482
Від Канади до Австралії
— Світ
На другому місяці активної фази повітряна кампанія проти терористичного угруповання «Ісламська держава» розвивається за позначеними з самого початку напрямками – розширення театру військових дій і міжнародної коаліції.
Протягом першого місяця авіанальоти виконувалися тільки літаками Збройних сил США («відзначитися» встигли і військово-повітряні сили, і флот, і корпус морської піхоти) і тільки на територію північного Іраку. 19 вересня до операції підключилася Франція, а в ніч з 22 на 23 вересня по позиціях бойовиків у Сирії було завдано найпотужніший за весь час конфлікту (і до цього часу) авіаудар.
З миру по нитці
На відміну від попередніх кампаній, яким передував збір союзників, в цей раз починати американцям довелося одним і тим, що «було під рукою». На щастя, в регіоні з 1990 року на постійній основі базуються американські літаки, які після закінчення війни в Іраку забезпечували підтримку операції в Афганістані. Також в Перській затоці постійно знаходиться як мінімум один з десяти атомних авіаносців типу «Німіц». Однак союзної Штатам авіації там немає, і коаліцію довелося збирати вже по ходу справи. Офіційні «установчі збори» відбулося тільки 15 вересня, в Парижі. Процес підключення учасників безпосередніх бойових дій затягнувся і триває до сих пір.
Кампанія обіцяє бути тривалою, і США явно продовжать дипломатичні зусилля з розширення коаліції.
Першою до нальотів приєдналася Франція. 15 вересня французи виконали розвідувальний виліт над північним Іраком, 19 числа два винищувачі Rafale завдали удар коректованими авіабомбами по складу озброєння бойовиків.
Подібна схема – розвідувальні польоти з подальшими ударами – стандарт для всіх учасників. Резонно припустити, що справа тут не в декларованій необхідності обов’язково отримати «свої» розвіддані – загальне управління, схоже, здійснює все одно командний центр, який відповідає за близькосхідний регіон USCENTCOM – Центральне командування збройних сил США в Аль-Удейд, Катар.
Першою до нальотів приєдналася Франція. 15 вересня французи виконали розвідувальний виліт над північним Іраком, 19 числа два винищувачі Rafale завдали удар коректованими авіабомбами по складу озброєння бойовиків.
Подібна схема – розвідувальні польоти з подальшими ударами – стандарт для всіх учасників. Резонно припустити, що справа тут не в декларованій необхідності обов’язково отримати «свої» розвіддані – загальне управління, схоже, здійснює все одно командний центр, який відповідає за близькосхідний регіон USCENTCOM – Центральне командування збройних сил США в Аль-Удейд, Катар.
Причина у високій складності тривалих польотів з обов’язковою дозаправкою в повітрі, часом не однією. Театр військових дій (північ Іраку) занадто віддалений від коаліцією аеродромів країн Перської затоки, які використовує коаліція: навіть просто по прямий шлях туди-назад 3000 кілометрів. В результаті середній бойовий виліт триває 5-7 годин – на межі можливостей літака та «зони комфорту» для пілота одномісного винищувача. Для порівняння: рекорд тривалості бойового вильоту F-16 ВПС США зафіксований в лівійську кампанію 2011 року – 13,5 години.
Надалі французи продовжили періодичні вильоти з відносно невисокою інтенсивністю. Незважаючи на невисоке навантаження в перших числах жовтня на театр військових дій (ТВД) прибуло підкріплення: ще три Rafale на додаток до шести розгорнутим. В їх числі – і літак з легендарної «Нормандії-Неман». Також в Перську затоку був направлений фрегат D615 «Жан Бар» типу «Кассар».
Цікаво, що французи в цей раз випередили традиційних головних союзників США – англійців. Tornado Королівських ВПС виконували розвідувальні польоти з Кіпру ще на початку серпня, проте на те, щоб отримати в Парламенті дозвіл на участь в бойових діях пішло ще півтора місяця. Перший авіаудар англійські літаки нанесли 30 вересня. Синхронно з французами угрупування на Кіпрі посилилося двома Tornado на додаток до шести наявних.
Контингент, який не поступається найсильнішим європейським союзникам, на ТВД направила далека Австралія – вісім F / A-18F Super Hornet. Освоювалися в затоці австралійці досить довго: до розвідувальних польотів приступили тільки 1 жовтня, перший удар по цілі нанесли 8 жовтня. Для австралійських льотчиків це не перше відрядження в Ірак – в 2003 році вони з англійцями виявилися єдиними союзниками США, розвернувши свої літаки для участі в операції «Свобода для Іраку».
У жовтні підтяглися і «молодші брати» по НАТО – Бельгія, Данія, Нідерланди з контингентом в середньому по півдюжини F-16 кожен. Бельгійці відкрили рахунок уражених наземних цілей 5 жовтня, голландці – два дні потому.
