2027
Швеція може перестати бути оазою для мігрантів
— Світ
Швеція, з її найбільш ліберальною міграційною політикою і щедрою системою соцзабезпечення, виступає як оаза благополуччя та відкритості для іноземців. Як би там не було для країни з населенням в 9 млн осіб, яка щороку приймає близько 100 тисяч мігрантів, це дуже серйозне навантаження, і настрої в суспільстві при всій підтримці ідей мультикультуралізму, схоже, змінюються.
Про необхідність оптимізації міграційної політики говорив недавно і міністр з питань імміграції Тобіас Більстрем, один з архітекторів чинного режиму максимальної лояльності.
Швеція за своїм етнічним складом – маленька планета, в деяких іммігрантських районах великих шведських міст вихідці з інших країн становлять практично сто відсотків населення. З відносно гомогенного суспільства в мультикультурне Швеція трансформувалася за короткий історичний період.
В останнє десятиліття (2000-2010 роки) інтенсивність міграційного приросту в Швеції стійко зростала, хоча й раніше була досить високою і в окремі роки становила понад 5 іммігрантів на тисячу жителів Швеції [5% – проміле], що є досить високим показником. Якщо до середини 1970-х вона приймала в основному трудових мігрантів з Європи і інтенсивність потоку відповідала потребам ринку праці, то після 1975 року ця група стала зменшуватися на тлі масового припливу біженців та переселенців, які прибувають за статтею возз’єднання з сім’єю. Остання категорія залишається найбільшим каналом міграції до Швеції і по сьогоднішній день.
У 2012 році право проживання та дозвіл на роботу в сукупності отримали 111 тисяч осіб, що на 19% вище показника 2011 року. Понад 41 тисяча осіб подавали заяву з підстав возз’єднання з сім’єю (+ 27% до колишнього показника). Це найбільша категорія людей, які в’їхали в країну в 2012 році. Серед тих, кому було надано право проживання, максимальне зростання зафіксовано за зверненнями осіб, які шукають притулку.
Для влади країни, яка приймає більше біженців і менше трудових мігрантів, звісно, очевидне навантаження на систему соціального забезпечення, засновану на трудовому вкладі. І якщо у 2000-ті роки іноземці, які давно мешкають на території країни, мали такий же рівень доходу, що і корінні жителі, то ті, хто прибуває в країну, стикалися зі значно більшими труднощами при інтеграції на ринку праці і, отже, більше потребували соціальної допомоги. Вписувати зростаючий потік переселенців в економічну і соціальну систему непросто. Ускладнюється і завдання підтримки повної зайнятості, особливо якщо ж спад в економіці.
Оглядачі зазначають, що для стабільного функціонування моделі соціальної держави необхідно, щоб не менше 80% дорослого працездатного населення у віці від 15 до 45 років становили робочу силу, але серед неєвропейських мігрантів відсоток участі значно нижчий. За даними The Economist, у Швеції серед жителів, які не є громадянами ЄС, працевлаштовані лише 51%, тоді як для корінних шведів ця частка становить 84%.
Втім, зростання зайнятості за останнє десятиліття охоплювало значною мірою і мігрантське населення. Згідно з даними Центрального статистичного бюро, зібраними Об’єднанням підприємців Svenskt Naringsliv, в період з 2001 по 2010 рік число працюючих громадян зросло в Швеції на 205 тисяч осіб, з них 150 тисяч, тобто 72%, народилися поза межами Швеції. Серед кваліфікованих спеціальностей помітна, проте, велика різниця в професіях, повідомляло в лютому “Радіо Швеція”. Успішніше знаходять роботу іммігранти лікарі, техніки, інженери. Значно складніше з роботою у юристів, поліцейських або економістів, які приїхали з інших країн. В цілому рівень безробіття серед іммігрантів в Швеції майже в два рази вищий, ніж серед корінних шведів.
За наявними офіційними даними Євростату за 2009 рік, у Швеції рівень зайнятості серед мігрантів з третіх країн сягав 46,3% проти 72,2% в цілому по країні при безробітті в 26,3% і 8,3%.
В рамках ЄС розрізняють громадян ЄС і громадян третіх країн (“іммігранти”). Громадянам ЄС дозвіл на роботу не потрібен.
Інтеграція “нових шведів”
Держава всіляко йде назустріч іммігрантам. В основі шведської моделі інтеграції – концепція мультикультурного розвитку, що допускає збереження різними етнічними групами їхньої ідентичності. У рейтингу Індексу інтеграційної політики (MIPEX), що складається консорціумом європейських організацій на чолі з Migration Policy Group, Швеція утримує перше місце в Європі. Відповідно до методики MIPEX “інтеграція” інтерпретується як дотримання принципу рівних можливостей, таким чином, в країнах-лідерах рейтингу розрив у правах і можливостях громадян та іммігрантів мінімальний, пояснює Анна Прохорова, координатор програми Світового банку МІРПАЛ.
