288
Мала депресія: від кризи - до рецесії і далі
— Світ
Спочатку її називали фінансовою кризою 2007 року. Потім – фінансовою кризою 2008-го. Пізніше – спадом 2008-2009 років. Нарешті, в середині 2009-го – Великою рецесією. Наприкінці 2009 року, коли бізнес цикл почав рух по висхідній, світ дружно зітхнув з полегшенням. Усі вирішили, що для опису ситуації вже не доведеться підшукувати нову назву, в якій неминуче було б присутнє слово «депресія».
Але хоча політики та їхні радники запевняли, що наступило «літо відродження», радість виявилася передчасною. Стрімкого пожвавлення економіки США, як це було після спадів кінця 1970 х – початку 1980-х, не сталося. Темпи зростання залишаються куди нижчими докризових.
З 2005-го по 2007 реальний ВВП Сполучених Штатів щорічно збільшувався темпами трохи вище 3%. У 2009 році темп зростання був нижче на 11%, а потім – ще на 5%. У Європі ситуація розвивалася ще гірше. Замість поступового відновлення економіки єврозони очікувала друга хвиля спаду. В 2010 реальний ВВП в Європі зростав на 8% повільніше, ніж в 1995-2007 роках. На сьогоднішній день уповільнення становить вже 15%.
До 2011-му стало очевидно (у всякому разі, мені), що назва «Велика рецесія» перестала точно описувати ситуацію. Саме час було перейменовувати цей період в Малу депресію.
Але і це ще не все. Сьогодні економіка Північної Америки зіткнулася з іншими вкрай серйозними проблемами. Одну з них нещодавно озвучив президент Європейського центрального банку (ЄЦБ) Маріо Драгі. Відступивши від заготовленої промови на симпозіумі з економічної політики в Джексон Хоул, Драгі визнав: інфляція в Європі знизилася з 2,5% в середині 2012-го до 0,4% в даний час. За словами чиновника, списувати це на тимчасові чинники (падіння цін на продовольство та енергоносії, високий рівень безробіття та українську кризу) більше не можна.
Дійсно, інфляція знижується вже так довго, що з’явилася загроза цінової стабільності. Більш того, продовжують падати інфляційні очікування. З середини 2012 року ставка по п’ятирічному процентному свопу – індикатору середньострокових інфляційних очікувань – знизилася на 15 базисних пунктів і подолала позначку 2%. Причому реальні коротко і середньострокові ставки, як зазначив Драгі, виросли. Довгострокові – ні. Причина: падіння довгострокових номінальних ставок, що виходить далеко за межі єврозони.
Багато про що говорить ще одна заява Драгі. Рада керуючих ЄЦБ використовує «всі наявні нетрадиційні заходи» для того, щоб утримати ціни і загальмувати зниження інфляційних очікувань в середньо і короткостроковій перспективі, повідомив чиновник. По суті, міф про те, що єврозона йде по шляху одужання, звалився. Єдине реалістичне трактування індикаторів фінансових ринків: Європу чекає третя хвиля рецесії.
Тим часом Федеральна резервна система (ФРС) США під керівництвом Джанет Йеллен більше не задається питанням, чи доречно припиняти викуп довгострокових активів і підвищувати процентні ставки, поки не буде досягнуто значного зростання рівня зайнятості. Замість цього, не чекаючи зниження безробіття чи істотного зростання інфляції, ФРС вже скорочує обсяг скупки активів. Що стосується процентних ставок, то необхідність їх підвищення навіть не обговорюють. Сперечаються лише про те, коли це зробити.
Півтора роки тому деякі економісти очікували, що до 2017-го потенціал виробництва почне відновлюватися, неважливо, якими темпами. Вони підрахували, що Велика рецесія обійдеться економіці північноатлантичних країн приблизно в 80% річного ВВП. Це $ 13 трлн у виробничих втратах. Якби подібне п’ятиріччя відновлення почалося прямо зараз (що звучить вкрай оптимістично), то втрати склали б вже близько $ 20 трлн. Але більш реалістичний сценарій такий: наступні п’ять років економіка демонструватиме ті ж темпи, що й останні два роки. Потім ще п’ять років буде потрібно на відновлення. Це означає, що втрати будуть величезними – $ 35 трлн. Схоже, настав час назвати те, що відбувається істинним ім’ям.
Джеймс Бредфорд Делонг
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