Схвалив участь своїх ВПС в операції і парламент Канади. Останнім часом північний сусід США проявляє все більше активності в операціях по всьому світу. Так, в травні, після відомих подій у Криму, шість канадських винищувачів були розгорнуті в Румунії для спільних навчань і заспокоєння східних союзників по НАТО. Схожу місію канадці виконують з початку вересня в Литві, у складі Baltic Air Police. Канада планує розмістити в Кувейті до кінця жовтня шість винищувачів CF-18, пару розвідників CP-140 Aurora і танкер CC-150 Polaris.
У загальній складності партнери по коаліції розгорнули на Близькому Сході наступні сили:
У загальній складності партнери по коаліції розгорнули на Близькому Сході наступні сили:
- Франція. 9 винищувачів Rafale, розвідувальний літак Atlantique 2, танкер C-135FR. База: Аль-Дхафра, ОАЕ. Кодове ім’я операції: «Шамаль» (Opération Chammal)
- Великобританія. 8 ударних літаків Tornado. База: Акротірі, Кіпр. Кодове ім’я операції: «Шейдер» (Operation Shader)
- Австралія. 8 винищувачів F / A-18F Super Hornet, літак АВАКС E-7A Wedgetail, танкер KC-30A. База: Аль-Мінхад, ОАЕ. Кодове ім’я операції: «Окрай» (Operation Okra)
- Бельгія. 6 винищувачів F-16AM. База: Шахід Муваффак, Йорданія.
- Нідерланди. 8 винищувачів F-16AM. База: Шахід Муваффак, Йорданія.
- Данія. 7 винищувачів F-16AM. База: Ахмед Аль-Джабер, Кувейт.
- Великобританія. 8 ударних літаків Tornado. База: Акротірі, Кіпр. Кодове ім’я операції: «Шейдер» (Operation Shader)
- Австралія. 8 винищувачів F / A-18F Super Hornet, літак АВАКС E-7A Wedgetail, танкер KC-30A. База: Аль-Мінхад, ОАЕ. Кодове ім’я операції: «Окрай» (Operation Okra)
- Бельгія. 6 винищувачів F-16AM. База: Шахід Муваффак, Йорданія.
- Нідерланди. 8 винищувачів F-16AM. База: Шахід Муваффак, Йорданія.
- Данія. 7 винищувачів F-16AM. База: Ахмед Аль-Джабер, Кувейт.
Разом, якщо канадців, чисельність угрупування тільки західних союзників досягне 52 бойових літака. До цього треба додати розташовану в регіоні авіацію ВПС США, палубні літаки ВМС і Корпусу морської піхоти США, а також авіацію арабських союзників.
Визначити чисельність американської авіації куди важче зважаючи значно більшу закритість: незважаючи на велику кількість фото та відео, точні цифри американці не озвучують. Найпростіше визначити кількість палубної авіації:
- Авіагрупа атомного авіаносця типу «Німіц», як правило, включає в себе 44 винищувача Hornet і Super Hornet, а також літаки РЕБ, АВАКС, вертольоти, що забезпечують дії ударного ядра.
- Авіагрупа атомного авіаносця типу «Німіц», як правило, включає в себе 44 винищувача Hornet і Super Hornet, а також літаки РЕБ, АВАКС, вертольоти, що забезпечують дії ударного ядра.
- Змішана авіагрупа універсального десантного корабля типу «Уосп» включає в себе, як правило, 6 штурмовиків вертикального / укороченого зльоту і посадки AV-8B Harrier. Основа авіагрупи – вертольоти, в тому числі і ударні, але зважаючи на віддаленість ТВД від морського узбережжя їх використання з палуби неможливо.
На даний момент в Перській затоці діє авіаносець CVN-77 George HW Bush, в середині місяця його має змінити CVN-70 Carl Vinson і УДК LHD-8 Makin Island. Цікаво, що не планується розміщення в затоці відразу двох авіаносців, як було під час минулих великих військових операцій.
Оцінити кількість літаків ВПС неможливо, але рахунок йде на десятки, а не на сотні. Крім того, можна припустити, що значного поповнення протягом останнього місяця не було, і основні сили були розгорнуті там ще до початку операції. Так, вперше прийняли участь в бойових діях F-22A. Які базуються в Аль-Дхафра (ОАЕ) на ротаційній основі вже кілька років, кілька бомбардувальників B-1B за тією ж схемою розміщені в Аль-Удейд (Катар) для підтримки операції НАТО в Афганістані. Підсилити угрупування ВПС США може заплановане найближчим часом перекидання на ТВД ескадрильї штурмовиків A-10C Thunderbolt II.
