519
Хто відверне катастрофу в Донбасі?
— Казна та Політика
Волонтери, меценати та благодійники звалили на себе величезний обсяг роботи з надання гуманітарної допомоги українцям. Але їх зусиль може не вистачити в холодну пору року
Гуманітарна арифметика
Неупереджена арифметика збройного протистояння на сході України – мабуть, найкраще свідчення того, що даний конфлікт вдарив насамперед по цивільним особам. Кількість безпосередніх його учасників і тих, кому фатально не пощастило опинитися в зоні гуманітарного лиха, непорівнянна.
Судіть самі. За словами прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, станом на першу декаду серпня кількість учасників АТО з боку держави становить плюс-мінус 50 тис. осіб. За оцінками військових експертів, їм протистоять близько 15 тис. (звучить, правда, і цифра 20 тис.) учасників незаконних збройних формувань. У той же час, за даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, кількість вимушених переселенців склало без малого 120 тис. осіб – і їх число щодня збільшується на сотні чоловік. Понад 50 тис. вже звернулися до держструктур за різними видами матеріальної допомоги.
В фактично відрізаному від благ цивілізації Луганську залишається близько 250 тис. осіб, у Донецьку – до 750 тис., а загальна кількість мирних жителів в зоні АТО досягає 3 млн. При цьому згідно з даними офіційного Інформаційного ресурсу для громадян, які планують покинути зону АТО, загальна кількість житлових місць, які здатна на 19 серпня надати держава внутрішнім біженцям, становить лише 21 312 – при цьому слід розуміти, що значна частина цих місць – літні табори і санаторії, які з початком опалювального сезону стануть непридатними для постійного проживання.
В цьому списку не вистачає ще однієї цифри – про кількість волонтерів, фондів та інших структур, які надають гуманітарну допомогу мирним жителям східних регіонів, пораненим і сім’ям жертв АТО. Хоча проблем з їх підрахунком могло б і не виникнути, якби органи влади почули пропозицію про створення єдиного координаційного органу з боротьби з гуманітарною катастрофою, що насувається. Така пропозиція – у присутності представників ЮНІСЕФ, уповноваженого з прав людини, керівництва Донецької та Луганської ОДА прозвучала ще на початку серпня – але віз і нині там.
Як виміряти допомогу?
За підрахунками самих волонтерів та благодійників, в Україні проблемами вимушених переселенців і мирних жителів, які залишилися в зоні АТО, займається не менше 60 організацій та добровільних об’єднань: від неформальних, створених на базі «френдів» у соцмережах, до великих приватних фондів. Про масштаби підтримки, яку вони надають вимушеним переселенцям і мирним жителям, які продовжують проживати в Донбасі, можна судити, наприклад, по таких цифрах.
19 серпня розпочалось формування першого ешелону Гуманітарного рейсу Ріната Ахметова – автоколона довезе до Маріуполя 2 тис. т гуманітарної допомоги, до якої входить 200 тис. продуктових наборів, кожен з яких може покрити потребу в продуктах для однієї людини на два тижні. В пункті призначення вантаж буде розфасований волонтерами та розвезений в міста з найбільш складною гуманітарною ситуацією. Одночасно Фонд Ахметова займається вивезенням дітей та біженців із зони АТО.
19 серпня розпочалось формування першого ешелону Гуманітарного рейсу Ріната Ахметова – автоколона довезе до Маріуполя 2 тис. т гуманітарної допомоги, до якої входить 200 тис. продуктових наборів, кожен з яких може покрити потребу в продуктах для однієї людини на два тижні. В пункті призначення вантаж буде розфасований волонтерами та розвезений в міста з найбільш складною гуманітарною ситуацією. Одночасно Фонд Ахметова займається вивезенням дітей та біженців із зони АТО.
Першим, хто вибудував систему постачання гуманітарних вантажів мирним жителям, був Фонд Олександра Вілкула «Українська перспектива». За словами зама донецького губернатора Тамари Лук’янчук (050 578 61 23 – з нею можна поговорити по телефону, вона зазвичай саме так і каже), без розголосу були встановлені контакти, гуманітарні коридори, налагоджена логістика і сьогодні фонд ділиться цією інформацією з вітчизняними та зарубіжними благодійними організаціями. В одну сторону фонд віз продукти та медикаменти, а назад, в «мирну Україну», – вивозив сім’ї біженців та дітей-сиріт. Наприклад, у Кривому Розі для більш ніж 3 тис. Біженців Вілкул організував не лише проживання та харчування, а й пункти медичної допомоги. Ведеться робота і на перспективу: частина новоприбулих вже працевлаштована на підприємствах Кривбасу. Адресність допомоги забезпечують волонтери, які знаходяться в постійному контакті з біженцями. Відповідно до Женевської конвенції фонд надає підтримку і пораненим солдатам української армії.
Спектр проблем, з якими доводиться справлятися тим, хто взяв на себе запобігання гуманітарної катастрофи в Україні часом буває складно уявити навіть самим волонтерам. Адже доставка «гуманітарки» і евакуація – лише вершина айсберга.
