Які підприємства Донбасу ризикують опинитися в Росії — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Які підприємства Донбасу ризикують опинитися в Росії

Казна та Політика
5938
Промисловим підприємствам Донецької та Луганської областей загрожує не тільки артилерія. Forbes знайшов низку підтверджень інформації про демонтаж і вивезення обладнання з заводів Донецької та Луганської областей, більшість з яких виробляють продукцію для потреб військових.
Правда, очевидці стверджують, що технічну та фінансову документацію керівництву вдалося вивезти раніше, і вона не потрапила в руки мародерів. А днями в Україну може прибути друга черга так званого гуманітарного конвою з РФ, автомобілі якого могли бути задіяні в промисловому грабежі.
Які стратегічні промислові потужності може втратити Україна, і наскільки ймовірне вивезення обладнання з інших підприємств в напрямку Росії?
На даний момент у списку заводів, на яких був помічений демонтаж обладнання, налічується п’ять підприємств. Це Сніжнянський машинобудівний завод (м. Сніжне Донецької області), ЗАТ Луганський патронний завод (м. Луганськ), ВАТ «Топаз» (м. Донецьк), ВАТ «Юність» (м. Краснодон Луганської області), ВАТ «Завод «Точмаш» (м. Донецьк).
Інформація про вивезення обладнання підтверджується з кількох джерел. «За нашими оперативними даними, 22-23 серпня проводився демонтаж обладнання на таких заводах, як «Топаз», Луганський патронний, «Точмаш», «Сніжнянський», «Юність». Біля цих заводів були помічені також білі автомобілі гумконвою РФ», – повідомив Forbes прес-секретар РНБО Андрій Лисенко.
Пізніше в ЗМІ з’явилося спростування цієї інформації: мовляв, в РНБО повідомляють, що немає даних про перетин транспорту з українським обладнанням українсько-російського кордону в напрямку Росії. Але це означає лише, що вивезення вантажу ніхто не зафіксував, пояснює Лисенко. «Ті машини, які були оглянуті нашими прикордонниками в пункті Ізварине, були порожні. Але не факт, що обладнання не було завантажено на якийсь інший транспорт і не вивезено через ті пункти, які наші прикордонники не контролюють», – зазначив Лисенко.
Одночасно з РНБО про вивезення обладнання повідомили і представники влади на місцях. Про те, що техніка демонтована на Луганському патронному заводі, розповіла в. о. голови Луганської ОДА Ірина Верегіна. Те ж саме, щодо цього заводу, а також тих, про які раніше згадав спікер РНБО Лисенко, з посиланням на очевидців опублікував на своїй сторінці в соцмережі Facebook редактор луганської газети «Молодогвардеец» Олексій Біда.
Яку цінність становлять згадані заводи? Чотири з п’яти напряму пов’язані з виробництвом продукції для військових потреб.
ВАТ «Юність», 94,6% акцій якого належать державі і перебувають в управлінні ФДМ, виробляє високостабільні особливо точні мікромініатюрні герметичні реле вагою від 2 грамів для спецтехніки авіаційної, аерокосмічної, ракетобудівної промисловості.
За його власними даними, підприємство є монополістом в СНД з виробництва слабкострумових неполяризованих реле РПС 42 і РПС 43. Основну частину цієї продукції завод експортує в Росію, замовниками є підприємства ОПК. Додзвонитися на завод, розташований на території, контрольованій бойовиками, не вдалося.
ВАТ «Топаз», розташоване в Донецьку, входить до державної акціонерної холдингової компанії «Топаз» (перебуває в управлінні Мінпромполітики). Завод виробляє комплекси радіозаглушення ліній і управління авіацією в діапазонах частот 100-400 МГц і 960-1215 Гц (типу «Лиман»), а також сучасні радіолокаційні станції (типу «Кольчуга»). В системі розкриття інформації ДКЦПФР Smida підприємство не називає своїх споживачів, оскільки єдиний канал збуту для нього – ДП «Укрспецекспорт» (збутове підприємство ДП «Укроборонпром»). Понад 95% продукції завод відправляє на експорт.
Холдинг «Топаз» був створений ще в 1996 році з метою створення замкнутого циклу розробки і виробництва сучасних зразків спеціальної радіоелектронної техніки. Крім базового підприємства «Топаз», в холдинг входять ВАТ «Спеціальне конструкторське бюро радіотехнічних приладів» і ВАТ «Граніт». Обидва вони теж розташовані в Донецьку.
«Якщо підтвердиться інформація про те, що було дійсно вивезено обладнання з донецького заводу «Топаз», то це ставить під загрозу цілий цикл з виробництва засобів радіоелектронної розвідки та радіоелектронної протидії», – попереджає директор консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.
До слова, інформація про вивезення техніки з «Топазу» з’явилася ще в червні. Тоді група «Інформаційний спротив» повідомила про спробу вивезення терористами з заводу нових комплексів радіоелектронної боротьби (РЕБ) типу «Мандат». Комплекси забезпечують активне радіозаглушення ліній зв’язку на відстані до 60 км і є ефективною зброєю стримування. Пізніше в ДП «Укроборонпром» підтвердили цю інформацію.
