1243
Чому Канада відмовляється будувати НПЗ
— Енергетика
Канаду, яка залежна від природних ресурсів для економічного зростання, все частіше звинувачують у тому, що країна експортує нафту, а не переробляє її.
Незважаючи на те, що Канада може похвалитися одним із найвищих показників доведених запасів у світі, поступаючись лише Саудівській Аравії, дуже велика частка канадської нафти поставляється в США на переробку.
В результаті, влада зіткнулася з критикою, пов’язаною з тим, що вони не в змозі відстоювати національні інтереси, а заводи, побудовані в Канаді, були б вигідні для самих канадців.
Останніми роками критика тільки посилюється, оскільки уряд оголосив про плани з будівництва нових трубопроводів і розширення вже наявних, а саме трубопроводу Keystone XL, який використовується для транспортування нафти на американські НПЗ, а також північного шлюзу трубопроводу Enbridge, використовуваного для відправки нафти в Азію.
За останніми даними, відмова від переробки нафти всередині країни коштує Канаді 18 тис. робочих місць на кожні 400 тис. барелів, які експортуються.
Опозиційна Нова демократична партія закликала до “всенародного обговорення” проблеми, оскільки будівництво НПЗ призвело б до створення нових робочих місць та збільшення податкових надходжень. Але мало хто говорить, як вирішувати економічні проблеми, які й не дозволяли будувати НПЗ раніше.
Вартість нового нафтопереробного заводу в Канаді штучно підтримується на рівні $10 млрд, а на його будівництво потрібні роки. Останній НПЗ був побудований в країні ще у 1984 р.
Крім цього, Канаді просто не потрібно стільки переробленого палива. Вже зараз Канада виробляє палива більше, ніж споживає, хоча на переробку йде лише близько чверті видобутої нафти. Це означає, що всі новозбудовані НПЗ все одно будуть працювати на експорт.
Судячи з усього, ситуація на північноамериканському ринку нафтопродуктів не зміниться. Велика частина потужностей так і буде зосереджена в США. В Америці зараз існує 142 заводи, в Канаді – лише 19. І останніми роками кількість НПЗ зменшувалася в обох країнах, що пов’язано з більш суворими екологічними стандартами, зниженням попиту на паливо і зниженням доступності нафти з низьким вмістом сірки.
Експерти відзначають, що Канада могла б домогтися здатності конкурувати на цьому ринку, але час безнадійно втрачено, а займатися цим потрібно було років 20 тому.
Крім цього, в країні просто немає необхідної інфраструктури для розвитку НПЗ. Велика частина центральної та північної Канади взагалі не охоплена трубопроводами.
Внаслідок цього більша частина канадської нафти прямує на південь в США, де є НПЗ, здатні переробляти важку нафту. Навіть якщо створити трубопроводи, які б доставляли нафту на східні заводи в Канаді, вони не змогли б працювати зі сланцевою нафтою родовища Alberta.
Заводи також змушені конкурувати з дешевшими нафтопереробними потужностями в Азії, які раді отримати й важку нафту теж.
У результаті дисбалансу вартість нафти на заході й сході країни значно розрізняється, а ця різниця щороку коштує економіці Канади близько $19 млрд.
Проте державні субсидії могли б допомогти будівництву НПЗ в країні. Вже є перші домовленості, але одні радіють розвитку виробництва в Канаді, а інші відзначають, що це лише доводить нежиттєздатність таких заводів без державної допомоги.
Судячи з заяв уряду, будувати НПЗ Канада так і не буде, грунтуючись на тому, що їх не будували вже більш ніж 30 років, і нічого страшного не сталося, а вкладати мільярди доларів у будівництво заводів країна собі не може дозволити.
За матеріалами: Вєсті Економіка
Поділитися новиною
