1000
Доживання з віджиманням
— Світ
Уряд прийняв рішення продовжити мораторій на перерахування пенсійних накопичень громадян у керуючі компанії та недержавні фонди до 1 січня 2016 року. Ця заява міністра праці Максима Топіліна насправді означає лише одне – на накопичувальній пенсійній системі можна поставити хрест. Навіть незважаючи на те, що держава поки що вирішила конфіскувати у нині працюючих росіян їхні заощадження на старість тільки за 2014 і 2015 роки. А сама система пенсійного забезпечення перетворюється на фінансову піраміду, падіння якої призведе не лише до економічної катастрофи, а й до серйозних соціальних і політичних наслідків, прогнозувати які набагато складніше.
Відняти й поділити
Два факти, на тлі яких і було прийнято рішення про конфіскацію накопичувальних пенсій росіян ще й у 2015-му, наводять на вельми серйозні роздуми. З одного боку, воно було прийняте в ході наради у прем’єр-міністра Дмитра Медведєва, темою якої був бюджет на наступний рік. А з іншого – це було зроблено за категоричної незгоди міністрів фінансового блоку і за повної одностайності їхніх колег з соціального. Про це, в усякому разі, можна судити із заяв міністра економічного розвитку Олексія Улюкаєва і міністра фінансів Антона Сілуанова. Перший же факт означає, що уряд продовжує розглядати пенсійні накопичення не як кошти громадян, а як гроші бюджету. А якщо підсумувати вищевикладене, виходить, що рішення про замороження було політичне. І як багато політичних рішень, воно слабо узгоджується з правилами фінансової математики, спростувати які ще не вдавалося нікому.
Російська пенсійна система сьогодні – це тришкин каптан. Виглядає він таким чином. За кожного працюючого громадянина його роботодавці сьогодні перераховують як страхові внески 22 відсотка від фонду оплати праці. 16 відсотків з них йдуть на виплату пенсій нинішнім літнім людям. А 6 відсотків до початку цього року перераховувалися на індивідуальні накопичувальні рахунки працездатних росіян молодших 1967 року народження. З цих коштів вони, за ідеєю, і повинні були б отримувати пенсію, коли зістаряться. Але зараз картинка в корені змінилася. Тепер на виплату поточних пенсій йдуть всі гроші, які перераховують до Пенсійного фонду роботодавці за своїх працівників.
«Продовження заморожування пенсійних накопичень не пов’язане з дефіцитом пенсійної системи, а направлено на посилення її солідарного характеру», – каже міністр праці Максим Топілін. Це так, але лише частково. Як би не старалися чиновники, дефіцит в солідарній пенсійній системі існує, і сховатися від цього факту за хитромудрими бухгалтерськими проводками все одно не вдасться. Дефіцит – це перевищення видатків над доходами. Сьогодні він погашається за рахунок трансферту з федерального бюджету. У минулому розмір останнього становив 1,33 трильйона рублів. Цього року, за попередніми даними, – 580 мільярдів рублів. Він зменшився якраз завдяки конфіскації пенсійних заощаджень працюючих. А вже чи вважає міністр перерахування коштів з бюджету до ПФР доходом останнього чи ні – це вже справа смаку. Хоча фінансовій природі цих грошей такий розрахунок явно суперечить. ПФР – фонд позабюджетний. Чому ж в солідарній пенсійній системі виникає дефіцит?
Гра в піраміду
У нинішньому вигляді це класична піраміда. Як відомо, такою вважається структура фінансових потоків, коли дохід одним її учасникам виплачується за рахунок залучення грошових коштів від інших. Стійкою вона може бути тільки в одному випадку – якщо кількість нових «пайовиків» постійно зростає. І якщо в СРСР така система могла існувати (населення країни збільшувалося), то в сучасній Росії – ні.