ЗАТ «Луганський патронний завод» і Сніжнянський машинобудівний – приватні підприємства. Серед засновників першого значиться ЗАТ «Брінкфорд» Давида Жванії. Він відмовився коментувати Forbes ситуацію на заводі. Підприємство спеціалізується на випуску боєприпасів для бойової і стрілецької зброї.
Сніжнянський завод входить до ВАТ «Мотор Січ» і задіяний в циклі виробництва газотурбінних двигунів, спеціалізується на випуску для них лопаток і дисків. Глава НР «Мотор Січі» Анатолій Малиш спростував Forbes інформацію про демонтаж обладнання на заводі в Сніжному.
Донецький завод «Точмаш» випускає продукцію сільгоспмашинобудування, але в радянський час працював переважно на оборонний комплекс. Спеціалізація підприємства – гідравлічне обладнання, гідроциліндри, трубопровідна арматура. Серед власників заводу – фірми, афілійовані з російськими структурами: АФК «Система» Володимира Євтушенкова і VAB Банк Олега Бахматюка.
Незважаючи на всю «крамольність» факту розкрадання українських заводів із задіянням автомобілів так званого гуманітарного конвою РФ, експерти не поспішають драматизувати ситуацію. «Хочу підкреслити, що, як стверджують керівники цих підприємств, ще раніше з усіх цих заводів ними була вивезена вся важлива фінансова і технічна інформація», – пояснює Андрій Лисенко. Тож, за його словами, можна бути впевненими, що ключова документація не потрапить в руки ворога.
Сергій Згурець бачить у трагедії нові можливості для українського ВПК. «Наприклад, завод «Топаз» працював на базі старої, ще часів СРСР, елементної бази, тобто експлуатував старі розробки. Якщо насправді сталося те, про що говорять, це може стати поштовхом для створення нових зразків, можливо, вже в кооперації з європейськими компаніями», – зазначає експерт.
Які ще підприємства ВПК перебувають на території Луганської та Донецької областей і тому знаходяться в зоні ризику? Згурець згадує Донецький завод хімічних виробів, який входить до держконцерну «Укроборонпром». «Але донині практично все виробництво з нього вже перенесено на інші підприємства хімічної галузі», – додає він.
Серед решти держпідприємств оборонного комплексу в Луганській області – Луганський авіаційний ремонтний завод (м Луганськ, захоплений терористами ще в червні), Хімічне казенне об’єднання ім. Г. І. Петровського (м.Красний Луч), Рубіжанський казенний хімічний завод «Зоря» (м. Рубіжне). У Донецькій області – НДІ конструкційних матеріалів «Прометей» (м. Маріуполь), НДІ комплексної автоматизації, дослідницько-конструкторське бюро «Промінь» (обидва – Донецьк).
Неспокійна ситуація в Україні може стати приводом, під яким до Росії перейдуть найцікавіші українські потужності і з цивільного сектора – за згодою їхніх власників. Які або самі є представниками російського бізнесу, або кровно зацікавлені в російському ринку.
Нещодавно така інформація з’явилася щодо «Мотор Січі»: представник Федеральної служби з військово-технічного співробітництва Росії повідомив, що власник заводу В’ячеслав Богуслаєв вивчає можливість перенесення складального виробництва в Росію або іншу країну. Правда, сам Богуслаєв пізніше спростував цю інформацію.
Але подібні підозри тільки підкріплюються прикладами інших промпідприємств. Резонансною стала новина щодо перенесення в Чебоксари потужностей Луганського машинобудівного заводу – великого підприємства області з виробництва гірничо-шахтного устаткування.
«Ми проїхали по Ростовській області, відвідали шість підприємств, але там дуже багато біженців. Тоді вирішено було їхати в центр Росії, в глибинку», – цитували російські ЗМІ представника заводу Микиту Друзьєва, який також розповів, що обладнання довелося вивозити буквально під артобстрілами.
Проте пізніше з’ясувалося, що мова йде не про «Луганський машинобудівний», а про ТОВ «Лугмаш 43». Завод виробляв в невеликих обсягах дрібні механічні деталі і вузли зі сталі і працював в основному на російський ринок. Співвласник підприємства Сергій Друзьєв також є громадянином РФ.
Особливе занепокоєння викликає доля «Луганськтепловозу», який після тривалої боротьби за актив у 2010 році повторно купив російський «Трансмашхолдинг». Уже після оформлення покупки російського акціонера звинуватили в небажанні максимально локалізувати на «Луганськтепловозі» складання продукції, призначеної для «Укрзалізниці», віддаючи пріоритет російським активам групи (втім, замовлення так і не було зроблене).
Також довго не вщухали чутки про те, що «Трансмашхолдинг» спробує знищити завод як конкурента своїм підприємствам на території РФ. Хвилювання на Сході могли б стати для інвестора хорошим приводом, щоб перевезти обладнання колись унікального в СНД підприємства з випуску тепловозів в географічно більш зручну локацію.
Поки в «Трансмашхолдингу» наявність таких планів категорично заперечують. «Завод зупинений з початку серпня, ніяких планів щодо перенесення потужностей немає», – сказав глава прес-служби холдингу Артем Леденьов. За його словами, на цей рік підприємство мало рекордний обсяг замовлень і план продажів, який становив 19 млрд рублів (близько $500 млн).
Катерина Гребеник
За матеріалами:
Forbes.ua
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас