Королівське полювання


Королівське полювання

Ера дешевої нафти закінчиться, коли Саудівська Аравія вирішить всі свої зовнішньоекономічні питання

На початку листопада нідерландсько-британська корпорація Royal Dutch Shell Exploration Inc. (RDSE) виставила на продаж свій головний видобувний підрозділ в Нігерії – цей розпродаж став черговим підтвердженням того, що все більше реальних гравців світового енергетичного ринку почали готуватися до ери дешевої нафти. Адже ще навесні RDSE продала свій підрозділ в Австралії.

Ключ на старт

Формально галопуюче падіння вартості нафти почалося після щорічного саміту держав ОПЕК, що відбувся наприкінці жовтня 2014 у Відні. На цьому засіданні Венесуела, Іран і Нігерія не змогли переконати інших членів картелю в необхідності скорочення поточних квот на видобуток. В результаті в період проведення саміту біржові ціни на січневі ф’ючерси марки Brent впали з $75 до $68,5/бар.

На початку цього тижня ціни на короткий час стабілізувалися на рівні 70$/бар, і ринок приступив до чергового аналізу щорічних корпоративних цінових прогнозів. Більшість оракулів пророкують просідання ринку до коридору $62-72/бар.

Хоча оптимістично налаштована меншість і переконувала в реальності значення $80-92/бар. Як виявилося, даремно. Приміром, бельгійська компанія Societe Generale вже перестала транслювати свої прогнози безпосередньо ринку і передає інформацію про перегляд цін через агентство Bloomberg. Її попередній прогноз котирувань Brent на 2015-2016 роки був знижений до $70/бар. А ринок так і не дізнався, які саме мотиви рухали бельгійцями, коли вони майже цілий рік твердили про ціну $90/бар як про даність, а не дезінформацію для відбирання грошей у найбільш довірливих інвесторів.

Директор-розпорядник МВФ Крістін Лагард, коментуючи 2 грудня те, що відбулося за 2014 24% -ве падіння ціни нафти, заявила, що зниження вартості цієї сировини вплине на світову економіку позитивно. Так, в результаті ВВП США в 2015 році зросте на 3,5% замість раніше прогнозованих МВФ 3,1%. А в цілому падіння цін на нафту дасть добавку до економічного зростання США на 0,6% і + 0,8% зростання для решти країн з розвиненою економікою.

Саудівська буря

Після саміту ОПЕК не на жарт розійшовся головний нинішній гравець на пониження цін – Саудівська Аравія. Державі встигли порядком набриднути США зі своєю «сланцевою революцією» і сусідні монархії Перської затоки, які незаслужено, на думку Ер-Ріяда, купалися в нафтодоларах через занадто високу вартість сировини. Аравійці твердо вирішили збільшити експорт своїх нафтопродуктів, виробництво яких стає надприбутковим саме при падінні цін на нафту. Поки на внутрішній ринок Аравії йде 70% потужностей її нафтопереробних заводів, що перевищують 100 млн. т на рік. У перспективі аравійці намітили скорочувати частку ТЕС у своїй енергетиці за рахунок будівництва декількох АЕС, а звільнені нафтопродукти до 2020-2024 років вивести на світові ринки. Успіх цієї стратегії криється саме в падінні ціни нафти до драматичних $60/бар. А при шоковому рівні котирувань Brent нижче $40/бар власники саудівських НПЗ стануть світовими лідерами рентабельності. Зараз цей статус належить переробним заводам Нідерландів та Сінгапуру, що для аравійців виглядає тимчасовим явищем і прикрою несправедливістю.

Не слід скидати з рахунків і амбіції Саудівської Аравії з експорту скрапленого природного і нафтового газу (LNG і LPG), які монархія поки офіційно не афішує. Протягом епохи дорогої нафти вона воліла інвестувати в НПЗ і нафтохімію. У той же час країни Перської затоки теж будували аналогічні потужності, але при цьому робили акцент ще й на накопиченні найбільшого в світі танкерного флоту для перевезення LNG і LPG. У Саудівській Аравії такий вектор розвитку сусідів сприйняли як намір зайнятися перепродажем аравійської сировини. Стурбований подібною реакцією Ер Ріяда Катар в 2011-2013 роках запевнив, що для завантаження флоту у країни вистачить і своїх ресурсів. Так, Катар заявив про закінчення конфлікту з Іраном за розподіл сировини найбільшого в світі родовища газу Парс. А Тегеран до того ж презентував проект будівництва газопроводу Islamic Gas Pilpelines (IGP) до Європи через Сирію і Кіпр.

На цьому, судячи з усього, терпіння Саудівської Аравії увірвався, і до початку 2014 держава почала поступово переходити до політики шокового зниження цін на нафту. Інших мирних шляхів позбавити Тегеран і Доху зайвих доходів від експорту нафти і загальмувати презентований Катаром та Іраном газовий проект попросту не існує.

Утім, Аравія не буде вічно грати на пониження цін і збивати величину експортних доходів Ірану і Катару, щоб загальмувати проект IGP. Логічним закінченням такого протистояння могли б стати нові газо- і нафтопроводи з Саудівської Аравії. Рано чи пізно вони будуть побудовані через Ізраїль та Туреччину в ЄС, щоб стати альтернативою або доповненням до катаро-іранського проекту. Цілком можливо, що саме тоді закінчиться ера дешевої нафти, а аравійці знову згадають гру на підвищення цін.

Поки ж, за інформацією кувейтського держагентства Kuna, в ході саміту ОПЕК міністр нафти Саудівської Аравії Алі аль Наімі повідомив колегам, що його країна відтепер може почати експортувати нафту в Європу через Ізраїль. Цей шлях аравійських ресурсів через політичний чинник багато років був немислимим, але справа в тому, що він – найкоротший і не вимагає додаткових великих інвестицій, що дає неймовірну економію на логістиці, та дозволяє пережити витрати від будь-якого зниження світових цін. Аж до межі рентабельності розробки аравійських родовищ, який офіційно визнаний на рівні $10/бар…

Андрій Старостін

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Енергетика
Дивись також
Рейтинг популярності матеріалу «Королівське полювання» на Finance.ua - 3.3
Топ новини
Обговорюють

Читають

В Контексті Finance.ua