Як працює пенсійна система США

15.11.2014, 10:00 — Світ

9284

В програмі реформ Порошенка передбачено реформування пенсійної системи шляхом розвитку конкурентної накопичувальної системи. Як це працює в найбільшій економіці світу – американській?

Система пенсійного забезпечення США хоч і не ідеальна, але вважається однією з найдосконаліших у світі, а розмір пенсій – вищий, ніж в середньому в європейських країнах.

В США функціонують як державні, так і приватні пенсійні системи. Завдяки цьому американці можуть забезпечити собі не одну, а три пенсії: державну, приватну корпоративну за місцем роботи і приватну індивідуальну шляхом відкриття особистого пенсійного рахунку.

Солідарні (розподільні) пенсійні системи

У солідарній системі пенсіонери отримують не свої гроші, а гроші нині працюючих платників податків і зборів. Таким чином, розподільча система являє собою наступність поколінь.

Принцип “спадкоємності поколінь” – соціальний, а не економічний, він здійснюється в обов’язковому порядку і може повноцінно працювати тільки на державному рівні і лише при позитивній демографічній динаміці.

Суть цієї системи в тому, що надходження до пенсійних фондів у вигляді зборів на пенсійне страхування, майже не затримуючись на пенсійних рахунках, надходять у розпорядження пенсіонерів у вигляді щомісячних пенсійних виплат. Таким чином, забезпечуються гарантовані виплати пенсій у встановлених обсягах.

Накопичувальні пенсійні системи

Якщо головна державна пенсійна програма носить розподільний характер і виконує насамперед соціальну функцію, то всі інші пенсійні системи, що існують у США, вибудувані за накопичувальним принципом. Тому відповідні пенсійні фонди служать найбільшим джерелом довгострокових інвестицій в економіку.

До накопичувальних систем належать як державні, так і приватні пенсійні програми. Державні накопичувальні програми призначені для забезпечення державних службовців і посадових осіб місцевих органів влади. Федеральні програми охоплюють головним чином урядових чиновників і військовослужбовців.

Існують два види накопичувальних пенсійних програм: з встановленими виплатами (defined benefit plan) і встановленими внесками (defined contribution plan). Перший вид гарантує учасникам фіксований розмір пенсії, який для кожного працівника визначається з урахуванням розміру зарплати та стажу роботи в компанії. Як правило, програми з визначеною виплатою формують фонди за рахунок відрахувань з підприємців, а самі наймані працівники внески в ці фонди не платять.

Однак в останні 20-30 років в приватному секторі економіки розвивалися програми з визначеним внеском. Ці пенсійні програми зазвичай фінансуються підприємцями та найманими працівниками в рівних частках. При цьому кожен учасник має рахунок у пенсійному фонді і може вибирати між різними інвестиційними програмами, які пропонують керуючі компанії. Таким чином, він сам несе відповідальність за результати і до певної міри сам визначає величину наступних пенсійних виплат.

Державні пенсії

Відрахування до державного пенсійного фонду вносяться в рівній частці за ставкою 7,65% працівниками і роботодавцями, але тільки в межах $65,4 тис. на рік. Особи, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, платять за себе одночасно як за співробітника і як роботодавця – разом 15,3%. Приблизно п’ята частина цих коштів йде в рахунок медичного страхування на пенсійний період, коли закінчиться робоча медична страховка.

Право на пенсію у громадян США виникає з 65,5 років незалежно від статі, а в разі інвалідності – дещо раніше, але кожен недопрацьований рік “з’їдає” близько 7% пенсії. А якщо страховий стаж менше 10 років – пенсія не призначається взагалі, хоча залишається можливість звернутися до держави за допомогою по бідності. В найближчі роки пенсійний вік для американців зросте до 67 років. У розрахунку пенсії враховуються страховий стаж, розмір страхових внесків і показники інфляції. Середня державна пенсія в США становить $1100-1200 на місяць.

Загалом система побудована таким чином, що на більш-менш пристойну пенсію можна розраховувати при страховому стажі 38 або більше років.

Останнім часом солідарна пенсійна система переживає складнощі через зростання кількості пенсіонерів до 1 на 3 працюючих, тоді як на момент введення пенсій за віком в 1935 році на 1 пенсіонера припадало 65 працюючих (для порівняння, в Україні це співвідношення зараз становить приблизно 1:1 – Ред.).

Накопичувальні пенсії

Податковий кодекс США дозволяє працівникам вносити на свої особисті накопичувальні пенсійні рахунки частину зарплати до оподаткування на прибуток в рамках пенсійних програм з визначеним внеском (ці програми організовуються за місцем роботи). Крім того, роботодавці можуть в добровільному порядку вносити кошти на ті ж рахунки, і такі платежі теж не обкладаються податком. Працівники отримують право власності на свої вклади з моменту їх сплати. Щодо внесків, сплачених роботодавцем, то зазвичай проходить 5-6 років з моменту їх приєднання до зазначеного плану, перш ніж співробітники отримають на них невід’ємні права власності.

