Передвісники банкопаду: як обчислити ненадійні фінустанови


Передвісники банкопаду: як обчислити ненадійні фінустанови

Банківська система України переживає один з найскладніших часів у своїй історії, стрімко наздоганяючи сумний рекорд 2009-го за кількістю введень тимчасової адміністрації в неплатоспроможні фінустанови. За шість з половиною місяців ми стали свідками 13 таких випадків, серед яких найбільший резонанс отримали дефолти Брокбізнесбанку, «Форуму» й Південкомбанку.


Джерело: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

Тільки офіційно визнані проблемні банки напередодні краху контролювали майже 5% активів і 4,5% депозитів системи. Вкладники банків, уважно стежачи за сумними оновленнями сайту Фонду гарантування вкладів, задаються актуальним питанням: чи можливо оцінити надійність депозитних установ та передбачити, яка з них стане проблемною в майбутньому? Forbes намагався розібратися, наскільки точними прогнозистами дефолтів 2014-го були традиційні індикатори ризику банків: від рівня підтримки акціонерів до ліквідності і капіталізації.


Джерело: НБУ

*Ринкові частки розраховані для кожного банку на основі останніх квартальних даних на момент введення тимчасової адміністрації

Акціонери понад усе

Структура власності проблемних банків найбільш красномовно розкриває значення політичного чинника у стабільності українського банківського сектора. Зараз одна за іншою ліквідуються фінустанови, які ще рік тому (не без допомоги government relations) демонстрували непогане зростання.

Так, більшість банків, до яких цього року введена тимчасова адміністрація, контролювалися представниками або наближеними до політичної верхівки періоду правління Віктора Януковича, ще два банки належали відставним чиновникам епохи Віктора Ющенка.

Приватні банки вітчизняних олігархів виявилися дуже чутливі до процесів за межами економіки. Вкладники, які обирали банк за принципом близькості власника до влади, зазнали втрат, оскільки не врахували факту мінливості самого політичного ландшафту.

Політичне забарвлення сучасного банкопаду можна пояснити банальною помстою нової влади попередникам. Але прихильники такої версії зазвичай ігнорують проблематику реального фінансового стану та особливостей бізнес-процесів, на яких трималися ці банки за старих добрих часів. Адже фінансові установи з не менш одіозними власниками продовжують функціонувати завдяки більш прогресивному корпоративному управлінню, ринкової орієнтації або іншим не дуже афішованим причинам.

Примітно, що серед неплатоспроможних банків з тимчасовою адміністрацією, як і в 2009-му, немає жодної установи з реальними іноземними власниками. Міжнародна репутація транснаціональних фінансових холдингів значно стійкіша фаворитизму українського політикуму.

Отже, рівень підтримки акціонерів залишається ключовим фактором надійності банку. Історія банківського сектора України вкотре підтверджує перевагу в аспекті фінансової стійкості банків із зарубіжними власниками над вітчизняними, інституційних та державних інвесторів – над приватними, банків-учасників фінансових холдингів – над ФПГ з непрофільним банківським бізнесом.

Фінансові індикатори: зерна від плевел

Журналісти і деякі експерти часто упереджено ставляться до даних офіційної фінзвітності, яку активно «підфарбовують» і «оптимізують» бухгалтерські відділи банків. Разом з тим зацікавленому вкладнику важко знайти яку-небудь кращу інформаційну альтернативу для порівняльного аналізу надійності окремих банківських установ.

Одне з рішень проблеми полягає в історичному аналізі прогнозної точності кількісних індикаторів ліквідності, рентабельності або капіталізації на прикладі банків, що вже піддалися дефолту.

Ретроспективне дослідження звітності дозволяє «відмотати час назад», щоб дізнатися, наскільки точні можуть бути традиційні фінансові показники для прогнозування дефолтів банків в українських умовах. Якщо у більшості проблемних банків напередодні краху спостерігалися критично низькі значення того чи іншого показника, це з високою ймовірністю може свідчити про доречність його використання в подальшому аналізі надійності банків або рейтингуванні, яке проводитиме Forbes.

