1350
Чому програми “доступного житла” в Україні краще було б згорнути
— Казна та Політика
У 2010 році уряд започаткував програму “Доступного житла”, аби хоч якось поліпшити життя значної кількості безквартирних українців. Однак, за роки існування цієї програми вилізло багато гострих кутів – і житло виявилось не таким вже й доступним, і механізми компенсації відсотків чи внесення частини вартості давали збої не раз. А із прийняттям закону “Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні” заключення нових договорів взагалі припинили.
У чому вигода і для кого
Використання бюджетних коштів на програми пільгової покупки житла є ефективним, переконаний голова правління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву Леонід Рисухін. А механізми такої фінансової підтримки громадян будуть існувати і надалі.
“В 2013 році в ході реалізації державних соціальних житлових програм з державного та місцевих бюджетів було виділено 234 млн. грн. Це дозволило залучити власні кошти громадян, кредитні кошти банків на загальну суму 1,3 млрд. грн. В процесі освоєння коштів будівельні організації за рахунок обов’язкових платежів податків, внесків до соціальних фондів того ж року до бюджету повернули близько 325 млн. грн. Тобто, якщо порівняти 234 млн. грн. – витратили і 325 млн. грн. – повернули, при чому є будинки, 3,4 тис. сімей мають житло, при цьому є зайнятість у будівельній галузі і працює економіка. Це дуже ефективне на мій погляд використання коштів державного бюджету”, – переконаний Рисухін.
Та незважаючи на подібну економічну доцільність, укладення нових договорів було припинено. “Коли приймалися зміни до державного бюджету на 2014 рік, у цих положеннях було записано, що при наявності економічних умов, потрібно повернутися до реалізації соціальних програм. І ми розраховуємо, що житлові програми – у тому числі. Коли це буде зроблено, більш детально може відповісти лише фінансово-економічний блок уряду. Ми зараз намагаємося вирішити реальні питання – це фінансування існуючих заборгованостей. У нас в минулому році недофінансовано було програму з надання пільгових кредитів та програму доступного житла 30/70. Ось цими питаннями ми зараз займаємось”, – пояснив Рисухін. Недофінансування цих програм у минулому році склало 25 млн. грн та 40 млн. грн. відповідно.
Також було прийнято рішення про допомогу постраждалим в слідстві неплатоспроможності банків. “Вперше ця проблема постала у березні цього року. Ми звернулися до Генеральної прокуратури, до Національного банку з проханням підтримати платоспроможність цих банків (“Південкомбанк” та “Автокразбанк” – ред.). Нажаль, рішення, яке одразу могло б допомогти, не було знайдено. Тому було рішення про те, аби підготувати відповідний законодавчий акт, який би вирішив питання погашення компенсації втрат цих громадян – а їх налічується 188 сімей, – які не можуть отримати в тому розмірі компенсацію з фонду гарантування вкладів”, – розповів глава правління фонду.
Питання, чому ж для реалізації програми були вибрані такі ненадійні банки, залишається відкритим.
“Доступне житло” виявилось доступним не для всіх
Однією з умов усіх програм доступного житла є відповідний рівень доходів громадян, які хочуть взяти у них участь. Наприклад отримати пільговий іпотечний кредит від держави можуть громадяни у віці до 35 років. “При цьому ці громадяни повинні стояти в черзі на житло, і мати доходи, для того, аби сплачувати кредит. Тобто, це пільговий кредит, із додатковими преференціями, які держава надає, але все таки це кредит, який потрібно повертати”, – пояснив голова правління.
В програмі цей пункт прописаний приблизно так: “офіційний прибуток сім’ї має бути таким, аби щомісячний платіж за кредитом без урахування часткової компенсації відсотків (тобто за ставкою 16% річних, з них 13% компенсує держава – ред.) не перевищував 40% його розміру, а частина, що залишається, була не меншою, аніж прожитковий мінімум у розрахунку на кожного члена родини”. Ця умова явно не для тих українців, які отримують середню по країні заробітну плату – 3430 грн., станом на травень поточного року.
У іншій програмі – так званій 30/70, коли 70% від вартості житла сплачує громадянин, а 30% – держава, також є умова, яка відсіює велику частину претендентів: у ній можуть брати громадяни, які стоять у квартирній черзі, які мають можливість сплатити 70% від вартості житла одноразово. “Тут є обмеження максимального розміру доходів – п’ятикратний розмір середньої заробітної плати на кожного члена сім’ї по даному регіону. Це досить велика планка, але ідея у тому, аби унеможливити доступ до цієї програми багатих і супербагатих людей”, – розповів Рисухін.
У програмі вартості іпотечних кредитів не обов’язково стояти у квартирній черзі. Але потрібно підтвердити своє право на державну підтримку двома іншими способами: або проживати в гуртожитку і мати відповідну довідку, або за місцем проживання мати менше ніж 9 кв. м. жилої площі на особу, члена сім’ї. “Перший внесок за цією програмою складає 25% від вартості житла. Є певні обмеження по площі, яка надається сім’ї. Безумовною умовою банків, які надають кредити, є відповідна сума доходів – аби громадянин міг сплатити кредит, який він бере”, – додав експерт.
Тим не менше, бажаючих отримати “доступне житло” лише за програмою пільгового кредитування є 15 тис. сімей. Загалом же по Україні потребують поліпшення житлових умов 800 тис. сімей.
Програма-популізм?
На думку президента Асоціації фахівців з нерухомості Сергія Злидня, програми на кшталт “доступного житла” ніщо інше, як передвиборчий популізм, який періодично спливає із наближенням виборів, тощо. А збої в роботі цих механізмів пов’язані перш за все із відсутністю грошей у бюджеті, адже вони залежать перш за все від фінансування з казни.
“Ці програми зможуть працювати тоді, якщо у них направити приватний капітал. Вони дуже капіталомісткі. Але направлення у них приватних інвестицій – це питання в першу чергу отримання прибутку. З інвестиційною привабливістю у нас складна ситуація, і тому цього не відбувається”, – вважає експерт. На його думку, треба дати можливість українцям самостійно вирішувати свої житлові проблеми через розвиток адекватної системи іпотеки.
“В усіх цивілізованих країнах працює саме ця схема – фінансова. Дати людям можливість отримувати доступні кредитні кошти і аби вони самі могли вирішити, яку нерухомість їм купити. Головне – оживити фінансову систему”, – підсумував він.
Давно зрозуміло, що ті українці, які дійсно потребують квадратних метрів, скористатись розрекламованим “Доступним житлом” насправді не можуть. Але із наведених красивих цифр очевидно, що свій дохід від реалізації цих програм держава має. І це – не беручи до уваги закулісні домовленості та корупційні відкати, які поза сумнівом, є і в цій сфері. Тому чи не краще буде згорнути ці утопічні програми і зайнятися тим, що дійсно дасть українцям можливість подбати про себе і купити собі омріяну квартиру?
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
