735
Чому диктатури провокують лиха та катастрофи
— Світ
Росія, все більше прискорюючись, несеться вниз схилом. Катастрофи, нещасні випадки, техногенні аварії множаться з кожним днем. Минулого тижня в московському метро сталася найбільша за всі роки існування метрополітену трагедія, яка забрала 23 людських життя. Ситуація починає нагадувати період, що передував розпаду СРСР, який теж був наповнений нескінченною низкою техногенних катастроф: Чорнобильська аварія, крах «Адмірала Нахімова», вибухи газу, авіакатастрофи.
Аварії та неполадки множаться на тлі все більшого обмеження політичної конкуренції. Внаслідок встановлення заборонної межі підписів майже ніхто з опозиційних кандидатів не був допущений до виборів до Мосміськдуми. Здавалося б, між відсутністю виборів і катастрофами не може бути раціональною зв’язку. Однак, як показують дослідження, рівень політичних свобод безпосередньо пов’язаний з кількістю серйозних аварій в країні. Більш того, великомасштабні катастрофи – відмінна риса саме авторитарних режимів.
Амартія Сен, економіст, нобелівський лауреат, у відомій статті «Демократія як універсальна цінність» (Amartya Sen. Democracy as a Universal Value) підкреслює, що страшні затяжні періоди голоду характерні саме для диктатур, а в демократіях їх майже не буває. Сен зазначає, що виключень з цього правила фактично немає незалежно від регіону – чи йде мова про голод в Ефіопії, Сомалі, голодомор в радянській Україні і у Поволжі в 1930-і рр. або ще більш ранні періоди голоду в Ірландії чи Індії.
Зовнішні передумови кризи часто пов’язані зі стихійними лихами: повінь в Китаї під час невдалого «великого стрибка», засуха в Ефіопії або неврожай у Північній Кореї. У демократіях з подібними або навіть гіршими природними умовами голоду не буває, оскільки їхні уряди більш мотивовані вчасно реагувати на ситуацію.
Однак відсутність голоду не єдина характеристика, за якою демократії обходять диктатури. Дослідники виявляють, що порівняно з бідними автократіями бідні демократії мають кращу якість освіти та охорони здоров’я, більш низькі показники дитячої смертності, більшу тривалість життя й кращий доступ до питної води. Нарешті, як відомо, демократії ніколи не воюють одна з одною і загалом рідше вступають у війни. Причому ця закономірність зберігається незалежно від включення або виключення з вибірки економічно успішних розвинених західних демократій.
Тип режиму безпосередньо пов’язаний і з екологічною ситуацією в країні. Авторитарні системи, особливо з плановою економікою, згубні для навколишнього середовища. Як нагадує відомий американський економіст Томас ДіЛоренцо (Dilorenzo, Thomas. Why Socialism Causes Pollution), до кінця 1980-х рр. Держкомприроди СРСР класифікував до 20 регіонів, на території яких проживало понад половини населення країни, як «екологічно кризові райони». Причому частина цих регіонів перебувала в стані «незворотної екологічної катастрофи» через радіоактивне забруднення, хімічне отруєння річок і озер, сильне забруднення повітря від спалювання високосірчистого вугілля на електростанціях і заводах та інш. Під загрозу зникнення потрапили Аральське й Каспійське моря через системи іригації і забруднення води. Стічні води з хімічних заводів призвели до загибелі майже всієї риби в річці Ока у 1965 р., безліч різновидів риби зникло з Волги, Обі, Єнісею і Північної Двіни. У Китаї ситуація не сильно відрізнялася. За даними Worldwatch Institute, більш ніж 90% дерев у соснових лісах китайської провінції Сичуань загинули через забруднення повітря. У Чунціні, найбільшому місті на південному заході Китаю, 4500 акрів лісу зменшилися вдвічі. Кислотні дощі викликали масові втрати врожаю. Рибництву було завдано такої серйозної шкоди, що риба значною мірою зникла з національної кухні Китаю. «Великий стрибок» перетворив на пустелі багато лісів, пасовища та сільськогосподарські землі. Причому не тільки планові, а й ринкові диктатури пов’язані з екологічними кризами. Так, в період режиму Сухарто в Індонезії неграмотна політика влади призвела до найсильнішої дефорестації країни і подальшим екологічним лихам.
Чим пояснити схильність авторитарних систем до криз і катастроф? Сен пропонує декілька відповідей. По-перше, наявність незалежних засобів масової інформації в демократіях дозволяє заздалегідь виявити більшість проблем у функціонуванні системи. Вона підкреслює, що саме неправильна інформація була підставою декількох спалахів найсильнішого голоду. Катастрофа 1958-1961 рр. в Китаї, яка забрала 20-30 млн людських життів, пояснювалася прорахунком китайської влади: вони переоцінили зернові запаси країни на 100 млн метричних тонн. По-друге, в демократіях влада підзвітна населенню, а у лідерів є виборчі стимули (бажання утримати владу) для запобігання масових катастроф. У автократа ж відсутність змінюваності влади майже повністю знищує механізми підзвітності влади виборцю. Демократичному лідеру навряд чи прийде в голову геніальна думка звернути всі річки назад, адже він має враховувати потреби населення, що проживає на берегах цих річок.
Але допоки більшість росіян не вловлює зв’язку між помножуванням аварій, кризами і задушенням політичних свобод, а рейтинги влади зберігаються на рівні 83%, катастрофи будуть повторюватися.
_Марія Снігова, політолог, докторант Колумбійського університету (Нью-Йорк) _
За матеріалами: Відомості
Поділитися новиною