Кількість жителів країни зменшується. За помірним сценарієм демографічного прогнозу Росстату, зробленим до 2031 року, природне зменшення населення Росії до 2022 року перевищить 456 тисяч. До 2030 року природний спад населення збільшиться до 646 тисяч.
Між тим вжиті на сьогодні державою заходи щодо стимулювання народжуваності здатні дати ефект лише в довгостроковій перспективі. Адже діти, народжені у 2010-х роках нинішнього століття почнуть працювати лише у 2030-х, а ті, у кого фактично забирають сьогодні накопичення, досягнуть пенсійного віку вже до 2022 року. А значить, ситуація з наповнюваністю державного пенсійного фонду в найближчі роки буде тільки погіршуватися.
Зараз, за даними Росстату, економічно активні лише 75,2 мільйона осіб. Це 52 відсотки від усього населення країни. Виходить, що на п’ятьох працюючих припадає чотири пенсіонери. А через 8 років це співвідношення становитиме 1:1. І то за найоптимістичнішим сценарієм. Забезпечити в цій ситуації зростання пенсій в рамках солідарної системи держава не зможе. Добре, якщо їхній розмір, принаймні, не зменшиться. Хоча й сьогодні назвати виплачувану літнім людям допомогу великою язик не повертається.
Сьогодні середній розмір трудової пенсії в Росії становить всього 11 тисяч 600 рублів. Таким чином, вона заміщає втрачену середньостатистичним пенсіонером зарплату лише на 37 відсотків. До 30-го року, за нинішньої демографічної ситуації, цей коефіцієнт впаде до 25 відсотків. Хоча соціальний блок уряду обіцяє зовсім інше – індексувати пенсії на рівні інфляції щороку. Факт полягає в тому, що це законодавчо зафіксоване зобов’язання також створює ефект фінансової піраміди.
З 2008 до 2013 року середньорічна інфляція становила трохи більше 8 відсотків. В результаті, зважаючи на зростання кількості пенсіонерів і зростання зарплат в економіці, витрати ПФР на виплату пенсій збільшилися в 2,5 рази. (У справу вступає знаменита у фінансовій математиці формула складних відсотків.) Пропорційно збільшувався й дефіцит у всій пенсійній системі. І надалі державі однаково доведеться або підвищувати ставку внесків з фондів оплати праці, або… піраміда завалиться. Тож нині працюючим росіянам сьогодні все одно варто самостійно збирати собі на пенсію. Тільки вже не покладаючись на державу.
Чужа кишеня
Накопичувальна система, власне, і створювалася в перші роки президентства Володимира Путіна саме як альтернатива солідарній пенсійній піраміді. Це система, яка дає змогу в старості отримувати таку пенсію, яку заробив в молодості. І не очікувати подачок від уряду.
Міністри соціального блоку, щоправда, говорять про те, що вона себе не виправдала. І аргументи у них досить жорсткі. «Найчастіше неефективна накопичувальна складова віднімає гроші у громадян як під час формування коштів пенсійних накопичень, так і під час призначення відповідних пенсійних виплат (на стадії виплати)», – говорить Максим Топілін. Йдеться про те, що дохідність пенсійних накопичень нижча інфляції і нижча рівня індексації поточних пенсій. «Лента.ру» вирішила перевірити цю інформацію. Результат виявився прямо протилежний. Але спочатку доведеться пояснити ще одне правило фінансової математики.
Говорячи про неефективність недержавних пенсійних фондів, соціальний блок уряду вимірює її не зовсім коректно. З одного боку, чиновники порівнюють дохідність пенсійних накопичень росіян з щорічною інфляцією, а не з усім періодом інвестування. Що суперечить елементарній логіці. Адже мова йде саме про «довгі гроші», яких так потребує сьогодні економіка. А з іншого, вимірюють дохідність пенсійних накопичень в НПФ, приєднуючи до неї фінансовий результат державної управляючої компанії, ЗЕБа.
