576
З Росії з грошима
— Енергетика
Будівництво газопроводу «Південний потік» уже давно перестало бути проектом чисто економічним. