Плюси і мінуси дефолту для України


Плюси і мінуси дефолту для України

Дефолт поки не оголошувався, але країна значною мірою вже живе в умовах традиційного постдефолтного негативу

На тлі безперервних зараз розмов про необхідність для України нових зовнішніх запозичень час від часу піднімається питання: може замість нових боргів, які великою частиною підуть на погашення старих, просто відмовитися платити за останніми, тобто оголосити дефолт? Як це зробили Росія в 1998 р, Аргентина в 2001 і 2014 рр., Мексика в 1994 р, Уругвай в 2003 р, Північна Корея в 1987 р. Але досвід цих країн дуже різний, щоб спиратися на нього при оцінці ситуації в Україні.

Дефолт – це необов’язково банкрутство

Загальний зміст терміну “дефолт” легко зрозуміти, якщо знати, що відбувається він від англійського слова default, що означає невиконання зобов’язань. Дефолт може оголошуватися компаніями, приватними особами та державами (суверенний дефолт).

Теоретично країна взагалі може відмовитися платити, принаймні, за зовнішніми боргами. Від цього життя всередині країни не зупиниться, але буде швидко переходити на принципи натурального господарства. Тому як зовнішня реакція буде жорсткою, аж до повної економічної ізоляції: припинення імпорту та експорту, заморозка залишків на рахунках банків, відключення системи міжбанківських платежів (SWIFT), припинення обігу акцій на біржах, арешт закордонного майна і т. і.

Тому на практиці всі випадки суверенних дефолтів відбуваються за такою схемою: країна оголошує, від виконання яких зобов’язань і на яких умовах вона відмовляється, просячи про реструктуризацію боргів, заміні одних зобов’язань іншими і/або про списання хоча б частини боргів. Сторони вступають в довгі переговори, за результатами яких зазвичай знаходяться загальні та приватні компроміси.

Таким чином, у разі суверенного дефолту, як правило, мова йде не про банкрутство (до чого часто призводить дефолт компаній і приватних осіб), а про так званий технічний дефолт, який оголошується в ситуації, коли позичальник не виконує умови договору зараз, але може виконати їх у майбутньому.

Суверенний дефолт може оголошуватися лише по внутрішніх або зовнішніх зобов’язаннях або по тим і іншим.

Ризики дефолту

Країн, обтяжених боргами, у світі дуже багато, але випадків дефолтів серед них все ж дуже мало. Так відбувається тому, що з одного боку, і суверенні дефолти вважаються НП в світовій економіці, тому міжнародні організації намагаються не доводити справи до них. З іншого боку, для самих країн дефолти – це не порятунок від економічних хвороб, а переведення їх у стан крайнього загострення, яке дає шанси на лікування, шляхів до якого взагалі не було до прийняття рішення про дефолт.

У загальному випадку, країну, що оголосила про дефолт, очікує ряд серйозних ускладнень:

Навіть тільки натяк на можливість дефолту відразу погіршує міжнародну репутацію країни і підштовхує інвесторів до виведення капіталів. Після оголошення дефолту на дно падає рейтинг країни, і ніхто не захоче давати їй у борг, хіба що під серйозні застави.

Різко знижується курс валюти держави. Слідом за цим падає імпорт, скорочуються реальні доходи населення. Сповільнюються виробництва, що залежать від імпортної сировини та комплектуючих. Зростає безробіття.

Стискається банківська система країни. Банки позбавляються можливості користуватися іноземними кредитами, через девальвацію і спаду економічної активності в країні їм складніше обслуговувати вже взяті кредити. Частина банків банкрутує, частина заморожує реальні рахунки громадян і компаній. Кредитування реальної економіки самими банками сильно ускладнюється.

Виникає ефект “доміно”, тобто слідом за суверенним дефолтом починаються відмови від виконання зобов’язань не тільки банками, а й учасниками ринку цінних паперів.

Зростає недовіра до держави з боку власного населення, інших країн та міжнародних організацій. Наростають складності політичного характеру, тому що ресурсів для їх вирішення стає менше. Тому після дефолту влада в країні часто змінюється, часом справа не обмежується відставками перших осіб, змінюється правляча в країні сила.

Якщо подивитися на цей перелік неприємностей, то легко помітити, що всі вони повною мірою вже присутні в Україні.

Однак після дефолту ще нижче впаде курс гривні, тому зараз він багато в чому тримається за рахунок надії на швидкий транш МВФ. Банки почнуть “хворіти” ще сильніше. Економіка швидше почне скорочуватися і т. і. Тому що ми навряд чи зможемо спрямувати кошти, зекономлені від сплати за боргами, на підтримку внутрішньої ситуації. Бо при дефіцитному держбюджеті і нинішньому обсязі золотовалютних резервів основну частину боргів зараз і так передбачається погашати за рахунок нових запозичень, тобто “заощадити” за рахунок дефолту вийде зовсім небагато. До того ж велика ймовірність, що ці гроші чиновники якщо і не розкрадуть, то витратять неефективно.

Плюси дефолту:

Загалом у країни з’являється можливість направити більше грошей на вирішення внутрішніх проблем. Від кредиторів, які після оголошення дефолту зазвичай стають більш поступливими, в ході переговорів можна домогтися зниження боргів.

В результаті падіння фінансової сфери закриваються дуті сфери економіки, і росте значимість реального виробництва. Але значимість ця конвертується в ріст обсягів повільно, тому що в країні гостра нестача грошей.

Через падіння курсу національної валюти відбувається здешевлення виробленого в країні товару, тому зростає конкурентоспроможність експортерів. Але нарощування експорту – справа довга і непроста.

Наслідком припинення зовнішнього фінансування і обмеження імпорту є те, що для держави стає більш значущою турбота про внутрішні споживанні і джерела фінансування.

