730
Приватизація-2015: що планує продати уряд
— Фондовий ринок
15 січня Верховна Рада відхилила урядовий законопроект, який дозволяє приватизацію близько 1250 державних підприємств, і повернула його на доопрацювання.
Різко проти проекту виступили нардепи від “Свободи”, які виходили до трибуни, щоб блокувати її. Проти була і фракція “Самопоміч”. Уряд звинувачували в тому, що він хоче продати курей, які несуть золоті яйця. Але насправді, переважна кількість держпідприємств збиткові (принаймні, на паперах), прибуток вони приносять хіба що своїм керівникам і чиновникам, що їх курирують. Для того, щоб знизити можливості для зловживань при продажу, уряд вніс до законопроекту положення про конкурсну приватизацію та заборону на три роки банкрутства підприємств, виключених зі списку.
“Помірні” критики пропонували спочатку провести інвентаризацію та аудит на підприємствах, налагодити їх менеджмент, зробити прибутковими і тільки потім виставляти на приватизацію, та й то за умови, що в країні покращиться інвестиційний клімат. Але на питання: “Коли цим займатися? Хто цим буде займатися? За який рахунок?” в нинішніх умовах величезного бюджетного дефіциту і катастрофічної нестачі кваліфікованих кадрів відповіді немає.
“Підкилимові” баталії, як вважають багато експертів, зводилися до гострого небажання частини депутатів дозволити приватизацію підприємств системи “Укрспирту”, яку прем’єр-міністр Яценюк назвав “чорною дірою для бюджету” і “розсадником корупції”.
Однак питання продовження приватизації необхідний для реформування держави. Тому після роз’яснювальної роботи з депутатами та косметичного коригування законопроект повернеться в парламент. І є сенс розібратися в тому, що ж пропонує уряд.
Однак питання продовження приватизації необхідний для реформування держави. Тому після роз’яснювальної роботи з депутатами та косметичного коригування законопроект повернеться в парламент. І є сенс розібратися в тому, що ж пропонує уряд.
Що держава хоче поки залишити собі
В даний час перелік держпідприємств, заборонених для приватизації, визначає закон, прийнятий в 1999 р. (з наступними численними змінами). Уряд пропонує кардинально переглянути цей перелік, залишивши в ньому тільки ті підприємства, які критично важливі на сьогоднішній день для держави. З чинного переліку виключається 1251 підприємство. Що ж у ньому залишається?
У проекті уряду є три списки. Перший – підприємства, приватизація яких заборонена (251 од.). Другий – акціонерні товариства, в яких заборонена приватизація держчастки, і підприємства, які можуть бути акціоновані (27 од.). Третій – держпідприємства, розташовані в Криму і Севастополі, питання приватизації яких поки просто не може бути розглянуте (273 од.).
У переліку залишено
• харківський “Турбоатом”, спеціалізовані підприємства та науково-технічні центри, зайняті в сфері атомної енергетики, і Чорнобильська АЕС (інші АЕС не входять і в діючий перелік);
• енергетичні акціонерні компанії “Укрспецтрансгаз”, “Укргідроенерго”, “Укртранснафта”, “Нафтогаз України” і його дочірні підприємства (включаючи “Укргазвидобування” і “Укртрансгаз”). Але питання “Нафтогазу” явно буде коригуватися з часом, оскільки практично неминучий його поділ на три компанії (чого вимагають МВФ і ЄС), можливий все ж і прихід іноземного інвестора;
• спеціалізовані наукові та науково-технічні підприємства, казенні та держпідприємства, які займаються розробкою, виробництвом і ремонтом зброї та озброєнь (вінницький “Форт”, миколаївська “Зоря” “Машпроект”, київські “Радар” і “Артем”), компанія “Укрспецекспорт” зі своїми “дочками”. Хоча і цей список за світовими мірками виглядає широким. Також в список потрапили деякі гарнізонні будинки офіцерів, яких немає в існуючому переліку;
• ряд санаторіїв і всі існуючі протезно-ортопедичні підприємства. Ці організації зважаючи на специфіку їх клієнтів навряд чи можуть існувати без держдотації, але навіщо в переліку залишені НСК “Олімпійський” та столичний Палац спорту, важко пояснити; – кілька радіопередавальних центрів, Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (КРРТ), Український державний центр радіочастот, “Укрпошта” – соціальна значимість цих об’єктів не викликає сумнівів;