На думку авторів індексу, як в 2007, так і в 2010 році серед європейських держав тільки Швеція набрала достатньо балів для того, щоб вважатися країною, в якій створені максимально сприятливі умови для інтеграції іммігрантів. Іммігранти можуть розраховувати на хороші можливості довгострокового поселення завдяки справедливій, простій і прозорій системі отримання посвідки на проживання. В рамках системи соцзабезпечення в Швеції кожен також має право на соцпідтримку відповідно до індивідуальних потреб, сприяння в освоєнні ринку праці, програми профорієнтації, курси шведської і рідної мови. Укладачі рейтингу відзначають антидискримінаційне законодавство і сприятливі умови для працевлаштування та возз’єднання сімей.
Оцінка законодавства країн в сфері інтеграційної політики проводилася в 2004-му, 2007-му і 2010-му роках. Спеціально розроблена методика отримала назву “Індекс інтеграції мігрантів MIPEX”. У 2010 році в підсумковий рейтинг увійшли 33 держави: 25 країн ЄС плюс Канада, Норвегія, Швейцарія, Болгарія, Румунія, США, Австралія і Японія. Відповідно до методики розрахунку індексу, термін “мігрант” ставиться до громадян третіх країн (тобто які не є громадянами країн ЄС), що легально перебувають на території однієї з країн ЄС.
Законодавство оцінюється виходячи з його відповідності Конвенціям Ради Європи та Директивам Європейського Співтовариства. Індекс MIPEX – “багатовимірний”, оскільки він аналізує політику у сфері інтеграції відразу по семи напрямках: доступ до ринку праці; возз’єднання з сім’єю; освіта; довгострокове перебування; участь у політичному житті країни; отримання громадянства; захист від дискримінації.
“Як показують результати оцінки, Швеція приділяє однакову увагу всім семи напрямкам імміграційної політики, які охоплює MIPEX. Шведське законодавство щодо допуску іммігрантів на свій ринок праці було оцінено на 100 балів, це максимальна позитивна оцінка. Але важливо розібратися, на підставі яких критеріїв вона була виведена. Зокрема, одним з головних критеріїв був такий: представники трьох категорій мігрантів – довгострокові резиденти (з посвідкою на проживання), що приїхали по каналу возз’єднання з сім’єю, а також тимчасові трудові мігранти (але не сезонні працівники) мають рівно ті ж права, що стосуються працевлаштування, що і громадяни ЄС. Єдине обмеження – неможливість працювати в органах державної влади, – говорить Анна Прохорова. – Дві категорії іммігрантів залишилися за рамками індексу MIPEX: іноземні студенти та біженці. Крім того, індекс оцінює законодавство, а не результати його застосування. Для оцінки “інтегрованості” іммігрантів використовуються показники безробіття, частки студентів іноземного походження, порівняння рівня доходу іммігрантів і корінного населення, частка міжнаціональних шлюбів”.
Запрошення на роботу
У грудні 2008 року був спрощений порядок видачі дозволів на роботу для негромадян ЄС. “Швеція йде проти європейської тенденції, відкриваючи свій ринок праці для іноземних робітників будь-якої кваліфікації і скасовуючи всі квоти. І це незважаючи на економічний спад та зростання безробіття”, – коментували в 2008 році оглядачі The Wall Street Journal черговий етап лібералізації.
Нове законодавство дозволило роботодавцям, яким не вдається підшукати відповідних працівників у Швеції або в інших країнах ЄС, запрошувати їх з інших місць. За задумом, нова система у сфері праці регулюється попитом: на відміну від багатьох інших країн, Швеція не покладається на бали або квоти. А це означає, що роботодавці мають право наймати тих, хто за їхньою оцінкою найкращим чином відповідає вакантній посаді, резюмує портал sweden.se. Завдяки реформі законодавства іноземним студентам не потрібно виїжджати з країни для того, щоб подати прохання про дозвіл на роботу, як це було колись. Той, хто отримав роботу в Швеції, може приїхати з сім’єю, причому дружину або чоловіка також заохочують в пошуках роботи – так йде справа далеко не у всіх країнах, йдеться в матеріалах sweden.se.
Як пояснюється на порталі sweden.se, особа, яка бажає отримати дозвіл на роботу в Швеції, повинна мати пропозицію про роботу від шведського роботодавця і рівень заробітку, достатній для утримання. Умови найму мають бути рівноцінні тим, які передбачаються відповідним шведським колективним договором або загальноприйнятими для даної професії або галузі нормами та умовами. Вакантне місце має бути попередньо оголошено у Швеції та ЄС.
