981
Безробітне покоління Європи
— Світ
Коли в 1997 р Європейський союз провів свій перший саміт щодо економічного зростання та зайнятості, рівень безробіття в усьому ЄС складав 11%.
Восени минулого року, після проведення ще одного, виявилося, що змінилося зовсім небагато. Безробіття склало 11,5% в порівнянні з низьким рівнем в 6,8% в I кварталі 2008 р.
Якщо ЄС прагне стримати свою обіцянку “миру і процвітання”, його лідерам належить знайти способи щодо створення можливостей для більшого числа своїх громадян.
Рівень безробіття серед молоді викликає особливо серйозне занепокоєння, навіть у країнах, де інші види зайнятості показують позитивні результати; в країнах з гіршими умовами на ринку праці він є потенційним джерелом соціально-політичної нестабільності.
Наявність роботи пов’язано не тільки з рівнем доходів, але і з почуттям власної гідності, соціальної інтеграцією і соціальним статусом. У людини, що знаходиться поза ринком праці, підвищується ризик бідності та поганого здоров’я, і чим довше вона не працевлаштована, тим менше шансів на її повернення на ринок праці, що означає марну трату освіти і навичок і робить негативний вплив на економіку країн.
Безумовно, деякі країни ЄС змогли пережити кризу досить добре. Згідно з новим рейтингом соціальної справедливості, який визначається в рамках проекту індикаторів сталого управління (SGI) Фонду Bertelsmann, Австрія, Данія і Німеччина очолюють рейтинги по доступності ринку праці, а за ними йдуть Швеція та Фінляндія. Однак навіть у цих країнах існують можливості для вдосконалення. Данія, наприклад, служила в якості моделі для реформи ринку праці. Однак з початку кризи євро безробіття зросло з 3,5% в 2008 р до 6,4% у листопаді 2014.
Німеччина істотно скоротила безробіття за останнє десятиліття, навіть під час економічної кризи. Після декількох років високою і довготривалої структурної безробіття починаючи з 2003 р країна провела ряд реформ, у тому числі і на ринку праці, перетворивши свою економіку в одну з кращих в ЄС.
Німецька система професійного навчання змогла дати необхідний рівень знань, який відповідає вимогам своїх фірм, тим самим сприяючи низькому рівню безробіття серед молоді. Проте як і раніше залишається фактор, що непокоїть: поява подвійного ринку праці, в якому низькооплачуваним і тимчасовим робітникам складно перейти з неадекватних умов роботи до основного ринку праці.
Як зазначає менеджер німецького фонду Bertelsmann Stiftung Даніель Шраад-Тишлер, подвійні ринки праці є проблемою для всієї території ЄС. Австрія, згідно з дослідженням SGI, справляється з даною проблемою краще всіх: тільки 8,1% опитаних тимчасових співробітників вибрали такий графік роботи, тому що не змогли знайти постійну роботу. Німеччина займає віддалене друге місце: там 21% опитаних воліли б отримати постійну роботу. У кризовій Південній Європі справи йдуть ще гірше. В Іспанії та на Кіпрі більше 90% людей на тимчасових посадах не можуть знайти постійну роботу.
Ще одна проблема для лідируючих Німеччини та Австрії полягає в тому, що у певних груп населення немає можливості отримати освіту, що сприяє відсутності можливостей і мобільності на ринку праці. В Австрії діти поділяються за окремим гілкам освіти з четвертого класу. В результаті їх подальша освіта “висічена в камені” з ранніх років.
Соціальний статус батьків найчастіше визначає можливість доступу їхніх дітей до вищої освіти. Діти батьків з високим рівнем доходів і батьків, що працюють у вищих навчальних закладах, мають набагато більші шанси на закінчення університету. У Німеччині можливість отримання освіти для дітей з сімей іммігрантів з низьким рівнем доходу нижче, ніж у багатьох інших економічно розвинених країнах.
Умови ринку праці для іммігрантів є клопіткою проблемою в Скандинавських країнах, які в іншому випадку добре б проявляли себе в забезпеченні доступу до зайнятості. У Данії “незахідні” іммігранти схильні до більшого рівня безробіття і більш низьких показників в освітніх досягненнях. Аналогічним чином, незважаючи на в цілому відмінні показники Швеції по відсутності дискримінації, іммігрантам складно інтегруватися в шведське суспільство, і на ринку праці вони опиняються в гіршому становищі, ніж корінні шведи.
Крім того, хоча в Швеції один з найвищих рівнів зайнятості в ЄС, вона не змогла вирішити свою давню проблему безробіття серед молоді, яка в даний час складає 23%. В Іспанії та Греції рівень безробіття серед молоді перевищує 50%, і ситуація ненабагато краще в Португалії, Кіпрі, Італії та Хорватії, що постраждалих від кризи. В ЄС загалом рівень безробіття серед молоді в листопаді склав 21,9%. Згідно з одним дослідженням це щорічно обходиться ЄС в 150 млрд євро ($183 млрд) у вигляді втраченої заробітної плати та витрат на додаток до труднощів, з якими стикаються безліч молодих людей, які не можуть знайти роботу.
У лютому 2013 лідери ЄС запустили ініціативу, спрямовану на забезпечення зайнятості молоді, з бюджетом в 6 млрд євро, щоб допомогти з вирішенням проблеми. Проте в червні 2014 канцлер Німеччини Ангела Меркель зазначила, що ця ініціатива досі є провальною. Останній саміт ЄС з питань зайнятості не приніс хороших нових ідей.
ЄС заявив, що молоді люди не повинні залишатися без роботи або освіти впродовж більш як чотирьох місяців, проте ніякого реального прогресу в цьому напрямку не відзначено. Якщо новий підхід незабаром не приймуть, багато безробітних молодих людей в Європі ризикують стати втраченим поколінням.
За матеріалами: Вєсті Економіка
Поділитися новиною