• у фінансово-бюджетній сфері: казенні підприємства пробірного контролю, поліграфічний комбінат “Україна”, Київська офсетна фабрика. Банків у переліку тільки два: “Ощадбанк” і “Укрексімбанк”; • підприємства системи держрезерву; • у сфері сільського господарства залишені вісім комбінатів хлібопродуктів, розташованих в різних областях і Державна продовольчо-зернова корпорація (зараз же близько 450 підприємств!);
• сильно скорочений список інститутів і наукових центрів, а також Книжкова палата України ім. Івана Федорова і Державна науково-технічна бібліотека;
• обласні гідрометеоцентри, ряд спеціалізованих підприємств у сфері геодезії, картографії та геології;
• п’ять підприємств космічної галузі, включаючи дніпропетровський “Південмаш” і КБ “Південне”, відомі своїми розробками балістичних ракет військового призначення, і київський “Арсенал”;
• у сфері держреєстрів – підприємства “Інформаційні судові системи” та Центр державного земельного кадастру;
• підприємства обслуговування повітряного руху та водних шляхів, Адміністрація морських портів (хоча самі порти виключені з переліку), міжнародні аеропорти “Бориспіль” і “Львів”, регіональні залізниці (хоча їх теж потрібно б приватизувати, щоб вони перетворилися на прибуткові підприємства).
• енергетичні акціонерні компанії “Укрспецтрансгаз”, “Укргідроенерго”, “Укртранснафта”, “Нафтогаз України” і його дочірні підприємства (включаючи “Укргазвидобування” і “Укртрансгаз”). Але питання “Нафтогазу” явно буде коригуватися з часом, оскільки практично неминучий його поділ на три компанії (чого вимагають МВФ і ЄС), можливий все ж і прихід іноземного інвестора;
• спеціалізовані наукові та науково-технічні підприємства, казенні та держпідприємства, які займаються розробкою, виробництвом і ремонтом зброї та озброєнь (вінницький “Форт”, миколаївська “Зоря” “Машпроект”, київські “Радар” і “Артем”), компанія “Укрспецекспорт” зі своїми “дочками”. Хоча і цей список за світовими мірками виглядає широким. Також в список потрапили деякі гарнізонні будинки офіцерів, яких немає в існуючому переліку;
• ряд санаторіїв і всі існуючі протезно-ортопедичні підприємства. Ці організації зважаючи на специфіку їх клієнтів навряд чи можуть існувати без держдотації, але навіщо в переліку залишені НСК “Олімпійський” та столичний Палац спорту, важко пояснити; – кілька радіопередавальних центрів, Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (КРРТ), Український державний центр радіочастот, “Укрпошта” – соціальна значимість цих об’єктів не викликає сумнівів;
• у фінансово-бюджетній сфері: казенні підприємства пробірного контролю, поліграфічний комбінат “Україна”, Київська офсетна фабрика. Банків у переліку тільки два: “Ощадбанк” і “Укрексімбанк”; • підприємства системи держрезерву; • у сфері сільського господарства залишені вісім комбінатів хлібопродуктів, розташованих в різних областях і Державна продовольчо-зернова корпорація (зараз же близько 450 підприємств!);
• сильно скорочений список інститутів і наукових центрів, а також Книжкова палата України ім. Івана Федорова і Державна науково-технічна бібліотека;
• обласні гідрометеоцентри, ряд спеціалізованих підприємств у сфері геодезії, картографії та геології;
• п’ять підприємств космічної галузі, включаючи дніпропетровський “Південмаш” і КБ “Південне”, відомі своїми розробками балістичних ракет військового призначення, і київський “Арсенал”;
• у сфері держреєстрів – підприємства “Інформаційні судові системи” та Центр державного земельного кадастру;
• підприємства обслуговування повітряного руху та водних шляхів, Адміністрація морських портів (хоча самі порти виключені з переліку), міжнародні аеропорти “Бориспіль” і “Львів”, регіональні залізниці (хоча їх теж потрібно б приватизувати, щоб вони перетворилися на прибуткові підприємства).