4 жовтня США вперше застосували в боях вертольоти. Цілі в районі Фаллуджі вразили дислоковані в Багдаді для прикриття столиці AH-64 «Apache» Армії США. Рішення було явно вимушеним, оскільки пов’язане із значним ризиком – бойовики вже збили кілька вертольотів лоялістів. Однак іншого способу знизити небезпеку «дружнього вогню» в умовах міських боїв у стратегічно важливій Фаллуджі, схоже, не було.
Загалом інтенсивного нарощування американського угрупування не спостерігається, і створюється враження, що США не надають поточної операції особливого значення, що не сходиться з політичними заявами про нещадність і силу Халіфату. Звертає на себе увагу і такий цікавий факт: досі в США операції не присвоєно звучне кодове ім’я. За останні десятиліття це, ймовірно, перший прецедент.
Складна ситуація і з арабськими союзниками. В авіаударах по позиціях бойовиків взяли участь літаки Бахрейну, ОАЕ, Йорданії та Саудівської Аравії. Інтенсивність їх вильотів невелика – в першу чергу, це можна пояснити сумнівами Центрального командування в професіоналізмі арабських льотчиків. Однак залучати їх до ударів американці змушені в першу чергу з політичних причин – тільки вони погодилися атакувати цілі в Сирії.
Поле битви – Сирія
Після тривалих політичних дебатів, 22 вересня США розширили територію контртерористичної операції на Сирію. Підтримку від «західних» союзників вони отримали тільки на словах. Пояснюється це дивовижною ситуацією, що склалася в сирійському небі – авіація інтервентів завдає ударів по антиурядових силам, не підтримуючи і не визнаючи легітимним сам уряд і наполягаючи на його зміщенні. Режим Башара Асада при цьому публічно заявляє, що він, звичайно, підтримує боротьбу з терористами і поки особливо не проти того, що відбувається, але дозволу для військової інтервенції нікому не давав. В ООН США, мабуть, заздалегідь не розраховували отримати дозвіл на бомбардування в Сирії і обмежилися заявою, що вони «діють на прохання законної влади Іраку».
Очевидна хиткість подібної позиції привела до того, що безпосередньо в ударах по позиціях бойовиків у Сирії брали участь тільки монархії Перської затоки. Відповідність відбувається фантомним нормам міжнародного права їх не особливо хвилює, і вони публічно заявляють, що не проти хоч зараз приступити і до ударів по позиціях сирійської армії. Судячи з усього, США досягли з режимом Асада негласної домовленості – удари по бойовиках наносять в районах, де немає сил лоялістів (що можна пояснити також тим, що американці не хочуть допомагати безпосередньо їм), а сирійська авіація і ППО не створюють перешкод. Однак важко сказати, чи довго збережеться настільки хитка рівновага.
Удари, завдані вночі з 22 на 23 вересня, були найбільш великомасштабними з початку конфлікту. Зокрема тільки тоді більш-менш масово застосовувалися крилаті ракети морського базування Tomahawk. У перші дні США сконцентрувалися на знищенні інфраструктури, захопленої Халіфатом, з метою підриву його економічної бази. Знищувалися НПЗ, від кустарних до великих. Вночі з 28 на 29 вересня метою став найбільший сирійський газопереробний завод Конеко. Крім удару по бойовиках, які отримують дохід від контрабандної продажу газу і нафтопродуктів, це служить додатковою шпилькою Асаду.
Після поразки щодо великих цілей інтенсивність ударів в Сирії знизилася, і увага була перенесена на одиночні об’єкти – від тренувальних таборів бойовиків до танків і горезвісних пікапів з кулеметами. У загальній складності до 10 жовтня США та їх союзники завдали понад чотириста авіаударів по наземних цілях, при цьому, якщо рахувати з 22 вересня, кількість ударів по цілях в Сирії кілька перевищує кількість ударів по цілях в Іраку.
Незважаючи на десятки записаних на рахунок льотчиків коаліції багатостраждальних пікапів вдалося лише зупинити глобальний наступ Халіфату. Зберігається ряд точок, де ісламісти, зачепившись за міську забудову, продовжують «дотискати» сили курдів і лоялістів. В центрі уваги зараз сирійський прикордонне місто Кобани, де курди, то відкидають бойовиків від міських околиць, то знову відступають.
В цілому можна сказати, що США не вдалося за останні два місяці домогтися перелому у війні. Є лише деяка «стабілізація» ситуації, якщо це слово взагалі можна застосувати до Близького Сходу. Схоже, на контрнаступ розраховують тільки після підготовки і озброєння значних сил курдів і відновлення іракської армії. Одне можна сказати точно – нова війна в Іраку затягнеться надовго.
Олександр Єрмаков
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