Справа в тому, що останній управляє коштами пенсійних накопичень, перебуваючи в жорстких, встановлених державою рамках і вкладає кошти лише в консервативні цінні папери з більш низькою прибутковістю. При цьому на його рахунках до початку нинішнього року перебувало більше половини всіх відкладених росіянами собі на старість коштів.
Якщо очистити результати НПФ від фінансового результату державної управляючої компанії, то вони виходять інші. За період з 2005 до 2013 року накопичення росіян, якими управляли великі недержавні пенсійні фонди, надали їм додатковий дохід, що у 1,2-1,4 рази перевищує інфляцію. І навіть випереджає рівень індексації поточних пенсій. Причому з цієї цифри вже відняли комісію, яку щороку отримують НПФ за управління грішми громадян. Решта компенсували різницю за рахунок власних коштів (ІОУД – майно для здійснення статутної діяльності). Цього від них вимагає російське законодавство, що забороняє розносити збитки по рахунках. При цьому слід врахувати, що 20 найбільш великих фондів управляють більш ніж 70 відсотками всіх накопичень, що перебувають в недержавній пенсійній системі.
За даними дослідження, проведеного компанією Pension Actuarial Consulting, за період з 2005 до 2012 року дохід за пенсійними рахунками (при інфляції за той же період 105 відсотків), наприклад, у НПФ «Добробут» становив 110,4 відсотка, НПФ «Стальфонд» – 170,9 відсотка, НПФ «ЛУКОЙЛ-ГАРАНТ» – 105,8 відсотка, НПФ «Національний» – 149,9 відсотка. Список можна продовжувати. Втім, не варто вважати, що під час експропріації у громадян їхніх пенсійних накопичень уряд залазить лише до їхньої кишені. Удар може виявитися нокаутуючим і для всієї економіки.
Економічний вампіризм
Якщо з людського тіла висмоктувати кров швидше, ніж вона може регенеруватися, людина помре. Так само і в економіці: якщо з неї занадто активно вилучати гроші, вона почне падати. Вилучення пенсійних накопичень цього року вже призвело в I кварталі до подорожчання вартості запозичень для російських компаній у середньому на 2 відсотки. Цей ефект може виявитися навіть більш болючий для економіки, ніж санкції США і Євросоюзу. Тепер при продовженні мораторію на наступний рік може зрости й вартість обслуговування держборгу.
Держава вдається до запозичень для залучення грошей в економіку. Причому позичає держава не лише тоді, коли федеральний бюджет відчуває дефіцит. Це постійний процес фінансової діяльності уряду. На початку року Мінфін планував позичити на внутрішньому ринку (головним чином, розміщуючи облігації федеральної позики – ОФЗ) понад 800 мільярдів рублів. У травні було прийнято рішення знизити цю суму до 435 мільярдів. Але наступного року обсяг внутрішніх запозичень має різко зрости – до 1-1,5 трильйона рублів. Саме таку суму називав голова Мінфіну Антон Сілуанов в липні поточного року. Але тепер, коли близько 700 мільярдів рублів пенсійних грошей вирішено просто вилучити, абсолютно незрозуміло, де Мінфін знайде покупців на свої папери.
Ще в квітні поточного року відомство висловлювало стурбованість через втрату в інвесторів інтересу до держоблігацій. Повідомлення про те, що аукціон з розміщення ОФЗ не відбувся через відсутність заявок, стали звичайними. Але ж зараз покладатися російській економіці має сенс лише на внутрішні запозичення. Позичити на зовнішньому ринку буде вкрай важко через санкції.
Таким чином, якщо уряд вважає, що, заморозивши пенсійні накопичення, він знизить дефіцит федерального бюджету, то він помиляється. Навпаки, операція з вилучення пенсійних накопичень призведе до подорожчання держборгу, а отже, до необхідності шукати інші джерела доходів. Тобто вдаватися до підвищення податків. З усіма витікаючими наслідками.
_Костянтин Угодников, Григорій Коган _
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