Що може надійти в продаж
В існуючому переліку є досить багато підприємств і організацій, які виглядають як релікти планової економіки і на утримання яких безцільно витрачаються бюджетні кошти. Приватизувати їх можна хіба що заради нерухомості, яку вони займають (якщо вона їм належить).
“З молотка” можуть піти шахти, морські торговельні порти, всі ГЕС і кілька ТЕЦ
Але є у списку і досить цікаві для інвесторів підприємства, які не потрапляють до нового переліку:
• вугільні шахти. В даний час вони дотаційні, але приватний власник цілком може навести там порядок і отримувати прибуток;
• АТ “Магістральні нафтопроводи “Дружба” з морським терміналом “Південний”, Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів, “Укрінтеренерго”. Останнє підприємство зараз, зокрема, займається закупівлями електроенергії з Росії і потрапило в халепу через закупівлю вугілля в ПАР. Важко сказати, наскільки воно може бути цікаво інвестору, адже логічно дозволити імпорт самим споживачам палива і енергії, без посередника;
• Національний виставковий центр – це 285 га території, 17 павільйонів (правда, дуже застарілих);
• всі книжкові, журнальні та інші видавництва (ця діяльність зараз вже мало цікава інвесторам); • студії “Укркінохроніка” та “Укранімафільм” (потрібно вкласти багато коштів, щоб ці активи почали приносити прибуток);
• АНТК ім. Антонова, Харківське авіаційне виробниче підприємство, завод “Авіант”, завод цивільної авіації №410;
• підприємства з видобутку і виробництва солі (їм гарантований постійний попит на продукцію);
• кінні заводи – їх простіше закрити, оскільки витрати не окупаються попитом;
• радгоспи по розведенню шовкопряда і потужності з обробки коконів, підприємства з вирощування льону – ці галузі можуть бути цікавими, зважаючи на зростання попиту на натуральні тканини і нитки;
• елеватори, комбінати сільгосппродуктів – приватні компанії активно будують власні подібні об’єкти, так що вірогідний інтерес і до вже існуючих потужностей. Будуть також приватизовані Одеський і Миколаївський портові елеватори; • агрокомбінат “Пуща-Водиця” та агрофірма “Квіти України”, у яких під боком такий величезний ринок збуту, як Київ;
• всі морські торговельні порти (крім кримських): Маріупольський, Бердянський, Миколаївський, Іллічівський, Одеський, Ренійський, Білгород-Дністровський, Ізмаїльський, Херсонський, Скадовський, – – спеціалізований порт “Октябрьск”, порт “Південний”, порт Усть-Дунайськ; • корпорація “Молодьспортлото”, яку насправді навряд чи варто приватизувати, тому лотереї – надійне джерело доходу;
• обласні управління лісових господарств; сфера лісгоспів – постійне джерело корупції, але приватному власнику вона може приносити дохід; • Маріупольський та Іллічівський морські рибні порти; • рибницькі господарства по всій території країни, продукція яких зараз масово продає “наліво”; • “Костянтинівський завод скляних виробів ім. 13 розстріляних робітників” і Лисичанський склозавод “Пролетарій”;
• кілька радгоспів системи УКРФІТОТЕРАПІЯ;
• обласні підприємства, що займаються розробкою торфу – перспективного альтернативного джерела енергії;
• всі гідроелектростанції (ГЕС);
• ТЕЦ в Черкасах і “Чернівціобленерго”, київські ТЕЦ-5 і 6; • Львівський ювелірний завод; • Іллічівський судноремонтний завод;
• Дунайське пароплавство;
• аеропорт “Харків”; • готель “Дніпро” в Києві; • підприємство “Укрспирт” і все спиртзаводи. Одночасно уряд передбачає внести зміни до законодавства, що скасовують держмонополію на оборот спирту;
• велика кількість виноробних підприємств, лікеро-горілчаних та коньячних заводів, заводи шампанських вин. Якщо подивитися на цей список і на алкогольну продукцію, що стоїть на полицях магазинів, то стане зрозумілим, що тут давно випускають свою продукцію приватні компанії. Напевно, за роки роботи вони тісно переплелися як з активами підприємств, так і їх управлінцями. Все це набагато ускладнить можливу приватизацію.
