585
Уранова «дружба»
— Енергетика
На сьогоднішній день Україна є найбільшим споживачем палива для АЕС російського виробництва
За дев’ять місяців 2014 Запорізька АЕС виробила 28 млрд. КВтг, це близько 22% від загального обсягу виробництва електроенергії в Україні. В цілому ж діючі атомні станції виробляють трохи менше половини всієї електроенергії в країні. Напередодні опалювального сезону і відсутності в країні достатньої кількості газу та вугілля, новина про стабільне вироблення електроенергії на АЕС виглядає оптимістично.
Однак, при найближчому знайомстві з ситуацією в галузі все виглядає не так гарно. Щорічно Україна витрачає на імпорт тепловиділяючих збірок (ТВЗ) близько $ 600 млн. Це звичайно, не «газові» мільярди, але сума все ж вражаюча. При цьому, фактично монопольним постачальником виступає Росатом.
Тут варто нагадати, що всі діючі реактори (ВВЕР-1000) в Україні побудовані за радянськими технологіями. Тому до певного моменту появи конкурентів у цьому сегменті в РФ явно не очікували. Однак у 2000 році, американська корпорація Westinghouse підписала угоду з нашою країною про кваліфікації ядерного палива свого виробництва для АЕС. Україна почала купувати невеликі партії для експериментальної експлуатації. Але в 2012 році була виявлена деформація паливних збірок Westinghouse на двох блоках Південно-Українській АЕС, куди перша партія палива (42 тепловиділяючі збірки) була завантажена роком раніше разом з російськими ТВС. І, в 2013 році Київ відмовився від придбання американської продукції. Тим більше, що в минулому ж році було заявлено про створення українсько-російського СП та будівництва заводу з виробництва ядерного палива в Україні. До речі, повна потужність заводу повинна була скласти 800 ТВЗ на рік, що набагато перевищує потреби українських станцій. Власне, сьогодні доля проекту залишається невизначеною.
Крім того, цього року НАЕК «Енергоатом» і Westinghouse переуклали контракт. В на початку 2015 року перші 42 касети Westinghouse будуть завантажені в активну зону реактора Південно-Української АЕС. Причому, американці, судячи з усього, не проти побудувати в Україні власний завод. Умова одна – купуйте більше нашого палива.
Власне, на світовому ринку ядерних технологій завжди існувала жорстка конкуренція. І способи боротьби тут можуть бути різні, аж до політичного шантажу. Наприклад, при вступі держав Східної Європи в ЄС, від них вимагали відмовитися від експлуатації атомних енергоблоків радянського виробництва як небезпечних. У «Росатома» своя позиція. Зокрема, однією з умов створення СП була вимога гарантії 100-відсоткової закупівлі НАЕК «Енергоатом» ядерного палива виробництва спільного російсько-українського заводу після його пуску.
В цілому ж, ще рік тому експерти пропонували компромісну схему взаємин на період до 2020 року. Для всіх діючих АЕС закуповувати російське паливо або ТВЗ виробництва україно-російського заводу (якщо він все-таки буде побудований) для всіх діючих енергоблоків АЕС, а поставки палива компанії Westinghouse обмежити двома енергоблоками на протязі десяти років, але з правом збільшення обсягів поставок. Це дозволило б, як мінімум, створити через кілька років резерв ядерного палива в обсязі 40% від річної потреби всіх українських енергоблоків. Таким чином, Україна матиме свого роду страховку на крайній випадок.
Правда існує ще один момент, який багато хто в Україні воліє не помічати. Справа в тому, що збірки виробництва Westinghouse, знову будуть використовуватися на Південно-Українській АЕС по суті в експериментальному режимі. Досвід роботи зборок компанії Westinghouse в реакторах ВВЕР ще вкрай невеликий в порівнянні з досвідом експлуатації російських зборок. При переході від експерименту до промислової експлуатації завжди можуть виникнути фактори, які неможливо прорахувати або передбачити. А, що на практиці означають непрораховані експерименти з «мирним атомом» легко побачити в Чорнобильській зоні відчуження.
І на останок ще один аспект, пов’язаний з безпекою атомної енергетики. 12 з 15 діючих енергоблоків на українських АЕС були побудовані в 80-ті роки минулого століття. Прийнято вважати, що повний експлуатаційний цикл реактора становить 50-60 років, отже, через 10-15 років перед галуззю стануть серйозні проблеми, пов’язані з виведенням з експлуатації більшої частини діючих сьогодні енергоблоків. І вже сьогодні слід готуватися до заміни існуючих ядерних реакторів на реактори нового для України типу, наприклад АР1000 (Westinghouse), ABWR (Toshiba), CANDU (канадські водо-водяні реактори на важкій воді) або інші, наприклад ВВЕР – 1300 (Росія) або PWR1300 (Франція).
Сергій Іванов
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
Також за темою
Для опалювального сезону Україні потрібно ще до 1 млрд доларів на газ — Reuters
Україна вже закачала у сховища більше газу, ніж на ті самі дати 2024 року
США ввели санкції проти міжнародної мережі, яка допомагає Ірану продавати нафту
США планують збільшити стратегічні запаси урану для розвитку ядерної енергетики
Сховища газу у ЄС заповнені рекордно низько за останні 3,5 роки
Україна з 1 жовтня обмежить імпорт індійського пального
