2446
Бідний середній клас
— Казна та Політика
Частка українців, які відносять себе до середнього прошарку суспільства, з 2008 року залишилася незмінною.
За спостереженням фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи, в Україні виник феномен так званої нової, раптової бідності. Це явище характерне насамперед для вимушених переселенців, яких у країні вже майже мільйон. Втративши роботу і житло, більшість з них відразу стали бідняками, хоча до цього мали прийнятний за українськими мірками соціальний статус і рівень доходів. Втім, «збіднілими» через зростання цін і урізування зарплат, очевидно, відчули себе чи не всі, кого зараховують, або хто сам себе зараховує до так званого середнього класу. Особливо це стосується тих, хто втратили роботу, оскільки для представників цієї соціальної групи зайнятість є основним джерелом доходу. Адже кількість пропозицій на ринку праці скорочується, а претендентів на робочі місця стає все більше. Свіже дослідження Центру Разумкова показало: якщо в 2007 році про наявність стабільного доходу повідомили 37% українців, які вважають себе представниками середнього класу, то в кінці 2014-го – тільки 20%. Крім того, у цій групі істотно збільшилася частка тих, хто «ледве зводить кінці з кінцями», – з 3,4% в кризовому 2008 році до 6,3% в 2014-му.
Цікаво, що при цьому частка українців, які відносять себе до середнього прошарку суспільства, з 2008 року залишилася незмінною. Експерти Центру Разумкова стверджують, що тут серед іншого спрацьовує психологічний фактор – людям не хочеться ідентифікувати себе з «нижчим класом».
Втім, не виключено, що свою роль у такому самовизначенні грає досвід виживання, накопичений і в 1990-ті, і в 2008-2009 роки. Нинішня ситуація, можливо, загартує середній клас ще більше.
«Негативні фактори, здатні надавати економічний, соціальний і психологічний тиск на людей, на їхнє сприйняття себе як членів забезпеченого суспільства, як середній клас, сьогодні проявляються дуже яскраво. З одного боку, економічна невизначеність не дозволяє населенню мати стійкі позитивні прогнози щодо впевненості в сьогоднішньому і завтрашньому дні. З іншого боку, виник збройний конфлікт на території країни – ніхто не знає, коли і чим він закінчиться. Тому якщо п’ять років тому люди ще могли думати, що світ (і ми разом з ним) зрештою впорається з економічною кризою, то сьогодні видно, що Україна, на жаль, має більш складну, більш негативну економічну динаміку, – ділиться думкою з «k:» Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру Разумкова. – Звичайно ж, перебування в стані перманентних труднощів сприяє консервації песимістичних настроїв. Але в той же час люди сьогодні чітко побачили: щоб вижити, треба розраховувати не на владу, а на себе і, незважаючи на зовнішній негатив, вишукувати можливості для розвитку свого виробничого, інтелектуального, культурного потенціалу. В принципі, це вже починає працювати. Ще на початку 2014 року були мало не апокаліптичні сценарії розвитку України. Їх вдалося уникнути – значною мірою тому, що люди зрозуміли, як важливо покладатися на власні сили».
Юрій Рибачук
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
