546
20 років при владі, або Застава політичного довголіття Лукашенка
— Світ
У перемогу Лукашенка на виборах президента влітку 1994 року ще за декілька тижнів не вірили ані політики, ані аналітики. Однак більш ніж 80 відсотків громадян Білорусі, які прийшли на виборчі дільниці, спростували прогнози експертів. Але навіть прихильники нового тоді 39-річного лідера країни не вірили, що він зможе протриматися при владі так довго. І мало хто думав про те, що на Заході його називатимуть “останнім диктатором Європи”.
Початок політичної кар’єри
Директор радгоспу Олександр Лукашенко був обраний депутатом Верховної Ради Білорусі на перших демократичних виборах у 1990 році. У парламенті він то був разом з комуністами, то намагався примкнути до націоналістів з Білоруського народного фронту. Лукашенко по-справжньому знайшов себе як керівника тимчасової комісії парламенту з боротьби з корупцією.
На хвилі цієї боротьби, часто виступаючи на сесіях Верховної Ради з гнівними промовами на адресу колишньої партійної номенклатури КПБ-КПРС, яка становила кістяк білоруського уряду на чолі з прем’єром В’ячеславом Кебічем, Лукашенко заробив собі популярність в народі. На думку експертів, його перемога на виборах стала наслідком протестного голосування народу, втомленого від засилля у владі комуністів, гіперінфляції та інших економічних недуг.
Сила російської допомоги…
У чому ж секрет політичного довголіття Лукашенка? За словами політолога Олександра Класьковського, це й популізм глави держави, і недостатньо високий рівень запитів білоруського електорату. Відносно стабільний добробут, хоча й вельми жалюгідний за західноєвропейськими мірками, влаштовує більшість жителів країни. “Це гарантована зайнятість, рімейк радянського життя, коли не потрібно докладати великих зусиль і багато думати”, – пояснив Класьковський в інтерв’ю DW. Але головною запорукою успіху Лукашенка він назвав величезну фінансову підтримку Москви.
За оцінками білоруських експертів, ця допомога у вигляді прямих або непрямих дотацій – низьких цін на енергоносії, преференцій у торгівлі і так далі – становить до 10 мільярдів доларів на рік. Після підписання договору про створення Євразійського економічного союзу Мінськ розраховує вже в 2015 році ще на як мінімум 1,5 мільярда доларів від експортних мит на нафтопродукти, а потім взагалі планує залишати собі весь розмір такого мита (3-4 мільярди доларів на рік). Ці гроші Білорусь досі перераховує Москві, яка й поставляє нафту для переробки на білоруських НПЗ.
На думку експерта аналітичного центру “Стратегія” Валерія Карбалевича, без фінансової, економічної, політичної та військової допомоги з боку Росії нинішня білоруська модель не змогла б існувати. “Крім того, репресії і навіть ліквідація неугодних, внаслідок чого багато активних людей просто виїхали з Білорусі”, – підкреслив співрозмовник.
- .. і страху*
Перший керівник незалежної Білорусі Станіслав Шушкевич нагадує, що протягом перших двох років правління Лукашенка відбулося згортання демократії. “Спочатку були монополізовані ЗМІ, потім фактично ліквідовано місцеве самоврядування і так далі. Склалася система “я – начальник, ти – дурень, яка діє донині”, – констатує Шушкевич.
Суддя першого складу Конституційного суду незалежної Білорусі Михайло Пастухов зазначає, що нинішня державна система базується на страху. “Є ще й момент звикання, коли в силу менталітету білоруси побоюються, що може бути гірше, якщо до влади в країні прийде хтось інший. Але основа нинішньої білоруської системи – страх, коли людям намагаються показати, що висловлювання будь-якого їхнього невдоволення буде жорстоко придушене”, – упевнений юрист.
Підтримка суспільства й українська криза
Як би там не було, вказує Валерій Карбалевич, Лукашенко користується підтримкою більшості населення. За даними соцопитувань, більше половини жителів Білорусі відчувають себе в сформованої моделі психологічно і навіть економічно досить комфортно.
Водночас, каже експерт, дуже сильно як білоруське керівництво, так і суспільство налякав російсько-український конфлікт. Лукашенко бачить загрозу, що витікає з боку Росії, і приміряє ситуацію на себе. Разом з тим, українська криза дала в руки Лукашенка новий козир для зміцнення своєї влади. Суспільство налякане змінами, воно вважає, що опозиція й зміна влади спричинять хаос, анархію і можуть призвести навіть до війни. “Тому Лукашенко вже сформулював своє гасло на президентську кампанію 2015 року: або я і збереження стабільності, або зміни і хаос за українським варіантом. І ця ідея працює на існуючу модель”, – упевнений аналітик.
Політичні гойдалки
На думку Станіслава Шушкевича, білоруський президент потрапив “в занадто сувору залежність” від президента Росії і виконуватиме будь-яку волю Путіна. Мова йде не тільки про багатомільярдну допомогу Москви, а й про те, що левова частка білоруського експорту йде виключно до Росії. Олександр Класковський виключає зближення Лукашенка з Заходом, “оскільки офіційний білоруський лідер не готовий до реформ”.
“З цієї ж причини обмежені й можливості фінансування від МВФ. Але білоруське керівництво буде намагатися розгойдати цей маятник знову, оскільки залежність від Москви стає загрозливою вже й для режиму Лукашенка”, – вважає політолог. Адже тільки в поточному році Білорусь має виплатити кредиторам більш ніж 3 мільярди доларів. І зовнішнє фінансування поки що можливе тільки з боку Кремля. Маятником Класьковський називає політичний курс Лукашенка, направлений то на нібито зближення з ЄС, то на союз з Росією.
Валерій Карбалевич додає: якби не було українських подій, то ситуація до президентських виборів 2015 року для Лукашенка розвивалася б не так сприятливо. А Станіслав Шушкевич прогнозує: “Все залежить від того, як скоро настане палацовий переворот, або як швидко Лукашенко набридне Путіну, якщо не придумає чогось нового, як проявляти свою відданість”.
Артур Смірнов
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
