1462
Де реформа?
— Фондовий ринок
Українську владу влаштовує винайдений урядом Юлії Тимошенко механізм збереження відсталості нафто-газового сектору. Його суть полягає в тому, що за все палатимуть наступні покоління, а уряд лише управлятиме фінансовими потоками. Як інакше можна прокоментувати другу за останні півроку докапіталізацію НАК «Нафтогаз» України?
4 серпня Кабмін постановою №302 розпорядився влити в держхолдинг «Нафтогаз України» 63,3 мільярда гривень через випуск ОВДП з терміном обігу до 10 років і ставкою до 14,3% річних.
Більше того, уряд зобов’язав НАК продати їх частину, і вийти з вирученими грішми на міжбанк. Йдеться про суму еквівалентну 3,1 мільярда доларів. Бо саме стільки НАК «Нафтогаз» України, відповідно до тексту тої ж таки постанови, зобов’язаний зарезервувати на рахунку в НБУ. «Нафтогазу України» доручено забезпечити використання отриманих ОВДП у господарській діяльності відповідно до статуту компанії, у тому числі використовувати кошти від реалізації облігацій для покупки і резервування 3,1 мільярда доларів на рахунку компанії, відкритому в НБУ, кошти з якого будуть використовуватися за рішенням Кабміну», — йдеться у вищезгаданому в документі.
Іншими словами, кабмін виливає на валютний ринок України 38,44 мільярда емісійної гривні. У минулому році, обміняти цю суму на долари можна було найшвидше за 3—4 дні, кажуть фінансові аналітики. Але темпи сьогоднішніх міжбанківських валютних торгів такі, що ринок проковтне ці 38,44 мільярда гривень за день-два. А як на це відреагує гривня? Фактично ж, по суті, уряд, здійснивши таку оборудку, планує просто вивести з ринку 3,1 мільярда доларів, на тлі суттєвого скорочення експорту, і за «плаваючого курсу», це може означати одне — гривня знову впаде.
Є ще один цікавий момент. Сума додаткової емісії для НАК «Нафтогаз України» практично співпадає з тієї сумою, яку від нього вимагає сплатити «Газпром». Як відомо російський газовий монополіст виставив нам рахунок на 5,296 мільярда доларів США, що сьогодні становить трохи більше 63 мільярдів гривень. Та й експерти не заперечують, що кошти, ймовірно, будуть використані на оплату російського газу.
Нагадаємо, це вже вдруге за останні півроку уряд докапіталізовує НАК «Нафтогаз України». Наприкінці травня цього року влада вже влила в корпорацію 22 мільярди гривень.
А вперше до такої практики уряд вдався в 2008 році, коли ухвалив постанову про збільшення статутного капіталу компанії на 18,6 мільярдів до 24,2 мільярдів гривень за рахунок внесення до статутного фонду держоблігацій. Ці облігації НАК згодом почав продавати, як правило, держбанкам або укладати з ними операції РЕПО, що дозволило йому отримувати гривню для конвертації її в долари і оплати поставок російського газу. Згодом, такий механізм сподобався й уряду Миколи Азарова, який активно продовжив цю практику.
Загалом, маніпуляції з НАК «Нафтогаз України» лише на перший погляд є безпечними. Насправді, це створює колосальні проблеми та загрози для України.
По-перше, така політика здійснює значний тиск на державний бюджет. В даному контексті, якось недобре жалітися уряду на те, що в бюджеті не вистачає кількох мільярдів гривень для пенсіонерів, лікарів та вчителів, а що головне на солдат, якщо він щороку тратить десятки мільярдів на підтримку неефективної державної компанії.
По-друге, державні банки замість кредитування реального сектору економіки відволікають значні колосальні ресурси на підтримку НАКу. При цьому вони сформували такий портфель зобов’язань компанії, що у випадку її банкрутства, державні банки також стануть банкрутами або проситимуть з бюджету додаткових коштів на докапіталізацію.
По-третє, докапіталізація компанії за рахунок випуску ОВДП — це прямий грабунок майбутніх поколінь, оскільки через 5—10 років вони змушені будуть віддавати борги за те, що сьогодні частина України отримує газ за нижчими цінами, ніж його купує.
Врешті решт, маючи можливість з бюджету підтримувати НАК, у нинішнього уряду насправді немає реального вагомого стимулу для зниження ціни на газ та підвищення тарифів на його транспортування. Можливо, через це досі ми не бачимо суттєвого прогресу в питаннях реформи газового та газотранспортного сектору. Народ же терпить.
КОМЕНТАРI
Віталій ШАПРАН, фінансовий аналітик:
— Рішення докапіталізувати НАК «Нафтогаз України» шкодить державному бюджету України. Адже, по-перше, збільшує його дефіцит. А по-друге, ще тугіше зав’язує на шиї платників податків Нафтогаз України.
Як би там не було, але нам давно пора відділити господарську діяльність НАКу від державного бюджету. Так, це — державне підприємство, але зовсім необов’язково, щоб кабмін проводив його розрахунки. Давно пора робити це самостійно. І нести за це повну відповідальність.
Натомість поки ми не бачимо ніяких конкретних спроб реформувати цього монстра української енергетики. Де обіцяні демонополізація, зміна структури управління, приватизація? Тобто не зроблено жодного кроку, який би дозволив уникнути в майбутньому таких-от емісій.
Звичайно, ця емісія була прогнозованою. Вона необхідна, щоб НАК «Нафтогаз» втримався на плаву, розрахувався з кредиторами. Але у палки два кінці. Чи рятуючи НАК ми не нашкодимо гривні? Відповідь на це запитання залежить від того, куди підуть ці додатково емітовані гроші, яка їх частина виллється на валютний ринок, і чи взагалі вийде на валютний ринок, чи НБУ «тихцем» продасть потрібний об’єм з резервів як це робилось раніше.
Одним словом, якщо вже вирішили вливати додаткові 63 мільярди гривень, то повинні максимально продумано ними розпорядитися.
Юрій КОРОЛЬЧУК, член наглядової ради Інституту енергетичних стратегій:
— Ніякою реформою НАК «Нафтогазу» в рішеннях уряду сьогодні і не пахне. І такі рішення додаткової емісії тому підтвердження. Те, що НАК накачують облігаціями, свідчить про те, що ні про яку ліквідацію його газової гегемонії не йдеться. Він і надалі буде накопичувати борги за дотаціями. Це зручно: вішати на Нафтогаз усіх собак. А емісія ОВДП — це найпростіший відпрацьований механізм цих собак прогодувати. До речі, таку схему першою почала застосовувати Юлія Тимошенко. Саме її уряд влітку 2009 року (угоду з «Газпромом» було підписано у січні 2009 року. — «День») почав капіталізувати «Нафтогаз» за рахунок випуску ОВДП для покриття його дефіциту, викликаного різницею між цінами імпорту газу і цінами його продажу населенню і теплокомуненерго.
Михайло ГОНЧАР, президент Центру глобальних досліджень «Стратегія ХХ»:
— Це не нова практика. І вона веде в глухий кут. Додаткова емісія — це ситуативне вирішення проблеми. Без реформування вирішити проблему боргів НАК «Нафтогаз» уряд не може.
Звичайно, це рішення моментно зніме «жар». Щоб зараз компанія через фінансовий збій не зупинилась, уряд мусить дати їй грошей. Іншого виходу нема.
Цілком очевидно, що в ці 63 мільярди гривень уряд міг закласти майбутні розрахунки за реверсний газ в Європі, і, можливо, якусь частину — на погашення боргу перед «Газпромом».
Але я б не брався стовідсотково стверджувати, що ця емісія була зроблена, щоб розрахуватись з росіянами (РФ виставила Україні рахунок на 5,296 мільярдів доларів, що за курсом НБУ становить 65,6704 мільярда гривень. — «День»). Більше того, на мою думку, ні про які розрахунки за газ не може йтися, допоки РФ здійснює агресію щодо України.
А щодо реформ Нафтогазу, то плани такі є. Інша справа, наскільки вони фундаментальні. Нам сьогодні потрібно пройти «між Сціллою і Харібдою». З одного боку — провести фундаментальні реформи, що створює певний організаційний дисонанс в компанії. Кинувшись у реформування, важливо не втратити керованість, особливо газотранспортною системою, яка за цих обставин особливо важлива. Цінність же не в «трубі», а в управлінні нею. «Харибда» полягає у спокусі все законсервувати до закінчення війни.
На мою думку, уряд докапіталізовує Нафтогаз, щоб не допустити некерованості системи.
Алла Дубровик
За матеріалами: День
Поділитися новиною