Міністр Більстрем, один з основних архітекторів пом’якшення міграційного режиму, посилався на старіння населення, скорочення групи працездатного віку і складну демографічну ситуацію, брак кваліфікованих працівників потрібних спеціальностей в таких галузях, як машинобудування, ІТ, зварювальне виробництво та охорона здоров’я, особливо за межами промислових центрів. На думку міністра, спрощення умов для трудових мігрантів має допомогти економіці в довгостроковому періоді.
Прихильники обмеження імміграції традиційно били тривогу про ризик зростання безробіття та падіння заробітків серед корінного населення, підвищення соціальних витрат і сповільнення економічного зростання. Висловлювали побоювання, що зі спрощенням умов найму іноземців прийом на роботу буде здійснюватися виходячи з їхніх невисоких вимог до оплати праці, а не на підставі кваліфікації.
Більстрем у відповідь вказував на чинні заходи, що гарантують умови праці. Компанії будуть зобов’язані довести, що контракт з іноземним працівником повністю відповідає шведським стандартам, встановленим колективними угодами між профспілками і роботодавцями, у тому числі і з питань заробітної плати та соціального страхування.
“У Швеції найголовніше – влаштуватися на роботу”, – цитує The Economist Більстрема, колишнього депутата від міста Мальме, в якому, як і в Стокгольмі і Гетеборзі, уродженці інших держав становлять максимальну групу в загальній чисельності жителів. Зайнятість є найважливішим пріоритетом інтеграційної політики Швеції. Імміграційна система з опорою на роботодавців та інтеграцію на ринку праці повинні сприяти більшій самостійності мігрантів і її досягненню в більш короткі терміни.
“У багатьох країнах для родичів, які приїжджають по каналу возз’єднання з сім’єю, діють обмеження: їм не можна отримати дозвіл на роботу, або вони повинні скласти іспит на знання мови, або у них немає доступу до соцпослуг, або той, хто готується їх прийняти, повинен підтвердити свою матеріальну спроможність і здатність їх забезпечити”, – пояснює Анна Прохорова. Для того щоб іммігрувати до Швеції, знання мови не вимагається і тести проходити не потрібно. І працевлаштування людей, що приїжджають по каналах возз’єднання сім’ї, заохочується. Тим, хто прибуває в країну, зокрема, біженцям і родичам тих, хто отримав посвідку на проживання як біженець не більше двох років тому, Агентство з працевлаштування організовує дворічну програму підтримки у пошуку роботи та вивчення шведської мови. У період облаштування передбачена виплата допомоги.
Норми та їх застосування
За перші три роки після набрання чинності нових норм у 2008 році міграційним відомством Швеції було видано 50 тисяч дозволів на роботу, повідомляло Радіо Швеція в кінці 2011 року. Як би там не було, найбільш активно користуватися новими можливостями стали маленькі компанії зі штатом менше десяти співробітників, збільшувався найм некваліфікованих робітників на все більш тривалі терміни.
Значну групу серед претендентів дозволів на роботу становили родичі іммігрантів, які вже проживають у Швеції. Так, у 2011 році 7000 робочих віз, із загального числа в 20 000, були видані таким, як правило, некваліфікованим, членам сімей.
На думку експерта ОЕСР Стефано Скарпетта, подібна практика суперечить самій ідеї реформи: “Приблизно половина робочої сили з-за кордону – це некваліфіковані професії, де дефіциту кадрів немає. І ОЕСР рекомендує ретельніше розглянути реальне підґрунтя такого найму”.
Хоча в законі і вказано, що контракти для іноземців мають відповідати шведським нормам, експерти ОЕСР критично оцінили відсутність у Швеції належного контролю за виданими дозволами на роботу. Як підтвердила представник Центрального об’єднання профспілок Моніка Арвідссон, умови для багатьох приїжджаючих можуть бути дуже далекі від колективних договорів.
Втім, шведська система прийому трудових мігрантів визнана експертами ОЕСР найбільш відкритою і названа прикладом для наслідування: “Методи імміграційної політики ув’язані з попитом і відкривають можливості для використання досвіду та компетенції різного рівня. Це важливий експеримент, і ми порекомендуємо всім країнам, що входять в організацію економічного співробітництва та розвитку, його розглянути”, – цитувало Радіо Швеція Стефано Скарпетта.