Тестування близько двох десятків різноманітних фінансових коефіцієнтів проблемних банків у 2014-му дозволило обрати з них сім, які найбільш точно відображали симптоми банківських хвороб. З метою розрахунку прогнозної точності кожного індикатора всі банки системи розподілялися на чотири рівні групи: 25% банків з найнижчими значеннями досліджуваного коефіцієнта (менше 1 квартиля), 25% банків від 1 до 2 квартиля (медіани), чверть – від медіани до 3 квартиля, решта – з високими значеннями показника в Україні.

Прогнозна сила індикатора залежить від того, як часто проблемні банки потрапляли за цим показником до першої чверті банківської системи з гіршими результатами станом на початок кварталу введення тимчасової адміністрації. Чим більше проблемних банків демонстрували низькі значення коефіцієнта, тим історично точніший цей індикатор для оцінки надійності банку і раннього попередження дефолту. Значення отриманих результатів додатково перевірялося на кейсі проблемних банків 2009-2013 років.


*Прогнозна точність фінансових індикаторів розрахована на основі останніх квартальних даних банків перед введенням тимчасової адміністрації в 2014 році
**Індикатор показав зворотну залежність: у більшості проблемних банків частка вкладів населення в ресурсах була дуже висока (у 76,9% банків вона вища 3 верхнього квартиля).

У результаті дослідження жоден з фінансових коефіцієнтів не показав ідеальної прогнозної точності, що частково підтверджує загальний скепсис щодо їхнього використання в аналізі банків. Однак за окремими показниками частота потрапляння проблемних банків до червоної зони нижче першого квартиля занадто висока, щоб нею нехтувати.

Ліквідність

Забезпеченість банку ліквідними активами у вигляді грошових коштів та їх еквівалентів має здатність швидко змінюватися, особливо в умовах банківської паніки. Тому аналіз ризику втрати ліквідності є досить непростою справою. Незважаючи на це, дослідження Forbes показало, що дуже занижені коефіцієнти ліквідності, які міг розрахувати кожен вкладник зі знаннями азів математики на основі даних НБУ, спостерігалися у 8 з 13 банків перед введенням тимчасових адміністрацій у 2014-му.

Два з решти банків мали ліквідність нижче медіанного значення. Висока прогнозна точність показників ліквідності підтвердилася і для банків, ліквідованих протягом 2009-2013 років. Так, відношення високоліквідних активів до залучених ресурсів менше «червоної лінії» нижнього квартиля спостерігалося у 61% випадків.

Водночас слід пам’ятати важливе правило статистики: correlation is not causation (кореляція не говорить про причинність). Навіть якби всі неплатоспроможні банки мали низьку ліквідність, це не означало б, що всі банки з недостатньою ліквідністю зазнають краху.

Хоча недостатність ліквідності і може швидко убити будь-який банк, першопричиною банкрутства банків часто стає низька якість активів, що призводить до проблем з коштами. З іншого боку, існує широка група надійних банків, які можуть зазнати тимчасових труднощів з ліквідністю через відтік депозитів або проблеми з рефінансуванням позик, однак здатні швидко знайти нові джерела ресурсів. Тому при аналізі ліквідності банків варто поставити питання, наскільки хронічною є проблема, яка репутація банку на ринку і наскільки реалістичні шляхи поповнення пасивів пропонує менеджмент: від міжбанківських позик та випуску облігацій до фінансової підтримки акціонерів або НБУ.

Рентабельність

Хорошу здатність прогнозувати дефолти підтвердили коефіцієнти, що відображають прибутковість банків. У більшості проблемних банків у 2014-му зафіксовані більш низькі, порівняно з середніми у системі, значення індикаторів рентабельності, що підтверджує їхню важливість для оцінки надійності.

Слід зазначити, що точність таких індикаторів раннього попередження як чиста відсоткова маржа (відношення чистого відсоткового доходу до середньорічних робочих активів банку), ROAA (рентабельність середньорічних активів) і ROEA (рентабельність середньорічного капіталу) часто порушується маніпуляціями банків з обсягом декларованого чистого прибутку. І все ж оцінка рентабельності має сенс для вкладників навіть в українських умовах.