• вугільні шахти. В даний час вони дотаційні, але приватний власник цілком може навести там порядок і отримувати прибуток;
• АТ “Магістральні нафтопроводи “Дружба” з морським терміналом “Південний”, Кременчуцьке управління магістральних нафтопродуктопроводів, “Укрінтеренерго”. Останнє підприємство зараз, зокрема, займається закупівлями електроенергії з Росії і потрапило в халепу через закупівлю вугілля в ПАР. Важко сказати, наскільки воно може бути цікаво інвестору, адже логічно дозволити імпорт самим споживачам палива і енергії, без посередника;
• Національний виставковий центр – це 285 га території, 17 павільйонів (правда, дуже застарілих);
• всі книжкові, журнальні та інші видавництва (ця діяльність зараз вже мало цікава інвесторам); • студії “Укркінохроніка” та “Укранімафільм” (потрібно вкласти багато коштів, щоб ці активи почали приносити прибуток);
• АНТК ім. Антонова, Харківське авіаційне виробниче підприємство, завод “Авіант”, завод цивільної авіації №410;
• підприємства з видобутку і виробництва солі (їм гарантований постійний попит на продукцію);
• кінні заводи – їх простіше закрити, оскільки витрати не окупаються попитом;
• радгоспи по розведенню шовкопряда і потужності з обробки коконів, підприємства з вирощування льону – ці галузі можуть бути цікавими, зважаючи на зростання попиту на натуральні тканини і нитки;
• елеватори, комбінати сільгосппродуктів – приватні компанії активно будують власні подібні об’єкти, так що вірогідний інтерес і до вже існуючих потужностей. Будуть також приватизовані Одеський і Миколаївський портові елеватори; • агрокомбінат “Пуща-Водиця” та агрофірма “Квіти України”, у яких під боком такий величезний ринок збуту, як Київ;
• всі морські торговельні порти (крім кримських): Маріупольський, Бердянський, Миколаївський, Іллічівський, Одеський, Ренійський, Білгород-Дністровський, Ізмаїльський, Херсонський, Скадовський, – – спеціалізований порт “Октябрьск”, порт “Південний”, порт Усть-Дунайськ; • корпорація “Молодьспортлото”, яку насправді навряд чи варто приватизувати, тому лотереї – надійне джерело доходу;
• обласні управління лісових господарств; сфера лісгоспів – постійне джерело корупції, але приватному власнику вона може приносити дохід; • Маріупольський та Іллічівський морські рибні порти; • рибницькі господарства по всій території країни, продукція яких зараз масово продає “наліво”; • “Костянтинівський завод скляних виробів ім. 13 розстріляних робітників” і Лисичанський склозавод “Пролетарій”;
• кілька радгоспів системи УКРФІТОТЕРАПІЯ;
• обласні підприємства, що займаються розробкою торфу – перспективного альтернативного джерела енергії;
• всі гідроелектростанції (ГЕС);
• ТЕЦ в Черкасах і “Чернівціобленерго”, київські ТЕЦ-5 і 6; • Львівський ювелірний завод; • Іллічівський судноремонтний завод;
• Дунайське пароплавство;
• аеропорт “Харків”; • готель “Дніпро” в Києві; • підприємство “Укрспирт” і все спиртзаводи. Одночасно уряд передбачає внести зміни до законодавства, що скасовують держмонополію на оборот спирту;
• велика кількість виноробних підприємств, лікеро-горілчаних та коньячних заводів, заводи шампанських вин. Якщо подивитися на цей список і на алкогольну продукцію, що стоїть на полицях магазинів, то стане зрозумілим, що тут давно випускають свою продукцію приватні компанії. Напевно, за роки роботи вони тісно переплелися як з активами підприємств, так і їх управлінцями. Все це набагато ускладнить можливу приватизацію.
Схожа ситуація спостерігається зараз на великій кількості держпідприємств – цінні активи давно переоформлені напівзаконними і незаконними способами на інші структури, у самого підприємства залишилися хіба що печатка і вивіска на вході. Тому потенційному інвестору потрібно бути готовим до затяжного юридичного протистояння. Хоча це саме обов’язок Фонду держмайна – виставити об’єкт на продаж в очищеному та упакованому вигляді.
Сергій Гусев
За матеріалами: Сьогодні
Поділитися новиною
