Райдужна відповідь зеленому


Райдужна відповідь зеленому

У світовому господарстві найбільш гостро конкурують три економічних регіональних центри – Північна Америка (США та Канада), Західна Європа (країни ЄС) і Далекий Схід (Японія, КНР, ряд «нових індустріальних країн»). Потужним інструментом консолідації кожного з цих регіонів і одночасно конкурентної боротьби з іншими центрами є міжнародні валюти.

Північноамериканський центр – це зона абсолютного домінування долара, який одночасно претендує на роль основної загальносвітової валюти. Щоб протидіяти «доларизації» світового господарства, конкуренти США прагнуть розширити використання в міжнародних розрахунках власних грошей. Найсильнішим конкурентом долару на початку XXI століття стала євровалюта – євро.

Сполучені гроші Європи

Створення Європейського союзу (1992) спричинило за собою введення єдиної європейської валюти. З 1 січня 1999 року запроваджено безготівковий євро, а з 1 січня 2002 року в готівковий обіг запустили банкноти і монети. Тоді на нову валюту перейшли дванадцять європейських країн.

Скептиків і консерваторів лякали складності такого масштабного заходу. Ще б пак: було віддруковано більше 14 млрд. банкнот і відбито понад 50 млрд. монет, загальна вага яких дорівнював вазі двадцяти чотирьох Ейфелевих веж. Щоб розвезти ці монети по фінансовим установам, знадобилося півмільярда рейсів спеціальних банківських автомобілів. А ще потрібно було перебудувати на євро 140 тис. банкоматів, 4 млн. касових апаратів і 7 млн. торговельних автоматів (і вже в значній мірі вони перебудовані). Все це влетіло в неабияку копієчку: від $17 млрд. до $45 млрд., що означало майже $300 від кожного платника податків. Але економіка Європейського союзу і психіка європейців витримали таку напругу.

Не обійшлося і без курйозів. Зокрема, французькі повії зіткнулися з тим, що ціна за стандартну послугу, яка багато років дорівнювала сумі 300 франків, в євро перестала бути круглою (як виявилося, дорівнює 45,73). Але купюри номіналом 45 євро немає; є купюри по 10, 20 і 50 євро. Жрицям кохання було зрозуміло, що споживачі напевно захочуть давати дівчатам десятиєврові та двадцятиєврові папірці на загальну суму сорок євро. Але не п’ятидесятиєврові – щоб не переплачувати. А додавати до сорока євро папірцями п’ять євро монетами – хто ж буде розмінюватися на дрібниці? І тоді повії, не бажаючи втрачати на фінансову реформу 12,5% доходу, провели з’їзд, на якому постановили в явочному порядку підняти свій дохід на 10% і запитувати з клієнтів 50 євро. Життя показало, що попит не впав.

Сьогодні євро є офіційною валютою 18 країн єврозони (Австрії, Бельгії, Німеччини, Греції, Ірландії, Іспанії, Італії, Кіпру, Латвії, Люксембургу, Мальти, Нідерландів, Португалії, Словаччини, Словенії, Фінляндії, Франції та Естонії). Крім того, євро служить національною валютою ще для дев’яти країн.

В даний час на ринку циркулюють понад 15 млрд. купюр загальною вартістю 950 мільярдів євро, а населення єврозони становить 334 млн. людей.

Євро управляється Європейською системою центральних банків (ЄСЦБ) на чолі з Європейським центральним банком (ЄЦБ), який знаходиться у Франкфурті-на-Майні. У ЕСЦБ, крім ЄЦБ, входять національні центральні банки всіх держав – членів ЄС, незалежно від того, чи прийняли вони євро як національну валюту. ЄЦБ – це незалежний центральний банк, якому належить виключне право визначати грошово-кредитну політику в єврозоні. ЕСЦБ займається друкуванням банкнот і карбуванням монет, розподілом готівки по країнах єврозони, а також забезпечує функціонування платіжних систем в єврозоні.

Чемпіони з випуску євро

Євро друкуються тільки тими національними центральними банками країн, які входять в єврозону за спеціальним погодженням з ЄЦБ. Як правило, держави-члени зони євро друкують свої банкноти як у власних друкарня, так і в друкарнях інших країн. Взагалі, кожна країна самостійно вибирає найбільш прийнятний спосіб. Перша літера номера на банкноті позначає країну-емітент – таким чином користувачі зможуть визначити, для якої країни була видрукувана та чи інша банкнота.

