1979
Африканська спека: Україна починає палити імпортне вугілля
— Енергетика
В Іллічівському порту йде розвантаження першого судна TX Scotian Express з південноафриканським вугіллям в обсязі 84205 метричних тонн, яке прибуло 23 жовтня. До кінця цього тижня, 31 жовтня, планується його повне відвантаження. А 2 листопада перші партії, до 55 вагонів на добу, підуть на склади Трипільської та Зміївської ТЕС: 34200 тонн і 50 000 тонн відповідно. Про це оголосив власник вугілля – компанія «Укрінтеренерго».
Завтра-післязавтра очікується прибуття другого судна MBAFuture з ПАР з майже 79 000 тонн вугілля на борту. А третє судно Bottiglieri Challenger з 85000 тонн вугілля повинна прибути 8-9 листопада. Щомісяця в Україні надходитиме до 250 000 тонн цього палива відповідно до угоди з компанією Steel Mont Trading Ltd про поставку 1 млн тонн південно-африканського вугілля антрацитної групи.
Вугілля заломлення
У 2014 році, вперше за останні 15 років, Україна змушена імпортувати енергетичне вугілля. Причиною тому окупація і військові дії на території Донецького вугільного басейну, розташованого на частині територій Донецької та Луганської областей. Загальні запаси енергетичного вугілля, куди входять вугілля газової групи і антрациту в Донецькому басейні складають 31 млрд тонн.
Сьогодні фахівці Міністерства енергетики та вугільної промисловості проводять підрахунки і намагаються визначити, які запаси і яких марок вугілля залишилися на територіях, підконтрольних Україні. На жаль, практично всі шахти, які видобувають антрацит, залишилися на території так званих ДНР-ЛНР, і вугілля звідти в Україну не надходить.
За даними міністерства, в січні-вересні поточного року видобуток вугілля вугільними підприємствами всіх форм власності скоротився порівняно з аналогічним періодом минулого року на 13,2%, або майже на 8,1 млн тонн – до 53,4 млн тонн. Як заявив профільний міністр Юрій Продан, в результаті бойових дій на сході України втратить в річному обсязі близько 30 млн тонн вугілля.
Фактично, Україна увійшла в зимовий сезон з величезним дефіцитом палива на складах ТЕС, які виробляють до 45% електроенергії в країні. За останніми даними «Укренерго», на 20 жовтня запаси енергетичного вугілля склали 1,76 млн тонн. Скільки з них антрациту – не уточнюється. Тим не менш, це в два рази менше, ніж зазвичай знаходилося на складах всі останні роки.
Щотижня скорочення запасів йде на 5-6%, незважаючи на те, що його намагаються економити усіма можливими способами. Тільки у вересні споживання вугілля знизилося більше ніж на 35%. При цьому, за словами Юрія Продана, Україна збільшила вироблення електроенергії на енергоблоках, які використовують профіцитні марки вугілля газової групи.
Яйця в різних корзинах
Сьогодні в Україні на вугіллі повністю або частково працюють всі 14 теплових електростанцій (ТЕС). З них 7 – на вугіллі газової групи «Д» і «Г», і 7 – на вугіллі антрацитної групи «А» і «Т». Принцип їх будівництва свого часу був простий: звідки яке вугілля було дешевше завезти з логістики, такі блоки і ставилися.
Найпростіше станціям ДТЕК «Західенерго». Вони спроектовані для споживання вугілля Львівсько-Волинського басейну, а там видобувається тільки газова група. Одна проблема – дуже невеликі обсяги, всього 1,6-2 млн тонн на рік. Делегація міністерства вже була в об’єднанні «Львіввугілля» і вивчала можливості збільшення видобутку ще на 400 000 тонн на рік. При невеликих капіталовкладеннях це можна зробити досить швидко. До того ж газове вугілля можна досить легко купити в тій же Польщі.
Видобувається воно і на шахтах в Дніпропетровській області. От тільки затребуваність його обмежена. Крім трьох західноукраїнських ТЕС, які споживають ці марки, залишається чотири ТЕС на сході і в центрі. З них дві – Зуївська та Курахівська – зараз перебувають на окупованій території, і дві – Запорізька і Вуглегірська – на вільною.
Зате в зону відповідальності України потрапляє 6 ТЕС, що працює на антрациті. І тільки одна – хоча і дуже велика – Старобешівська ТЕС знаходиться в зоні контролю незаконних збройних формувань.
Юрій Продан нещодавно повідомив, що в міністерстві вивчають питання переведення блоків ТЕС з дефіцитних марок вугілля «А» і «Т» на доступні вугілля газової групи. «Зараз фахівці в інститутах опрацьовують питання переведення блоків на інші марки вугілля … Але потрібно розуміти, що це неможливо зробити в найближчі дні. Для такої реконструкції необхідно зупиняти блоки, цим ми займатиметься вже після проходження осінньо-зимового періоду», – сказав міністр. При цьому додав, що вартість реконструкції одного котла для перекладу з вугілля марок «А» і «Т» на вугілля газової групи оцінюється в 20-30 млн гривень.
Заміна є
Forbes поцікавився, наскільки можлива така реконструкція, і скільки вона коштуватиме. А також, в чому різниця між вугіллям газової групи і антрацитами.