Приміром, гуманітарний штаб «Допоможемо» Фонду Ахметова вчиться вирішувати проблеми важких хворих з числа вимушених переселенців (а мова йде і про онкологію, і про людей з діагностованим ВІЛ і психіатричними захворюваннями). Волонтери фонду Вілкула взяли на себе в тому числі організацію дозвілля дітей: від забезпечення харчуванням – до відвідування кінотеатрів та ігрових майданчиків з аніматорами-волонтерами. Як розповіла Ксенія Аннюк, координатор волонтерського руху «Української перспективи»: «В день в Кривий Ріг прибуває до 10 сімей з дітьми. Географія вимушених переселенців зміщається разом з лінією проведення АТО: у червні-липні переважали біженці зі Слов’янська і Краматорська, сьогодні – Луганськ і Донецьк. Кожен день ми намагаємося провести якийсь захід для діток, відволікти їх від тривожних думок». Для проведення психологічної адаптації біженців Фонд розробляє спільний проект з ЮНІСЕФ.
Необхідність об’єднатися
Але, незважаючи на всі зусилля фондів і волонтерів, існує ряд об’єктивних труднощів, впоратися з якими силами одних лише небайдужих людей без повномасштабної участі державних структур буде вкрай важко. В першу чергу мова йде про базову координацію зусиль тих, кому не байдужа доля мирних громадян. Найчастіше волонтерам, жертводавцям і співробітникам фондів доводиться діяти буквально на дотик.
Голова Донецької ОДА Сергій Тарута каже, що без вироблення єдиної програми, в який би брали участь держава, меценати та бізнесмени, повністю повернути регіон до мирного життя неможливо. Поки що координація зусиль здійснюється в основному на рівні ДонОДА – хоча у центральних органів влади, поза всяких сумнівів, існує куди більше можливостей щодо збору інформації про тих, хто потребує допомоги і про точки докладання зусиль, де допомога суспільства і бізнесу необхідна в першу чергу.
7 серпня за ініціативою фонду «Українська перспектива» в Києві під егідою ЮНІСЕФ та омбудсмана за участю керівництва областей зони АТО, мерів міст регіону, представників благодійних та міжнародних організацій відбувся Координаційний форум, присвячений проблемам надання гуманітарної допомоги. Це була перша спроба у воюючій країні почати говорити про мир і про те, що необхідно для її відновлення та об’єднання.
В ході його роботи Олександр Вілкул заявив про необхідність невідкладного створення Національного гуманітарного штабу під егідою уряду для координації на державному рівні зусиль вітчизняних та міжнародних фондів, а також підвищення ефективності роботи органів влади. Він направив відповідну пропозицію на ім’я президента України Петра Порошенка. «Гуманітарну катастрофу можна вирішити, тільки об’єднавши зусилля», – підкреслив Вілкул.
Що таке осінь
У нинішніх умовах необхідно планувати не тільки надання гуманітарної допомоги сьогодні, але й відновлення країни завтра. У президента не було особливого вибору, з ким іти на війну. Але у нього є вибір, з ким відбудовувати і з ким зшивати країну.
Сергій Тарута, голова ДонОДА, призводить тривожну статистику: 32000 жителів регіону, які виїхали із зони проведення АТО, вирішили не залишати межі рідної області – вони розмістилися в більш спокійних регіонах Донеччини, в основному на Азовському узбережжі. В основному мова йде про пансіонати і бази відпочинку – централізоване опалення в холодну пору року там не передбачено навіть теоретично. Область готова потенційно організувати розміщення ще 40-45 тис. осіб, але поки до мешкання восени-взимку готово лише 10% наданого вимушеним переселенцям житлового фонду.
«Ще 20 тисяч донеччан зможуть розміститися на базах відпочинку, які можна підготувати до зими при невеликих фінансових вкладеннях. Для решти людей у разі необхідності будуть знайдені інші варіанти розміщення», – заспокоює Тарута. Не виключено, що ці вкладення волонтери зроблять швидше, ніж неповороткий держапарат.
Але окрім проблеми опалення разом з осінньо-зимовим сезоном грядуть й інші неприємності. Значна частина біженців тимчасово розміщена в студентських гуртожитках. Не сьогодні-завтра студенти, учні почнуть повертатися до початку навчального року…
Але окрім проблеми опалення разом з осінньо-зимовим сезоном грядуть й інші неприємності. Значна частина біженців тимчасово розміщена в студентських гуртожитках. Не сьогодні-завтра студенти, учні почнуть повертатися до початку навчального року…
Олександр Вілкул наполягає, що проблема з житлом для тих, чиї будинки був зруйновані, при нинішньому стані законодавчої бази взагалі не вирішувані до весни наступного року: «Якщо діяти за існуючим законодавством, роботи [з будівництва нового житла і відновленню зруйнованого] можуть початися в кращому випадку через п’ять-шість місяців. Уряд повинен працювати дуже швидко і змінювати правове поле», – каже Вілкул.
Він звернувся до керівництва Кабміну: дозволити можливість виготовлення проектів будівництва та відновлення об’єктів по частинах, а держекспертиза проекту повинна проходити максимум за три дні – зараз не до бюрократичних зволікань. Але відповіді поки немає.
Степан Кругликов
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
