Великі ставки Америки


Великі ставки Америки

400 років тому Японія вперше намагалася вести торгові перемовини в Тихоокеанському регіоні. Вона послала самурая на ім’я Гасекура Цуненаґа до Європи через Акапулько, щоб заручитися дозволом безпосередньо торгувати з Новою Іспанією (нинішня Мексика). Крім усього іншого, він мав іще й отримати відповідний документ від Папи. Та, оскільки сьогун тоді різав католиків, згоди понтифіка він не дістав.

І лише впродовж останнього десятиліття такі оборудки почали нарешті увінчуватися успіхом. Але над ними все ще панують інтереси, які виходять за межі чистої торгівлі й забігають у царину геополітики. Америка та Китай ідуть трьома окремими шляхами до комерційних угод, які можуть визначити майбутнє тихоокеанської торгівлі. Один із них не включає КНР, другий – оминає Сполучені Штати, а останній наразі є журавлем у небі.

Поки що найдалі зайшов американський проект Транстихо­океанського партнерства (ТТП), до якого не долучений Китай. Паралельно, але з деяким відставанням рухається Регіональне все­осяжне економічне партнерство (РВЕП), яке охоплює лише країни Азії, включно з Китаєм, плюс кілька держав, які теж беруть участь у переговорах щодо ТТП.

Далека мрія – це створення Азійсько-Тихоокеанської зони вільної торгівлі (АТЗВТ), до якої ввійдуть і Америка, і Китай і яка, можливо, об’єднає складові ТТП і РВЕП. Піднебесна поставила питання про АТЗВТ на порядок денний зустрічі лідерів 21 держави АТЕС у Пекіні в листопаді. Науковці з Університету Брандейса Пітер Петрі й Алі Абдул-Рагім у своєму новому звіті для Ради тихоокеанського економічного пів­робітництва пишуть: «Майже через 50 років після своєї появи ця ідея здобуває підтримку завдяки ініціативам РВЕП і ТТП та затяжній патовій ситуації у перемовинах про світову торгівлю».

На думку торгових експертів, ТТП має найамбітнішу програму на коротку перспективу. Головну роль там відіграють США і Японія. Решта учасників – Австралія, Бруней, Канада, Чилі, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Перу, Сінгапур і В’єтнам. Разом ці країни виробляють близько 40% світового ВВП, тож це робить ТТП однією з наймасштабніших угод про зону вільної торгівлі під проводом США. Адміністрація Обами сподівається, що її допов­нить іще амбітніша угода з ЄС.

ТТП має на меті не просто зняття тарифних бар’єрів. Воно повинне також вирішити важкі питання інтелектуальної власності, послуг, державних закупівель, вимог трудового й екологічного законодавства. Оскільки до ТТП входять такі країни, як В’єтнам та Малайзія, ланцюжки постачання в яких залежать від дешевої робочої сили, то перемовини й так не могли бути простими. Та коли у 2013 році до спілки приєдналась Японія, котра дуже балує своїх фермерів підтримкою, вони ускладнилися ще більше. Але після 19 раундів переговорів бачимо значний прогрес. Дуже бажано закінчити роботу до Нового року, хоча торік у такі терміни вкластися не вдалося.

Перед РВЕП, де головна роль належить АСЕАН, стоїть майже нереальне завдання посадити за стіл переговорів Китай та Японію. Цей проект приділяє більше уваги, ніж ТТП, питанням доступу до ринків і усуненню перешкод для ланцюжків постачання. Але до РВЕП входить неповоротка Індія; крім того, планам може заважати дуже неспішний стиль перемовин за консенсусом, який панує в АСЕАН.

Вимагай більшого

За словами торгового представника США Майкла Фромена, ТТП повинне забезпечити високі стандарти праці, створити однакові умови для конкуренції між державними та приватними підприємствами, «забезпечити вільний і відкритий інтернет». Під час неформальних перемовин із партнерами по ТТП на серпневій зустрічі у М’янмі він запитав їх про РВЕП – і відповіді йому не дуже сподобалися. Якщо ТТП ставило за мету ліквідувати майже всі тарифи, то Індія просила РВЕП зменшити їх до 40%. Китай займав проміжну позицію, очевидно, вичікуючи, поки з’яв­ляться якісь результати.

Цілком очікувано, у процесі підготовки до саміту 21 держави АТЕС цього місяця в Пекіні США і Китай також не могли дійти згоди щодо запропонованого Пекіном плану АТЗВТ. Заступник міністра торгівлі КНР Ван Шоувень образно назвав ТТП і РВЕП «двома колесами одного велосипеда», і Адміністрація Обами з полегшенням дізналася, що уряд Піднебесної більше не вважає ТТП антикитайською змовою. Але джерела в АТЕС кажуть, що американці виступили проти плану Китаю провести аналіз здійсненності АТЗВТ, а ще в них розбіжності щодо часових меж. За словами одного з чиновників, Америка «рішуче настроєна на успіх із ТТП» й не хоче відволікатися на АТЗВТ.
Розходження викликає ще й питання про те, що стане основою АТЗВТ. У кінцевому підсумку Америка хотіла б залучити Китай до ТТП й на цій основі розроб­ляти детальні, складні угоди про транстихоокеанську зону вільної торгівлі. Але він не захоче приймати заокеанських правил гри щодо державних підприємств і доступу до інтернету. Варіант із РВЕП дав би йому більше самостійності.

Розставити крапки над «і»

Проте сама ідея ТТП ще повинна подолати величезні перешкоди – здебільшого не технічні, а політичні. Найбільший клопіт Адміністрації президента Обами (дехто вважає, що це її вина) – ще одна абревіатура: ПСТ («повноваження для сприяння торгівлі»). Вони дають змогу американському урядові укладати угоди про вільну комерцію, які не підлягають розгляду постфактум; Конгрес може лише схвалити або відкинути результат перемовин загалом. ПСТ, які колись назвали «швидкісним маршрутом», поступилися місцем новим торговим угодам у 2007 році. Після 2012-го Білий дім намагається поновити їх, але навіть демократи на Капітолійському пагорбі влаштували обструкцію.

У Японії перешкоди дещо елегійніші за ПСТ, але такі само непорушні. Вони мають стосунок до рису та іншої «священної» місцевої продукції, як-от пшениця, яловичина, свинина, молокопродукти й цукор. Японські фермери – нечисленний і рідкісний вид, і більшість із них уже в досить похилому віці. Але в ролі охоронців суто національного виробництва вони не поступ­ляться нікому. За підтримки JA (величезного сільськогосподарського лобі в Токіо) фермери все життя воювали зі спробами знизити розцінки на таку продукцію. Економіст Річард Кац каже, що сільське господарство дає лише 0,8% ВВП Японії, але фермери не гірше за американський Конгрес тримають ТТП у заручниках.

У вересні, за кілька днів після того, як Сіндзо Абе ще раз наголосив у США, що ТТП має велике значення для підвищення конкурентоспроможності Японії в сільському господарстві, а також як засіб допомогти країні пристосуватися до старіння населення, перемовини щодо ТТП між двома державами різко припинилися. Сторони звинувачували одна одну, хоча американці й досі підозрюють, що проблеми не в особистих уподобаннях Абе, а в тому тиску, який фермери справляють на чиновників. Зі свого боку, японці розуміють: навіть найкраща їхня пропозиція не обов’язково має знайти підтримку в американському Конгресі, тож без ПСТ ТТП навряд чи можливе.

Торговий представник США Фромен уміщує ТТП в загрозливо амбіційний контекст. Називає його ключовим моментом азійського вектора США, шансом засвідчити рішучість у створенні інститутів для вирішення територіальних суперечок та нагодою показати країнам, що розвиваються (мається на увазі Китай), яким економічним правилам повинна підкорятися світова економіка. «У час, коли немає впевненості щодо курсу глобальної торгової системи, ТТП може відіграти центральну роль у встановленні правил дорожнього руху для критично важливого регіону, який перебуває в стані змін», – каже він. Зворотний бік медалі: невдача стане ще більшою небезпекою, і Фромен це визнає.

Багато авторитетів у Вашингтоні погоджуються, що зараз стоїть питання про лідерство США в Азії. Політичний експерт Центру стратегічних і міжнародних досліджень Майкл Ґрін вважає, що провал ТТП означав би «сумніви у важливості Сполучених Штатів як тихоокеанської держави й бачився б відреченням від лідерства». Це, окрім того, знищило б стимул до реформування економік Японії та Китаю. Мірейя Соліс, експерт із японських студій (Інститут Брукінґса) каже, що це стало б «нищівним ударом по авторитету Америки».

Ці погляди знаходять відгук у Східній Азії. Юрист Саймон Тай (Сінгапур) вважає, що провал ТТП був би катастрофою: «Якщо внутрішні питання цих двох країн ніяк вирішити, то американсько-японський альянс не зможе керувати регіоном». Дебора Елмс, директор Азійського торгового центру в Сінгапурі, за­уважує таке: наразі «американський розворот» проявився головно в тому, що в Австралії розквартирували зайву тисячу морських піхотинців: «Без ТТП він увесь означатиме лише трохи більше солдат у Дарвіні».

Занепокоєні навіть представники Збройних сил Америки. За словами одного високопоставленого офіцера в тихоокеанській зоні, «ТТП об’єднує країни, які бачать майбутнє за спільною торгівлею, прозорістю й верховенством права. Це та модель, яку просувають Сполучені Штати і Європа на противагу китайській. Шанс змінити лінію розвитку Китаю або оголосити про його не­участь».

Проте, коли Обама і згадує ТТП, він робить це здебільшого в контексті захисту американських робочих місць, а не збереження місця США у світі. Президент ніколи не докладав усіх зусиль, щоб домогтися від Конгресу голосування за ПСТ. У нього й Сіндзо Абе ще є час на порятунок торгових перемовин. Але якщо Обама не буде лідером у цьому процесі, першість самої Америки на Тихому океані стане не таким переконливим, як про це часто говорить президент.

The Economist

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Рейтинг популярності матеріалу «Великі ставки Америки» на Finance.ua - 2.1
В Контексті Finance.ua