Багато хто вважає, що кожна країна зони євро друкує гроші для власних потреб, але це не так. Вже протягом десяти років діє система, за якої банкноти друкуються лише в обмеженій кількості країн, які забезпечують свої потреби, а крім того, потреби інших. Наприклад, Греція в цьому році друкує тільки банкноти номіналом 10 євро, а великі купюри для Греції друкуються в інших країнах, в основному в Німеччині. Банкноти вищого достоїнства мають більш високі вимоги захисту, і не кожна друкарня своєму розпорядженні відповідною технологією.

Німеччина друкує євро в друкарнях Bundesdruckerei в Берліні (там же друкуються гроші для Нідерландів та Греції) і Giesecke&Devrient в Мюнхені (там же друкуються банкноти для Фінляндії, Португалії, Франції, Іспанії, Нідерландів та Греції). Всього ж банкноти євро сьогодні друкують 14 компаній з 12 країн. Чотири з них – приватні, саме вони і мають найбільшу номенклатуру клієнтів. Це Koninklijke Joh. Enschedе (Нідерланди, друкує банкноти для десяти країн), FC Oberthur (Франція, для восьми країн), Giesecke & Devrient (Німеччина, для семи країн), De La Rue (Великобританія, для чотирьох країн). Але і австрійський державний Oesterreichische Nationalbank не відстає від приватників, друкуючи євро для п’яти країн.

Найбільш поширеними банкнотами є 50 євро, на них припадає третина всієї вартості готівки. Ще третину забезпечують банкноти номіналом 500 євро. Все інше – інші купюри. ЄЦБ планує випускати нові серії банкнот кожні сім-вісім років. Серія «Європа» була запущена в травні 2013 року, а найсвіжіша банкнота нового зразка 10 євро – 23 вересня 2014 року.

Цікаво, що монети займають в загальному обороті євро менше 3%. Кожна країна єврозони випускає стандартні монети зі своїм власним дизайном аверсу, а ось реверс у монет всіх країн однаковий. Але на колекційні та пам’ятні монети ці обмеження не поширюються. Свої монетні двори є в 11 країнах єврозони, причому в Німеччині їх п’ять, а в Бельгії та Франції – по два.

Євро: захист і напад

Всі купюри євро істотно відрізняються за розміром один від одного, що створює деякі незручності для туристів: далеко не завжди купюру зручно носити в гаманці. Зате євро в даний час є однією з найбільш захищених валют.

При друку європейських грошей традиційно використовуються водяні знаки, на яких позначений як номінал купюри, так і зображення, яке знаходиться на лицьовій стороні. У середині купюри знаходиться металева нитка, на якій розташовано напис «євро» і номінал купюри. На лицьовій стороні євро в лівому нижньому кутку знаходиться мікротекст, який відповідає номіналу купюри.

Одним з найбільш технічно складних способів захисту купюри від підробки є голографічний малюнок, який «вплетений» в структуру купюри. Ще один спосіб захисту купюри – це перфорація, яка позначає її номінал. При друку євро також використовуються флюоресцентне чорнило і штрихові візерунки.

Для захисту європейських грошей від підробок застосовується оригінальний метод «контрольної суми». Якщо скласти всі цифри номера купюри і додати порядковий номер букви латинського алфавіту, надрукованій на купюрі, повинна вийти цифра 8. Проте за десять з гаком років спритники з Італії та Болгарії зуміли досить якісно підробити євро на суму 55 млн.

З 1 січня 2015 в єврозону увійде Литва. І надалі число країн, для яких національною валютою стане євро, буде рости, хоч і не швидко. Євро вже поховав цілий ряд знаменитих валют, у тому числі франк, марку, ліру, гульден, ескудо й інші, але цей процес далеко не завершений: приготуватися злотим, форинтам, кронам і далі по карті Європи.

Лев Камєнєв

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Рейтинг популярності матеріалу «Райдужна відповідь зеленому» на Finance.ua - 3.7
Топ новини
Обговорюють

Читають

В Контексті Finance.ua