Капіталізація

Банки, визнані неплатоспроможними в 2014 році, характеризувалися низьким рівнем капіталізації, вираженої як відношення статутного капіталу до обсягу чистих активів. У 77% випадків перед введенням тимчасових адміністрацій показник був нижчий медіани, з них 54% банків потрапляли до зони першого квартиля. Інший показник капіталізації – відношення власного капіталу до чистих активів – показав дещо гіршу прогнозну здатність, але 2/3 банків все одно демонстрували значення нижче за середній у системі.

Дефіцит капіталу, з одного боку, пояснюється неефективною і ризикованою діяльністю менеджменту, а з іншого – нездатністю акціонерів його поповнити додатковими фінансовими вливаннями або небажанням рятувати свій непрофільний бізнес. Адже не дарма критично низькі значення нормативів капіталізації вважаються ключовим сигналом тривоги для органів банківського нагляду більшості країн світу.

Ресурсна база

Найнесподіванішою стала висока прогнозна здатність індикатора «частка вкладів населення у зобов’язаннях банку», який набагато рідше за попередні використовується для оцінки надійності банків. У 10 з 13 неплатоспроможних банків в 2014 році більш ніж половина залучених ресурсів становили кошти фізичних осіб, хоча це було характерно лише для кожного четвертого банку України. Різке зростання частки вкладів населення за 1-2 квартали до дефолту демонстрували й проблемні установи 2009-2013 років.

Успіхи майбутніх банкрутів у залученні народних грошей пояснюються як небажанням краще обізнаних юридичних осіб направляти кошти до сумнівного банку, так і високими ставками, якими зазвичай спокушають населення такі інститути.

Під час криз такі банки, залежні від роздрібних вкладів, гостріше відчувають проблему відтоку депозитів. Паніка особливо посилюється при низькій лояльності клієнтів. Неактивні в ритейлі кептивні банки у формі депозитів фізичних осіб можуть проводити гроші своїх власників, які одразу ж направляються в іншу кишеню у вигляді прихованих кредитів інсайдерам, складаючи одну з ланок сірих фінансових схем.

Якість активів

Стан кредитно-інвестиційного портфеля серед аналітиків і регуляторів вважається ключовим показником надійності банків. У більшості українських банків левову частку активів становлять кредити. Тому традиційним індикатором якості активів є частка проблемних кредитів (або резервів під кредитні ризики) у кредитному портфелі.

На жаль, жоден з коефіцієнтів, які відображають якість кредитів на основі публічної звітності, не підтвердив своєї прогнозної здатності: банки з тимчасовою адміністрацією до самого моменту її введення по-різному звітували про рівень токсичності своїх активів. Це підтверджує загальноприйняту думку про численні бухгалтерські зловживання, направлені на спотворення інформації про реальну якість банківських позик. Адже справедлива оцінка обсягу токсичних активів зобов’язує банк формувати додаткові резерви, що не завжди відповідає інтересам власників.

Визначення справжнього рівня проблемності кредитів на основі публічної інформації – досить складне завдання, що підтверджується й міжнародним досвідом стрес-тестування, головною передумовою точності якого європейські та американські фінансові регулятори називають процедуру детального огляду якості активів з використанням конфіденційних даних. Для українських вкладників самостійна оцінка якості кредитів має сенс лише за умови довіри до офіційних цифр, які публікує банк.

Урок на майбутнє

2014 рік подарував рідкісний шанс банкам підтвердити фінансову стійкість, вкладникам – позбутися багатьох ілюзій, а вченим – перевірити теорію на практиці в умовах непідвласного логіці українського ринку. Фінансові показники, які широко використовуються в журнальних рейтингах надійності банків, по-різному проявили свою прогнозну силу.

Окремі кількісні індикатори ліквідності, рентабельності, капіталізації та структури пасивів досить успішно сигналізували про можливі дефолти. Особливо сильним виявився і якісний фактор ризику у вигляді складу реальних власників.

Перед оформленням депозиту на солідну суму, крім ставок і відгуків знайомих, буває незайве поцікавитися цифрами на сайті НБУ і розрахувати декілька історично значущих індикаторів. Додатково переглянувши структуру акціонерів обраного банку, можна точніше оцінити надійність вкладу.

Роман Корнилюк

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Весь ринок:Кредит&Депозит
Все, що ми знаємо про:НБУ
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua