1198
В Україні з'явиться "родовище" ядерного палива
— Енергетика
26 серпня в зоні відчуження Чорнобильської АЕС почалося будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП), що надходить з українських атомних електростанцій. На перший погляд вузькогалузева подія, воно могло б загубитися на фоні фронтових зведень і новин про курсові коливання. Але якщо копнути трохи глибше виявиться, що це один з небагатьох позитивних інформприводів для енергетичного сектора країни.
У світлі майбутнього дефіциту газу та вугілля, атомна енергетика України повернула собі статус пріоритетної генерації, здатної утримати на плаву вітчизняну енергетику і всю економіку. При цьому ЦСВЯП є найважливішим фактором забезпечення безперебійної роботи українських АЕС в найближчі роки. Сховище дозволить Україні не тільки зняти проблему зберігання відпрацьованого ядерного палива (ВЯП), яке до цих пір вивозиться на переробку і тимчасове зберігання в РФ, але і отримати в майбутньому потужне джерело енергії. Адже ВЯП це не марні відходи, а в першу чергу запаси палива для реакторів нового покоління, поява яких очікується через 40-50 років.
В зоні особливої уваги
Наближення до зони відчуження Чорнобильської АЕС відчувається по природі навколо дороги – соснові ліси стають все більш непрохідними від бурелому, а на полях більше не видно слідів людської діяльності. Минувши КПП «Дитятки» опиняєшся в 30-кілометровій зоні обов’язкового відселення навколо Чорнобильської АЕС. Через занедбані села йде непогана, за нашими мірками, дорога, от тільки машин на ній майже не зустрічається. Майданчик, відведений під будівництво ЦСВЯП, розташований між селами Стара Красниця, Буряківка, Чистогалівка і Стечанка. Поруч – споруди Комплексу виробництв по дезактивації, транспортуванню, переробці та захороненню РАВ з територій, забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС («Вектор»). На самому майданчику поки «шумлять» сосни, але через пару років тут буде бетонна площадка.
Існує думка про те, що проект розміщення сховища ВЯП у зоні відчуження ЧАЕС суперечить самій ідеї її реабілітації та повернення до нормального життя, хоча б частини територій зони. При цьому противники будівництва ЦСВЯП у зоні відчуження сприймають проект як жирний хрест на цих перспективах – мовляв було «брудно», а стане зовсім погано. Об’єктивна реальність така, що перетворення зони відчуження в територію екотуризму або, якщо завгодно, «ядерного» туризму виглядає відверто утопічно. Єдиний реальний варіант практичного використання зони пов’язаний саме з атомною енергетикою, і ЦСВЯП в цьому контексті ключовий проект. Він не «ховає» відходи, а навпаки, дає галузі майбутнє. Причому незалежне від Росії. Втім, про це пізніше.
Сьогодні, коли Україна має абсолютно проукраїнський уряд, який дав зелене світло проектам, котрі розривають зайве тісні зв’язки з РФ, а точніше – повну залежність від північно-східного сусіда в стратегічних галузях, перед атомниками стоїть тільки одна серйозна проблема. Це – спекуляції наших політиків і псевдоекологічні організацій, що фінансуються у великій мірі газовим або нафтовим лобі. Сьогодні російські ЗМІ стали лакмусовим папером для оцінки подій, що відбуваються в Україні. Якщо росіяни кидаються критикувати те чи інше рішення українського уряду, можна з упевненістю говорити про те, що воно вигідне для України. Ось і початок будівництва ЦСВЯП викликав в медіапросторі РФ помітне хвилювання. «Енергетичне рабство: Київ готує Чорнобиль до слави світового ядерного звалища» – один з найбільш показових заголовків статей, присвячених ЦСВЯП. Іншими словами, саме енергетичним рабством вважає Росія сьогодні нашу залежність від зберігання відпрацьованого ядерного палива на її території.
Сховище для відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) є невід’ємною складовою атомно-енергетичного комплексу будь-якої країни, що експлуатує атомні електростанції. Згідно нормам МАГАТЕ, кожна країна, експлуатуюча АЕС зобов’язана забезпечити подальше зберігання відпрацьованого ядерного палива на своїй території. В Україні близько 50% електроенергії виробляється на АЕС, і така частка атомної енергетики у вітчизняному енергоринку залишатиметься як мінімум до 2030 року. Тому питання про те чи потрібен Україні ЦСВЯП має єдину відповідь: так потрібен і як можна швидше. Такі європейські країни, як Чехія, Словаччина, Угорщина та Фінляндія, що експлуатують енергетичні реактори радянського проекту (типу ВВЕР), вже давно не відправляють ВЯП в РФ, а зберігають його на своїй території. До цих пір тільки Україна і Болгарія вивозять ВЯП в Російську Федерацію. Болгарія вже будує власне сховище. Спорудження централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) українських атомних електростанцій дозволить держпідприємству “НАЕК “Енергоатом” щорічно економити понад 100 млн дол. Вартість послуг російських компаній по зберіганню ВЯП щорічно обходиться “Енергоатому” майже в 200 млн дол., тоді як витрати на експлуатацію ЦСВЯП оцінюються на рівні 20 млн дол. на рік. За оцінками експертів, загальна сума, яку оператор українських АЕС повинен заплатити Росії за послуги по зберіганню і переробці відпрацьованого палива українських АЕС до закінчення проектного терміну їх експлуатації, становить близько 2 мільярдів доларів. При цьому витрати на будівництво та експлуатацію власного сховища протягом 100 років оцінюються приблизно в 600 мільйонів доларів. Очевидно, що майже чотириразова економія коштів робить будівництво ЦСВЯП економічно вигідним. При цьому слід чітко розуміти, що Росія приймає відпрацьоване паливо лише на тимчасове зберігання, Україна рано чи пізно буде зобов’язана прийняти паливо для розміщення на своїй території. І найголовніше – в ЦСВЯП буде зберігатися відпрацьоване паливо виключно з українських АЕС. Саме міжнародне законодавство, підходи МАГАТЕ забороняють всьому світу «таємне» перевезення ВЯП. А українське законодавство у сфері поводження з відпрацьованим паливом повністю відповідає світовим вимогам.
Що стосується впливу ЦСВЯП на навколишнє середовище, то, за оцінками Київського інституту «Енергопроект» (КІЕП), воно буде значно нижче встановлених державою допустимих рівнів. Експлуатація сховища жодним чином не позначиться на радіаційній обстановці в зоні відчуження, гарантія тому технологія компанії Holtec, яка буде тут застосовуватися.
Обійдемося без кілочка
До практичної реалізації проекту Україна йшла більше 10 років. Принципальне рішення «рвати пуповину» було прийнято РНБО в 2002 році. Вибір технології і підписання контракту відбулося в 2004-2005 рр. Але тільки в кінці червня 2014 року “Енергоатом” і Holtec International (США) підписали додаткову угоду до контракту з будівництва ЦСВЯП. Документ стосується відновлення робіт за контрактом 2005 року в частині розробки проекту сховища. Розморозити проект після майже 10 років пробуксовування дозволила постанову Кабінету міністрів про виділення під ЦСВЯП двох земельних ділянок загальною площею 45,2 га. Варто визнати, що проект гальмувався в першу чергу з політичних причин, надто вже спокусливо виглядала тема «ядерного могильника» для використання у виборчих компаніях. Збирати електоральні бали на «боротьбі з ядерною загрозою» не гребували практично всі політсили, представлені у Верховній Раді. Приходячи у владу, вони тут же міняли своє ставлення до проекту ЦСВЯП, визнаючи його стратегічну важливість для вітчизняної енергетики.
Мабуть тому урочиста церемонія обійшлася без традиційного в таких випадках офіціозу і забивання кілочків. Говорили мало і по справі.
«Компанія Holtec має величезний досвід в будівництві подібних об’єктів по всьому світу. У 2016 році виповнюється 20 років, як Holtec працює на ринку поводження з відпрацьованим ядерним паливом. 67 країн використовують технології Holtec International. Думаю, що цей проект буде успішним, але враховуючи, що я представляю регуляторний орган, остаточно говорити про успішність даного проекту можна буде тільки після всебічної оцінки його безпеки. Я маю всі підстави сподіватися, що ліцензування проекту не займе багато часу», – зазначив голова Державної інспекції ядерного регулювання України Сергій Божко, відповідаючи на запитання журналістів, запрошених на захід.
Зрозуміло, що глава Держатомрегулювання повинен залишатися вкрай стриманим у своїх оцінках до моменту видачі ліцензії на експлуатацію ЦСВЯП. Інша справа президент компанії Holtec International доктор Кріс Сінгх. Його коментар був несподівано яскравим. Так, на думку пана Сінгха, ЦСВЯП можна порівняти з важкодоступним родовищем нафти, розробка якого відкладається до появи нових технологій видобутку. «ЦСВЯП можна вважати родовищем енергетичної сировини, яке Україна використає в майбутньому», – сказав він.
Глава Holtec International особливо підкреслив, що ЦСВЯП почне окупатися вже через 4 роки після пуску його першої черги (очікується у 2017 році). Крім того, за його словами, друга черга сховища буде обладнана контейнерами для зберігання ВЯП повністю виробленими вже в Україні. «Ми маємо намір передати технології виробництва обладнання для ЦСВЯП українським підприємствам», – додав Сінгх. Відповідаючи на питання про фінансування проекту, Кріс Сінгх припустив, що необхідні кошти будуть надані одним з банків, з яким оператор чотирьох українських АЕС – «Енергоатом» вже працював раніше.
Високо оцінив майбутню локалізацію виробництва комплектуючих і президент ДП НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашківський. В України є великий досвід в цьому питанні: ми повністю своїми силами забезпечуємо роботу іншого сховища ВЯП – на Запорізькій АЕС. Головне питання тут – передача технологій. Обидві сторони гарантують, що готові до цього.
За словами Юрія Недашковського, зараз ведуться роботи з визначення компанії, яка займатиметься проектуванням сховища. 21 серпня був розкритий список з 7 компаній, які подали заявки на проектування, і найближчим часом буде відома компанія-переможець.
Ірина Хмара
За матеріалами: lb.ua
Поділитися новиною