Досвід Мальме
У Мальме, де приблизно 80 тисяч з 300 тисяч населення – мігранти, шведська відкритість проходить перевірку на міцність, пише The Guardian. “Тут помітна внутрішня роз’єднаність, – говорить в інтерв’ю британській The Guardian редактор провідної місцевої газети Sydsvenskan. – Мальме успішно трансформувався з старого промислового центру в нове сучасне місто середнього класу споживачів. А це означає, що є переможці і є переможені – старше покоління, незаможні й іммігранти”.
За скандинавським порядком і впорядкованістю можна побачити свідчення напруженості і внутрішніх протиріч у суспільстві. За словами місцевого жителя, співрозмовника The Guardian, місцева мечеть з моменту спорудження в 1983 році 300 разів піддавалася атакам. Бували заворушення в місті. У Русенгорді, найбільшому іммігрантському районі в Мальме, працевлаштовані тільки 38% місцевих жителів, пише The Economist. Розлючена молодь влаштовує безлади, підпалює стоянки для велосипедів, машини, сміттєві баки.
Шведи вважають відкритість до людей, які приїжджають в країну у пошуках притулку, кращим у своїй культурі, зазначає The Economist. Але навіть переконані прихильники мультикультуралізму визнають, що в суспільстві накопичується втома: “Ультраправі тут не нове явище, але зараз вони набирають позиції. Ми залучили стільки іммігрантів, що тепер багато хто вважає за потрібне трохи зменшити темпи і краще подбати про тих, хто вже живе тут”.
За підсумками виборів у вересні 2010 року в шведському парламенті вперше отримали місця представники антиімміграційного руху. Очолювані Йіммі Окессоном “Шведські демократи”, яким дісталося 20 депутатських мандатів, потрапили в парламент на хвилі антиіммігрантських настроїв частини електорату в країні, де приїжджі – здебільшого вихідці з сусідньої Фінляндії, Іраку, колишньої Югославії та Польщі – складають 14% від 9,4 млн жителів.
Як би там не було, результати виборів викликали хвилю невдоволення: через кілька годин після оголошення підсумків голосування на вулиці шведської столиці вийшло близько 6 тисяч осіб, які протестували проти ультраправої партії. Учасники маніфестацій скандували “Ні расизму!”. Представники правлячого альянсу й опозиції раніше заявляли, що скоріше підуть на співпрацю один з одним, ніж на формування коаліції з партією, яку вони характеризують як расистську і ксенофобську, нагадує Російська служба Бі-Бі-Сі.
Висловлювалися побоювання, що успіх правих може підірвати імідж Швеції як толерантної країни, не схильної до забобонів.
Оглядачі The Guardian вважають просування Окессона в Мальме продовженням загальної тенденції колишніх промислових європейських міст, де колись був оплот лівоцентристів, а тепер набирають чинності праві, – Національний фронт Марін Ле Пен в Марселі, Герт Вілдерс з Партією свободи (PVV) в Роттердамі, Хайнц-Крістіан Штрахе у Відні.
Пошук рішень
У лютому 2013 року міністр Більстрем заявив, що імміграція повинна бути скорочена. “Сьогодні Швеція є однією з країн ЄС, яка приймає найбільше число біженців, і так тривати не може”, – цитували міністр ЗМІ. Більстрем вважає за необхідне підвищити вимоги до категорії мігрантів, які прибувають за статтею “возз’єднання сімей” – зокрема, щодо матеріального забезпечення.
Колеги по альянсу зустріли заяву міністра критикою, а лідер “Демократів Швеції” Йіммі Окессон звинуватив Більстрема в запозиченні антиміграційної риторики його партії.
Більстрем очолює робочу групу, яка повинна сформулювати політику партії консерваторів в сфері інтеграції та міграції до наступних парламентських виборів.
Головний економіст національної асоціації профспілок Лена Вестерлунд, однак, не очікує кардинальних змін у позиції держави: “Я не хочу сказати, що проблем немає, але для нашої економіки імміграція в сухому залишку має позитивне значення. У нас дуже погана демографічна ситуація, і нам потрібно прагнути збільшити склад молоді, омолодити населення”.
Як повідомляло Радіо Швеції, нещодавнє дослідження, проведене Інститутом реформ (Reforminstitutet), не виявило взаємозв’язку між соціальним неблагополуччям і імміграцією, всупереч поширеній думці. У двадцяти найбільш обтяжених соціальними проблемами населених пунктах Швеції число іммігрантів нижче, ніж в середньому по країні. У п’яти населених пунктах Швеції з найбільш напруженою ситуацією дуже мало іммігрантів. Інститутом були розглянуті, зокрема, такі параметри, як рівень освіти, наявність роботи, стан здоров’я, матеріальне становище, а також негативні настрої і “відчуття безнадійності”.
За матеріалами: bfm.ru
Поділитися новиною