Крім накопичувальної функції, пенсійні плани дозволяють збільшувати суму рахунку завдяки інвестиційному доходу – можна отримати близько 9% річних, що істотно вище звичайної прибутковості депозитів.

Інвестувати кошти дозволяється в спеціалізовані довірчі фонди або, для більш фінансово підготовлених осіб, в акції або облігації конкретних емітентів. Таким чином, досягається ще один дуже важливий для розвитку економіки ефект – інвестиційний. Станом на 31 березня 2010 року сукупні активи пенсійних фондів перевищили $9,838 трлн. Для порівняння: валовий внутрішній продукт США за 2013 рік склав 16,8 трлн. Це грандіозний інвестиційний ресурс, який живить американський бізнес.

Вартість пенсійних накопичень поступово зростає через отримання інвестиційних доходів. Хоча в період кризи можливе і тимчасове зменшення вартості вкладів через падіння вартості фінансових інструментів (акцій, облігацій).

Після настання пенсійного віку людина має право на отримання пенсій, а ще через кілька – зняти всі кошти, витративши їх на лікування, туризм або подарувавши нащадкам. Правда, в такому разі виплати припиняються, і пенсійний рахунок закривається.

Особисті пенсійні рахунки

Крім участі в групових пенсійних програмах, організованих за місцем роботи, кожен американець може відкрити і свій особистий пенсійний рахунок – IRA (individual retirement account). Порядок відкриття та ведення цих рахунків також строго регулюється американським законодавством.

Неоподатковувані ліміти щорічних внесків на IRA обмежені верхньою межею в $2 тис. Кошти з рахунку можна зняти тільки по досягненні 59,5 років або пізніше, але в 79,5 років рахунок закривається в обов’язковому порядку. З іншого боку, він може бути відкритий навіть для новонародженої дитини.

За весь час накопичення коштів на IRA податки по них не сплачуються, однак в момент їх зняття і закриття рахунки з накопиченої суми віднімається прибутковий податок. Зазвичай пенсійні рахунки відкриваються в комерційних і ощадних банках, пайових фондах, страхових компаніях. Рахунки в будь-який момент можуть бути переведені з одного місця в інше. Також за бажанням власника рахунку він може сам приймати інвестиційні рішення (тобто планувати найбільш вигідне розміщення накопичених коштів) або довірити управління рахунком фінансовим організаціям.

Отже, в Сполучених Штатах діють одночасно 3 рівні пенсійного страхування:

державне, яке гарантоване урядом;
приватне корпоративне, фінансування якого забезпечує роботодавець;
приватне індивідуальне, шляхом відкриття співробітником особистих пенсійних рахунків в банках, пайових фондах і страхових компаніях.
Саме завдяки використанню всіх зазначених систем громадяни можуть отримати належний пенсійний захист, а уряд США вирішити відразу кілька найважливіших завдань:

гарантувати мінімальний пенсійний захист для всіх громадян пенсійного віку;
забезпечити здорову конкуренцію серед федеральних, інших громадських, а також приватних суб’єктів пенсійного страхування;
забезпечити змагальність роботодавців за кращих фахівців за можливість запропонувати кращу пенсійну страховку;
стимулювати громадян з перших років кар’єри дбати про власну забезпечену старість;
дати можливість старшим поколінням заповідати або дарувати власні заощаджені пенсійні накопичення своїм нащадкам;
Забезпечити потужний внутрішній інвестиційний ресурс.

Водночас, чинна пенсійна система України, будучи надзвичайно дотаційною, ледь вирішує перше завдання – мінімальний пенсійний захист громадян. За словами Олександра Панченка, директора КУА-АПФ “Трійка Діалог Україна”, в Україні де-факто в даний час діє тільки державна солідарна система. В Казахстані та Росії крім солідарної, більше 10 років розвиваються державні та недержавні накопичувальні пенсійні програми.

У нас державна накопичувальна пенсійна система була передбачена законом в 2003 році, проте досі працювала лише частково, в частині добровільних пенсійних внесків. Сукупні активи українських недержавних ПФ станом на кінець 2013 р. становили 2,09 млрд грн. “У сукупності це становить 0,14% від ВВП України, і не може розглядатися як суттєвий інвестиційний ресурс”, – пояснює Панченко.

Україна значною мірою успадкувала радянські “пенсійні” правила, включаючи вік і види пенсій. Тому її реформування шляхом демонополізації та капіталізації є життєво необхідним завданням для нашої держави.

Сергій Рогозний, аудитор, BDO Україна

За матеріалами:

Діло

Місце для вашої реклами

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Також за темою

Німеччина експортувала рекордну кількість озброєнь, найбільше — Україні

Вчора 22:34

Не столиця: другі за величиною європейські міста, варті уваги (фото, ціни)

Вчора 20:00

172