Історія світової економічної нерівності — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Історія світової економічної нерівності

Світ
2253
Британець Ангус Медісон, який пішов з життя в 2010 році, був одним з найвпливовіших істориків-економістів; його книга про світову економіку за останні два тисячоліття вже стала справжньою класикою.
Сьогодні Організація економічного співробітництва та розвитку (до речі, одне з місць, де працював Медісон) спільно з Університетом Утрехта провели велике дослідження умов життя 25 країн з 1820 року.
Робота включає практично всі сторони життя: від зарплати будівельників в 1920-х рр. в Японії до рівня самогубств в XIX столітті в Італії. Це дослідження, по суті, стало своєрідним мостом між макроекономічною панорамою Медісона і мікроекономічним оглядом історика Пітера Лазлетта, автора книги “Світ, який ми втратили” (The World We Have Lost).
Факти, представлені в дослідженні ОЕСР, в основному підтвердили те, що передбачалося раніше. Кількість років, витрачених людьми на освіту, за цей період збільшилася скрізь. Середній зріст людини також майже скрізь збільшився (лише американці з 1820 по 1990 рр. підросли на 1,1 см більше, ніж китайці). Купівельна спроможність зарплати будівельника зросла всюди, хоча у Великобританії вона збільшилася в 10 разів з 1820 по 2000 рік, а в Індонезії всього в два рази, пише журнал The Economist.
Однак винятком цієї чіткої тенденції є нерівність. Можна було б припустити, що світ династії Цин, царя Миколи I і Британської Імперії будуть більш унікальними, ніж сьогоднішній світ. Але в Китаї, Таїланді, Німеччині та Єгипті нерівність в доходах була такою ж в 2000 р, як і в 1820 р Бразилія і Мексика сьогодні мають ще більшу нерівність, ніж в епоху Симона Болівара. Тільки декілька багатих країн – таких як Франція і Японія – зафіксували зниження нерівності в доходах.
Те, що є істиною для індивідуальних країн, залишається істиною і для світу, якщо його розглядати як єдину державу.
Історія світової економічної нерівності
ІНДЕКС ДЖИНІ
Дослідження використовує індекс Джині (статистичний показник, який свідчить про ступінь розшарування суспільства даної країни або регіону відносно певної досліджуваної ознаки), в якому 0 – це ідеальна рівність за рівнем доходу, а 100 – максимальна нерівність.
Глобальний Індекс Джині зріс з 49 пунктів в 1820 р. до 66 пунктів у 2000 р. При цьому падіння в доходах з’явилося не через збільшення прірви між багатими і бідними всередині країн. Нерівність трохи змінювалася протягом 130 років до 1950 р, а потім різко впала в період з 1950 р. по 1980 р., дослідження цей період називає егалітарною революцією. З 1980 р. індекс знову став підніматися до рівня 1820 р.
Таким чином, зростання протягом двох сторіч глобальної нерівності мало з’явитися звідкись ще: на думку вчених через “міждержавну нерівність” або розрив у рівні доходів між багатими і бідними країнами. Цей розрив різко збільшився. У 1820 р. найбагатша країна – Великобританія – була в п’ять разів багатшою, ніж середня бідна держава. Сьогодні Америка в 25 разів багатша, ніж середня бідна країна.
Індекс Джині в міждержавній нерівності був на рівні 16 в 1820 р. У 1950 р. він злетів до 55 пунктів, залишаючись відтоді приблизно на тому ж місці. Основною причиною нерівності з 1820 р. була індустріалізація на Заході.
Це зробило глобальний розподіл доходу досить незвичайним. Нормальний розподіл доходу виглядає у формі дзвону: найбільше число людей в центрі, а багаті і бідні по краях.
Графік показує, що в 2000 р. глобальний розподіл доходу мав форму дзвону, точно так само, як в 1820 р. Однак в 1970 р. форма лінії була іншою, тому що західні країни в цей період відриваються від більшої частини світу і стають багатшими, створюючи другий “пагорб”.
На думку дослідників, ця хвиля збігається з відходом від глобалізації в період з 1914 по 1970 рр. Як тільки глобалізація відступила, багаті країни займалися внутрішніми проблемами і змогли зменшити різницю між багатими і бідними громадянами. Як тільки глобалізація знову активізувалася після 1980 р. сталося протилежне: “глобалізація стала причиною збільшення нерівності в доходах всередині країн, і водночас знизила нерівність в доходах між країнами”.
За матеріалами:
Вєсті Економіка
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас