воно пішло “не туди” .
“Для професійного впровадження працюючої системи ОМС необхідно насамперед розробити і запровадити єдині стандарти та протоколи лікування, систему взаємодії лікарень/поліклінік і страхових компаній, єдину систему калькуляції собівартості послуг, – вважає Роман Маленко, голова правління страхової компанії” Саламандра-Україна “. – Навіть якщо розглядати питання реалізації ОМС через організацію окремого державного фонду, то йому також потрібні стандарти та система – а цього поки немає. У першу чергу потрібно вирішити вищезазначені питання, і на це потрібен час “.
Також для розвитку системи необхідна всеосяжна IT-інфраструктура. Ступінь її наповненості даними пацієнтів може варіюватися, але без неї неможливо навіть просто ідентифікувати хворого і отримати інформацію про попередню взаємодію із системою, що відкриває широкі можливості для шахрайства. Вкрай проблематично забезпечити оперативний доступ до всієї історії хвороби пацієнта, якщо інформація різних лікарень і поліклінік не буде акумулюватися в єдиній базі даних хоча б на рівні регіону.
Створення єдиних електронних медичних карток українців було анонсовано в 2012 році, разом із самою реформою охорони здоров’я. З цим питанням пов’язані і етичні нюанси щодо збереження медичної таємниці, які також потребують законодавчого врегулювання (наприклад, оператори бази даних, що мають доступ до інформації про пацієнтів, навряд чи будуть лікарями), та інфраструктурно-фінансові.
Тут дуже показовий досвід Великобританії. Проект Connecting for Health був запущений в 2004 році і за 10 років обійшовся англійському бюджету (по суті – платникам податків) в 14 млрд. фунтів стерлінгів за станом на початок 2014 року. Плановий термін завершення проекту був перенесений з 2010 на 2015 рік, але судячи з коментарів в пресі, британці сумніваються в реальності і цього строку.
Найбільше запуск проекту гальмує особистісний фактор – протидія з боку медиків, а також неможливість стандартизованих впроваджень в медичних організаціях. В даний момент проект частково зупинений, однак частина його продовжує розвиватися – дорого і неефективно.
У Британії навіть звучать заклики закрити Connecting for Health, незважаючи на витрачені кошти, і порекомендувати громадянам зберігати свої медичні історії в Google Health, Microsoft Health Vault або в будь-який інший обраній ними системі.
Цілком очевидно, що Україна не має фінансових можливостей Великої Британії, тому IT-інфраструктура необхідна відносно недорога, проста в управлінні та впровадженні, а також максимально виключає вплив людського фактора. Поки що нічого підходящого під цей опис запропоновано не було.
Важливе і питання ставлення українців до системи загального страхування. На даному етапі довіру до потенційного ОМС вкрай низька, як і до всієї страхової системи в цілому. І через відсутність страхової культури, і на тлі невисокого рівня розвитку ринку медичного страхування в цілому. Представники ринку вважають, що відстрочка впровадження ОМС піде йому на користь: “ДМС розвивається, страховики своїми силами щодня формують позитивне ставлення та імідж медстрахування. Ринок тільки виграє, якщо впровадження ОМС буде відкладено на час розробки вищевказаних стандартів”, – зазначає Роман Маленко.
Перспективи?
Якщо дивитися на ситуацію реалістично, то протягом трьох-п’яти років створення ефективно функціонуючого Фонду медичного страхування Україну не чекає. Поки не закрите питання з корупцією та схемами, черга не дійде навіть до методології. Що, втім, не виключає, що фонд все ж таки буде створений в найближчі два роки.
Які завдання він зможе вирішувати в такому випадку, складно передбачити. Якщо реформи підуть заявленими темпами – можливо, він і зможе себе виправдати. В іншому випадку ця організація стане ще однією братською могилою зібраних коштів і довіри українців.
Анна Березецька
За матеріалами: Діло
Поділитися новиною