Відмінність полягає в необхідності дотримання умов по вибухо- і пожежобезпеки системи паливопідготовки. «Станції, які спалюють вугілля газової групи, для сушки використовують димові гази. В системі подачі цього «димгаза» існує обмеження на вміст кисню, тобто така система не вибухне. На станціях, які спалюють антрацит і худе вугілля, сушка здійснюється нагрітим до 400 градусів за Цельсієм повітрям, в якому міститься 21% кисню», – пояснює Олександр Топал, заввідділом процесів горіння та газифікації вугілля Інституту вугільних енерготехнологій.
Тому просто так замінити антрацит на кам’яне вугілля не вийде. Вугілля при подачі в топку подрібнюється до розміру менше 90 мікрон (до 95% по масі для антрациту), що збільшує його вибухонебезпечність. А вугільний пил сам по собі вибухонебезпечний. Фактично, ми можемо отримати технологічні порушення, як це трапилося 29 березня 2013 на Вуглегірській ТЕС, коли вибухнуло відразу 4 блоки, пояснює фахівець. Але заміна та реконструкція обладнання не така складна.
«Треба урізатися у канал, який відводить димові гази, налаштовувати всю систему з урахуванням балансів тисків і витрат палива, і загорнути частину системи – зробити рециркуляцію димових газів на вхід системи паливопідготовки, осушки. Наші проектні організації це цілком можуть зробити, а наші заводи – виготовити відповідні газоходи для рециркуляції димових газів», – підкреслює Топал.
За його підрахунками, проектування, затвердження проекту, виготовлення та налаштування займуть десь 4, максимум 6 місяців. Вартість всієї процедури для одного котла – кілька мільйонів гривень, в залежності від обсягу реконструкції. Якщо зараз цим зайнятися, то після закінчення опалювального сезону за півроку-рік Україна могла б перейти на газове вугілля.
Інша справа, чи варто це робити, якщо зараз можна спокійно купити антрацит на світовому ринку. І навіть дешевше, ніж купували на Донбасі. Рано чи пізно ситуація врегулюється, і Україна отримає свій антрацит, адже більше його продавати особливо нікуди при такій вартості.
Є і резерви
Однак цілком покладатися на імпорт навряд чи варто – і ціни, і логістика теж мають властивість змінюватися. На сьогодні, за даними Міненерговугілля, державні та приватні підприємства країни підписали угоди про поставку 5,6 млн тонн імпортного вугілля до кінця 2015 року.
З одного боку, вартість антрациту, купленого Україною в ПАР, становить $86-91 за тонну (ціна не є стабільною, а буде коригуватися кожен місяць). Вартість розвантаження-навантаження плюс транспортування до складів ТЕС – $18-21 за тонну. Це трохи менше, ніж собівартість вугілля на деяких шахтах, але не набагато. До того ж вітчизняні порти можуть прийняти лише 300 000 тонн вугілля на місяць. І це потрібно враховувати. Та й виробництво вугілля антрацитових марок на світовому ринку обмежене. Велика частина його добувається в Росії.
З іншого боку, в якому стані Україна отримає свої шахти після звільнення окупованих територій, велике питання. Станом на 9 жовтня міністр Юрій Продан заявляв, що 83 з 155 вугільних шахт знаходяться на підконтрольних самопроголошеним ДНР і ЛНР територіях. У вересні були повідомлення, що на окупованій території 7 шахт знищені повністю, а 60 – працюють тільки на відкачку води. Чи вистачить у них сил протриматися до звільнення або вони будуть затоплені остаточно, на сьогодні – питання без відповіді.
Разом з тим в Україні є запаси вугілля, варті уваги. Українські вчені про них давно знають, і, на думку Олександра Топала, в даний момент заслуговують практичної уваги.
Це буре вугілля в Центральній Україні. Підтверджені його запаси – близько 2,4 млрд тонн, прогнозні – 8 млрд тонн. Колись його вже намагалися розробляти, але без ентузіазму, воно досить «вологе» і вимагає посиленої сушки. Хоча в Польщі та Німеччині найбільші ТЕС працюють саме на бурому вугіллі, так що технології його використання цілком доступні, і не доведеться нічого винаходити.
Другий резервний варіант – так зване «засолене» вугілля. В Дніпропетровській області його поклади становлять до 7,6 млрд тонн. Товщина пластів 3-6 метрів, глибина залягання – 600 метрів. Його очистка та обробка вимагають великих зусиль. І інвестори поки не розглядають ці проекти, тому що немає детального опрацювання розрізів. Але Дніпропетровська область вже має певну вугільну інфраструктуру, промислові та людські ресурси, щоб розвивати новий напрямок і забезпечувати робочими місцями шахтарів.
Рано чи пізно ці проблеми Україні доведеться вирішувати. Незалежно від геополітичної обстановки.
Інна Коваль
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
Також за темою
Євросоюз торік купив скрапленого газу з росії на €7,2 мільярда
США почали продаж венесуельської нафти на світовому ринку, до реалізації планується 30−50 млн барелів
Кабмін попередив про можливі перебої зі світлом поза графіками через негоду
Українські енергокомпанії працюватимуть із вишами, щоб створити кадровий резерв енергетиків
Трамп заявив, що США отримають від Венесуели до 50 млн барелів нафти
Кабмін заборонив відключення медустанов від електропостачання
