Африканська спека: Україна починає палити імпортне вугілля — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Африканська спека: Україна починає палити імпортне вугілля

Енергетика
1971
В Іллічівському порту йде розвантаження першого судна TX Scotian Express з південноафриканським вугіллям в обсязі 84205 метричних тонн, яке прибуло 23 жовтня. До кінця цього тижня, 31 жовтня, планується його повне відвантаження. А 2 листопада перші партії, до 55 вагонів на добу, підуть на склади Трипільської та Зміївської ТЕС: 34200 тонн і 50 000 тонн відповідно. Про це оголосив власник вугілля – компанія «Укрінтеренерго».
Завтра-післязавтра очікується прибуття другого судна MBAFuture з ПАР з майже 79 000 тонн вугілля на борту. А третє судно Bottiglieri Challenger з 85000 тонн вугілля повинна прибути 8-9 листопада. Щомісяця в Україні надходитиме до 250 000 тонн цього палива відповідно до угоди з компанією Steel Mont Trading Ltd про поставку 1 млн тонн південно-африканського вугілля антрацитної групи.
Вугілля заломлення
У 2014 році, вперше за останні 15 років, Україна змушена імпортувати енергетичне вугілля. Причиною тому окупація і військові дії на території Донецького вугільного басейну, розташованого на частині територій Донецької та Луганської областей. Загальні запаси енергетичного вугілля, куди входять вугілля газової групи і антрациту в Донецькому басейні складають 31 млрд тонн.
Сьогодні фахівці Міністерства енергетики та вугільної промисловості проводять підрахунки і намагаються визначити, які запаси і яких марок вугілля залишилися на територіях, підконтрольних Україні. На жаль, практично всі шахти, які видобувають антрацит, залишилися на території так званих ДНР-ЛНР, і вугілля звідти в Україну не надходить.
За даними міністерства, в січні-вересні поточного року видобуток вугілля вугільними підприємствами всіх форм власності скоротився порівняно з аналогічним періодом минулого року на 13,2%, або майже на 8,1 млн тонн – до 53,4 млн тонн. Як заявив профільний міністр Юрій Продан, в результаті бойових дій на сході України втратить в річному обсязі близько 30 млн тонн вугілля.
Фактично, Україна увійшла в зимовий сезон з величезним дефіцитом палива на складах ТЕС, які виробляють до 45% електроенергії в країні. За останніми даними «Укренерго», на 20 жовтня запаси енергетичного вугілля склали 1,76 млн тонн. Скільки з них антрациту – не уточнюється. Тим не менш, це в два рази менше, ніж зазвичай знаходилося на складах всі останні роки.
Щотижня скорочення запасів йде на 5-6%, незважаючи на те, що його намагаються економити усіма можливими способами. Тільки у вересні споживання вугілля знизилося більше ніж на 35%. При цьому, за словами Юрія Продана, Україна збільшила вироблення електроенергії на енергоблоках, які використовують профіцитні марки вугілля газової групи.
Яйця в різних корзинах
Сьогодні в Україні на вугіллі повністю або частково працюють всі 14 теплових електростанцій (ТЕС). З них 7 – на вугіллі газової групи «Д» і «Г», і 7 – на вугіллі антрацитної групи «А» і «Т». Принцип їх будівництва свого часу був простий: звідки яке вугілля було дешевше завезти з логістики, такі блоки і ставилися.
Найпростіше станціям ДТЕК «Західенерго». Вони спроектовані для споживання вугілля Львівсько-Волинського басейну, а там видобувається тільки газова група. Одна проблема – дуже невеликі обсяги, всього 1,6-2 млн тонн на рік. Делегація міністерства вже була в об’єднанні «Львіввугілля» і вивчала можливості збільшення видобутку ще на 400 000 тонн на рік. При невеликих капіталовкладеннях це можна зробити досить швидко. До того ж газове вугілля можна досить легко купити в тій же Польщі.
Видобувається воно і на шахтах в Дніпропетровській області. От тільки затребуваність його обмежена. Крім трьох західноукраїнських ТЕС, які споживають ці марки, залишається чотири ТЕС на сході і в центрі. З них дві – Зуївська та Курахівська – зараз перебувають на окупованій території, і дві – Запорізька і Вуглегірська – на вільною.
Зате в зону відповідальності України потрапляє 6 ТЕС, що працює на антрациті. І тільки одна – хоча і дуже велика – Старобешівська ТЕС знаходиться в зоні контролю незаконних збройних формувань.
Юрій Продан нещодавно повідомив, що в міністерстві вивчають питання переведення блоків ТЕС з дефіцитних марок вугілля «А» і «Т» на доступні вугілля газової групи. «Зараз фахівці в інститутах опрацьовують питання переведення блоків на інші марки вугілля … Але потрібно розуміти, що це неможливо зробити в найближчі дні. Для такої реконструкції необхідно зупиняти блоки, цим ми займатиметься вже після проходження осінньо-зимового періоду», – сказав міністр. При цьому додав, що вартість реконструкції одного котла для перекладу з вугілля марок «А» і «Т» на вугілля газової групи оцінюється в 20-30 млн гривень.
