353
Єврозона і кількісне ослаблення
— Світ
Судячи з усього, розвиток економіки єврозони сповільнився. Багато хто очікував, що темпи росту досягнуто 1% цього року, але тепер ці прогнози стають більш помірними, так як перші два квартали 2014 виявилися нижче очікувань. Опубліковані дані говорять про стагнацію. Тому майже всі згодні, що економіка єврозони потребує підтримки. Широко поширена помилка, що економіки настільки схожі, що всі країни (ослаблені або занадто сильні) можна вилікувати за допомогою одного засобу. Різниця між економістами часто полягає в тому, який універсальний засіб вони мають для всіх випадків, тому вони приділяють мало уваги конкретним обставинам, які існують в кожній економіці. Отже прихильники розширення фіскальних стимулів просувають цю ідею не тільки для єврозони, але і для Великобританії і США. Люди, які вважають гроші засобом загального зростання, хочуть повсюдно розширити програму кількісного ослаблення, але є й ті, у кого дефляція або скорочення частки земних засобів викликають роздратування.
По-моєму, економіка набагато складніша. Часи змінюються, і країни відрізняються одна від одної і від самих себе у минулому. Я вважаю, що єврозона сильно відрізняється від Японії, де основне завдання – проведення податкових реформ, а дефляція не представляє собою загрози. Знову ж вона відрізняється від Великобританії, де важливо знизити валютний курс, і від США, де потрібно реформування економічних стимулів. На відміну від Японії, Великобританії або США, єврозона – це економіка, відносно якої мають рацію ті, хто підтримують фіскальні стимули. Шкода, що заходи, запропоновані ними для єврозони, будуть ослаблені через їх заклики до такої ж політики в Японії, Великобританії і США, де вони швидше будуть не корисними, а руйнівними. Звідси виникає два питання. Перше – чи зможе єврозона відновити стійке зростання без фіскальних стимулів, і друге – чи отримає вона їх вчасно.
Заперечення проти проведення кількісного ослаблення залежать від конкретної країни. Найбільші побоювання пов’язані з тим, що в США воно мало впливає на попит, але підвищує ризик виникнення іншої фінансової кризи через зростання вартості активів. Думаю, малоймовірно, що проведення кількісного ослаблення Європейським центральним банком істотно збільшить фінансові ризики надмірного підвищення вартості активів, але я також сумніваюся, що це буде сприяти попиту. Воно може використовуватися для зниження вартості євро, але в світовому масштабі це гра з від’ємною сумою, і це ніяк не сприяє підвищенню попиту в світі.
Основна причина, чому ЄЦБ вдається до кількісного ослаблення, і чому цей захід отримує підтримку – необхідність зробити щось для наведення порядку. Однак марно робити дурниці через удавану відсутність розумних заходів. З тим, що єврозоні потрібні фіскальні стимули, здається, згодні всі, крім Німеччини. Тому для внесення змін потрібно було б або переглянути німецьку політику, або не дотримуватися фіскальних правил, що закликають до подальшого скорочення дефіциту державного бюджету. Останнє, судячи з усього – процес нешвидкий. Схоже, ні Франція, ні Італія не мають наміру скорочувати свої дефіцити. Але проблема в тому, що єдина країна, що має реальну можливість для збільшення дефіциту – це Німеччина. Драгі закликає до розширення фіскальних стимулів, але не до ослаблення фіскальних правил. Це значить, що Берлін повинен діяти так, ніби така комбінація практично здійсненна тільки в Німеччині.
Існує три можливі варіанти розвитку подій. Перший – мій прогноз занадто песимістичний, і внутрішній попит в єврозоні виросте або сам по собі, або завдяки ефективності кількісного ослаблення. Другий – думка Німеччини зміниться під тиском вагомих аргументів, і німецький уряд різко збільшить фіскальний дефіцит. Третій – події, а не логіка, приведуть до зміни політики. Цей останній варіант – звичайна схема, тому він здається найбільш ймовірним. Малоймовірно, що ми схвалимо події, які прискорили б ці зміни. Я можу з легкістю передбачити дві такі події. Одна з них – погіршення ситуації на Україні до такої, що НАТО і ЄС вирішать надавати їй масштабну фінансову допомогу, щоб підтримати ослаблу економіку та уряд. Друге – тривале зростання підтримки популістських політичних партій виборцями в ЄС. Важко домогтися стабільного зростання при їх популярності в останні роки без економічного відновлення. Я сподіваюся, в якийсь момент самозбереження перетвориться на девіз цих партій і стане більш важливим, ніж збереження єврозони, принаймні при нинішніх фінансових обмеженнях.
Українська економіка зіткнулася з серйозними труднощами. Якби Девід Кемерон або інший лідер однієї з країн ЄС запропонував новий «План Маршалла», фінансований за рахунок позик ЄС і який гарантується його членами, що був би наданий українському уряду для підтримки і розвитку безнадійної економіки, то це був би вчинок, належний державному діячеві. Кажуть, президент Гаррі Трумен переконав американський Конгрес затвердити його план допомоги Європі, завдяки тому що назвав його на честь генерала Маршалла, який був популярнішим, ніж він сам. Прем’єр-міністру Камерону слід запропонувати назвати цю програму «Планом Меркель». Люди можуть досягти майже всього за умови, що вони не захочуть поставити собі це в заслугу.
за матеріалами The Financial Times
За матеріалами: forexpf.ru
Поділитися новиною