Тобто дефолт – це не катастрофа і не розорення країни, а шанс для неї вирватися вперед. Але не варто забувати, що за цей шанс платять – і дуже дорого платять – більшість населення самої країни та її приватних компаній. Перетворити же цей шанс в реальність може влада, яка отримала внаслідок дефолту хороший “стимулюючий пендаль”. Але для цього вона повинна захотіти реальних змін.

Для нинішньої української влади додатковий стимул для реформ у вигляді дефолту не потрібен, для цього цілком достатньо подій, що вже трапилися в країні. Змусити ж її перетворити слова про реформи в справи можуть тільки загрози: особистої безпеки внаслідок масових протестів і розвалу країни.

Що влада думає про дефолт

24 грудня перший заступник міністра фінансів України Ігор Уманський заявив, що реструктуризація зовнішнього боргу країни не є предметом переговорів з кредиторами. Він також зазначив, що поки немає юридичних підстав переглядати і параметри раніше затвердженої допомоги МВФ.

Але думки експертів про перспективи різняться. Одні з них, проаналізувавши урядовий проект бюджету-2015, називають його фактичним оголошенням дефолту. Вони кажуть, що уряд “намалював” цифру дефіциту, що влаштовує МВФ, але насправді дефіцит держбюджету набагато більше.

Інші ж стверджують, що сьогоднішній зовнішній державний борг України становить близько $40 млрд, тобто 33-36% від ВВП. Це рівень поки некритичний. До того ж у кредиторів немає причин та й бажання вимагати його моментального погашення. У 2015 р ситуація з виплатою зовнішнього боргу буде напруженою: у перші сім місяців треба віддавати щомісяця по 500 млн доларів за зовнішніми боргами, у вересні-жовтні треба виплатити 500 млн доларів і 600 млн євро за державними єврооблігаціями – але ці виплати цілком реально здійснити . Складніше віддати в грудні 3 млрд доларів російського кредиту, але є надія, що кошти для цього дасть МВФ або комітет донорів, тобто борг буде рефінансований.

Але нагадаємо, що відновлення зовнішнього кредитування можливе тільки при проведенні владою реальних реформ, причому не довгострокових у вигляді “Стратегії-2020”, а швидких, тут і зараз.

Зарубіжний досвід

Дефолт 1998 став частиною економічної кризи, що вразила Росію. Для стабілізації ситуації 17 серпня був оголошений технічний дефолт за основними видами державних боргових зобов’язань. Одночасно було оголошено про відмову від стабільного курсу рубля.

В результаті курс рубля впав за півроку більш ніж у три рази. Було підірвано довіру населення та іноземних інвесторів до російських банків і держави. Розорилося багато малих підприємств, частина банків лопнула. Банківська система виявилася в колапсі мінімум на півроку. Впав рівень життя, кількість одержують допомогу з безробіття подвоїлось. Після дефолту були відправлені у відставку прем’єр-міністр і глава центробанку.

За розрахунками, зробленими Московським банківським союзом, загальні втрати російської економіки від серпневої кризи склали 96 млрд доларів. ВВП в 1998 р скоротився втричі. Росія перетворилася на одного з найбільших боржників у світі. Її зовнішня заборгованість збільшилася до 220 млрд доларів, що в п’ять разів перевищувала всі річні доходи казни і становило 147% ВВП. З урахуванням внутрішнього боргу різних органів влади перед бюджетниками і підприємствами по зарплаті і держзамовленню загальні зобов’язання перевищували 300 мільярдів доларів або 200% ВВП. Водночас, за неофіційними американськими оцінками, на Заході осіло 1,2 трлн доларів російського походження.

Після дефолту уряд застосував ряд заходів. Зокрема, було вирішено відмовитися від фінансування дефіциту держбюджету за рахунок великих запозичень. Наслідком цього стало зниження прибутковості інвестування в цінні папери і відповідно підвищення привабливості вкладень у реальний сектор економіки, що сприяло відновленню зростання виробництва. Дієвим заходом стало стримування зростання цін на продукцію природних монополій (електроенергетики, залізничного транспорту та ін.). В результаті темпи підвищення цих цін майже в два рази відставали від темпів інфляції по економіці в цілому. Це стало додатковим поштовхом до економічного зростання і сприяло уповільненню інфляції.

Постдефолтне зростання економіки дозволило повернути доходи громадян до докризового рівня до середини 2003. Але експерти визнають, що так швидко це не вдалося б зробити, якби не величезна удача – зростання світових цін на енергоносії та багато сировинних товарів, що почався в 1999 р. Від їх експорту країна отримала ресурси для скорочення держборгу, підтримки бюджетного профіциту, накопичення фінансових резервів.

Цікавий і досвід дефолту, оголошеного Аргентиною в липні цього року (це другий дефолт країни в нинішньому столітті і восьмий за всю її історію). Він відбувся через невиплату за боргами на суми всього лише 1,3 млрд доларів. Причому цей борг залишився від попереднього дефолту (2001) на суму 100 млрд доларів. Тоді Аргентині вдалося вмовити більшість кредиторів на реструктуризацію, супроводжувалася списаннями до 75%. Але близько 7% інвесторів не погодилися на умови реструктуризації і вирішили домагатися в судах повної виплати первинних сум. І в червні Верховний суд США ухвалив остаточне рішення, що Аргентина повинна задовольнити вимоги незговірливих інвесторів (ними є група американських хедж-фондів).

Сергій Гусєв

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Казна та Політика
Дивись також
Рейтинг популярності матеріалу «Плюси і мінуси дефолту для України» на Finance.ua - 2.4
Топ новини
Обговорюють

Читають

В Контексті Finance.ua