Заміна є
Forbes поцікавився, наскільки можлива така реконструкція, і скільки вона коштуватиме. А також, в чому різниця між вугіллям газової групи і антрацитами.
Відмінність полягає в необхідності дотримання умов по вибухо- і пожежобезпеки системи паливопідготовки. «Станції, які спалюють вугілля газової групи, для сушки використовують димові гази. В системі подачі цього «димгаза» існує обмеження на вміст кисню, тобто така система не вибухне. На станціях, які спалюють антрацит і худе вугілля, сушка здійснюється нагрітим до 400 градусів за Цельсієм повітрям, в якому міститься 21% кисню», – пояснює Олександр Топал, заввідділом процесів горіння та газифікації вугілля Інституту вугільних енерготехнологій.
Тому просто так замінити антрацит на кам’яне вугілля не вийде. Вугілля при подачі в топку подрібнюється до розміру менше 90 мікрон (до 95% по масі для антрациту), що збільшує його вибухонебезпечність. А вугільний пил сам по собі вибухонебезпечний. Фактично, ми можемо отримати технологічні порушення, як це трапилося 29 березня 2013 на Вуглегірській ТЕС, коли вибухнуло відразу 4 блоки, пояснює фахівець. Але заміна та реконструкція обладнання не така складна.
«Треба урізатися у канал, який відводить димові гази, налаштовувати всю систему з урахуванням балансів тисків і витрат палива, і загорнути частину системи – зробити рециркуляцію димових газів на вхід системи паливопідготовки, осушки. Наші проектні організації це цілком можуть зробити, а наші заводи – виготовити відповідні газоходи для рециркуляції димових газів», – підкреслює Топал.
За його підрахунками, проектування, затвердження проекту, виготовлення та налаштування займуть десь 4, максимум 6 місяців. Вартість всієї процедури для одного котла – кілька мільйонів гривень, в залежності від обсягу реконструкції. Якщо зараз цим зайнятися, то після закінчення опалювального сезону за півроку-рік Україна могла б перейти на газове вугілля.
Інша справа, чи варто це робити, якщо зараз можна спокійно купити антрацит на світовому ринку. І навіть дешевше, ніж купували на Донбасі. Рано чи пізно ситуація врегулюється, і Україна отримає свій антрацит, адже більше його продавати особливо нікуди при такій вартості.
Є і резерви
Однак цілком покладатися на імпорт навряд чи варто – і ціни, і логістика теж мають властивість змінюватися. На сьогодні, за даними Міненерговугілля, державні та приватні підприємства країни підписали угоди про поставку 5,6 млн тонн імпортного вугілля до кінця 2015 року.
З одного боку, вартість антрациту, купленого Україною в ПАР, становить $86-91 за тонну (ціна не є стабільною, а буде коригуватися кожен місяць). Вартість розвантаження-навантаження плюс транспортування до складів ТЕС – $18-21 за тонну. Це трохи менше, ніж собівартість вугілля на деяких шахтах, але не набагато. До того ж вітчизняні порти можуть прийняти лише 300 000 тонн вугілля на місяць. І це потрібно враховувати. Та й виробництво вугілля антрацитових марок на світовому ринку обмежене. Велика частина його добувається в Росії.
З іншого боку, в якому стані Україна отримає свої шахти після звільнення окупованих територій, велике питання. Станом на 9 жовтня міністр Юрій Продан заявляв, що 83 з 155 вугільних шахт знаходяться на підконтрольних самопроголошеним ДНР і ЛНР територіях. У вересні були повідомлення, що на окупованій території 7 шахт знищені повністю, а 60 – працюють тільки на відкачку води. Чи вистачить у них сил протриматися до звільнення або вони будуть затоплені остаточно, на сьогодні – питання без відповіді.
Разом з тим в Україні є запаси вугілля, варті уваги. Українські вчені про них давно знають, і, на думку Олександра Топала, в даний момент заслуговують практичної уваги.
Це буре вугілля в Центральній Україні. Підтверджені його запаси – близько 2,4 млрд тонн, прогнозні – 8 млрд тонн. Колись його вже намагалися розробляти, але без ентузіазму, воно досить «вологе» і вимагає посиленої сушки. Хоча в Польщі та Німеччині найбільші ТЕС працюють саме на бурому вугіллі, так що технології його використання цілком доступні, і не доведеться нічого винаходити.
Другий резервний варіант – так зване «засолене» вугілля. В Дніпропетровській області його поклади становлять до 7,6 млрд тонн. Товщина пластів 3-6 метрів, глибина залягання – 600 метрів. Його очистка та обробка вимагають великих зусиль. І інвестори поки не розглядають ці проекти, тому що немає детального опрацювання розрізів. Але Дніпропетровська область вже має певну вугільну інфраструктуру, промислові та людські ресурси, щоб розвивати новий напрямок і забезпечувати робочими місцями шахтарів.
Рано чи пізно ці проблеми Україні доведеться вирішувати. Незалежно від геополітичної обстановки.
Інна Коваль
За матеріалами:
Forbes.ua
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас