1685
FT: Скандинавська модель стала працювати зі скрипом
— Світ
Хвалена скандинавська модель дає перші тріщини. Чотири основні країни Північної Європи – Данія, Фінляндія, Норвегія і Швеція – як і раніше очолюють світові рейтинги за рівнем щастя, конкурентоспроможності, також як найліпше місце для жінок і навіть найліпше місце для народження. Це допомогло їм завоювати масу шанувальників, від Білла Гейтса до шотландських націоналістів і письменників на економічні теми, які захоплюються здатністю північноєвропейських країн поєднувати значні системи соціального забезпечення і конкурентоспроможні економіки. Цей трюк виглядає ще майстернішим після світової фінансової кризи, після якої західним стратегам доводиться викручуватись із державними фінансами в умовах напруженості, економічних проблем та економії.
Зерно сумнівів
Серед політичних і ділових лідерів скандинавських країн ширяться побоювання щодо стійкості цієї моделі. У низці інтерв’ю Financial Times вони відзначали накопичення проблем, пов’язаних з імміграцією, стагнуючою продуктивністю, зростаючою нерівністю і млявим економічним зростанням у Фінляндії і Данії. Багато хто закликав до термінового вжиття заходів. «Фінансова криза відкрила нам очі на слабкі місця цієї моделі. Нам слід зосередитися на підвищенні конкурентоспроможності», – заявляє лідер провідної датської опозиційної правоцентристської партії і найбільш вірогідний кандидат на пост прем’єр-міністра Ларс Лекке Расмуссен.
Керуючий директор Boston Consulting Group в північноєвропейських країнах Ларс Фаесте каже: «Якби північноєвропейських країни були компанією, ми б сказали, що їм необхідно перетворення. А Данії та Фінляндії потрібен був би кардинальний перегляд стратегії».
Грона гніву
Майбутні проблеми минулого тижня змалювали дві доповіді з різних кінців політичного спектра. Одну з них підготовлено Samak, об’єднанням соціал-демократичних партій і профспілок північноєвропейських країн. Доповідь присвячена питанням ринку праці, наприклад високому рівню безробіття і впливу старіння населення та імміграції на систему соціального забезпечення. «Проблеми серйозні і вимагають значної реструктуризації в Північній Європі», – пише лівоцентристський об’єднання. Інший доповідь, авторства Boston Consulting Group, супроводжується 10 стратегічними рекомендаціями, від зниження частки державних витрат на економіку до зменшення кількості допомоги та стимулювання людей до роботи.
Світоустрій по скандинавськи
За словами лівоцентристського прем’єр-міністра Данії Хелле Торнінг-Шмітт, скандинавська модель ґрунтується на трьох основних принципах: рівність, довіра і співпраця. Модель зародилася як мінімум в 1890-х, коли всі чотири країни прийняли свої перші важливі закони про соціальне страхування, а потім десятки років розвивалася шляхом реформ і удосконалень. Ще однією віхою можна назвати шведську угоду 1938, яка стала основою компромісного підходу до трудових відносин.
Результати були вражаючими. У скандинавських країнах один із найвищих рівнів зайнятості в Європі, в значній мірі завдяки тому що прекрасно розвинена система догляду за дітьми дозволяє працювати багатьом жінкам. Рівень довіри до уряду і підприємцям в північноєвропейських країнах набагато вищий, ніж в інших західних державах. А компанії та профспілки, крім обговорення зарплат, часто співпрацюють у вирішенні питань, що знижує конфронтацію між роботодавцями та працівниками.
Також для скандинавських країн характерний низький рівень нерівності. Однак в останні роки цей показник швидко зростав. Пояснюючи ризики, Торнінг-Шмітт підкреслила переваги, які рівність дає суспільству: «Воно створює довіру, дух співпраці, який всі ми можемо бачити на робочому місці, і саме ці дві речі характеризують нас».
Ринку – труба
Можливо, сама нагальна проблема скандинавської моделі – це падіння зростання продуктивності. Під даним Boston Consulting Group, останні десять років в Норвегії, Фінляндії та Данії продуктивність росла приблизно на 1% на рік, тоді як в 1980 х – на 2 3%. Ці цифри дали початок дебатам щодо зарплат.
Глава Шведської конфедерації профсоюзів Карл-Петер Торвальдссон вважає, що північноєвропейських економіки в минулому були настільки конкурентоспроможними саме завдяки високим зарплатам. «Високі зарплати змушували компанії швидше мінятися, щоб дозволити собі утримувати членів наших профспілок. Тому їм доводилося бути більш продуктивними», – пояснив він.
Проте за словами Фаесте, високі зарплати є частиною проблеми. Обмежуючи зростання зайнятості, вони утримували деяких людей від того, щоб відмовитися від щедрої допомоги. Він також пов’язав падіння зростання продуктивності з переходом північноєвропейських економік від виробництва до послуг.
Мир-праця
І ліві, і праві згодні, що у відповідь на проблеми потрібно збільшити кількість працюючих – що також допоможе вирішити демографічну проблему. Фінляндія, наприклад, займає друге місце в світі за старінням населення після Японії. «Що нам необхідно, – це збільшити кількість робочих годин в економіці, – сказав новий лівоцентристський прем’єр-міністр Швеції Стефан Льовен. – Нам потрібна продуктивність – саме вона дає нам можливість мати таке гарне соціальне забезпечення». Він послався на традиційні стратегічні рекомендації з обох боків спектра – від підвищення пенсійного віку до більш раннього залучення студентів на ринок праці та стимулювання зайнятості серед жінок та іммігрантів.
Інтеграція іммігрантів представляє особливу проблему в Швеції, де в нинішньому році, а також в наступному очікується приплив 100 тис. осіб. Як сказав Расмуссен, «якщо модель перевантажена людьми, які не беруть участі у трудовій діяльності, вона стає занадто дорогою».
Неминучість реформ
Необхідність скорочувати витрати, що виникла в результаті, призвела до реформи соціального забезпечення в деяких північноєвропейських країнах. У прагненні до ефективності комунальні послуги – від пожежогасіння та швидкої допомоги в Данії до лікарень і шкіл у Швеції – все частіше переходять під управління приватних компаній. «Для збереження ефективності нам потрібні постійні реформи», – зазначила Торнінг-Шмітт.
Льовен обережніший: «До сектору соціального забезпечення не можна ставитися як до будь-якого іншого бізнесу. Це щось особливе».
Однак навіть прем’єр-міністр Швеції переконаний у необхідності зміни скандинавської моделі для продовження її існування. «Є складові, які, думаю, ми вбудували в систему – довіра, рівність, – підкреслив Льовен. – Однак це не виникає саме по собі, їх потрібно постійно розвивати».
Річард Мілн
За матеріалами: Капітал
Поділитися новиною
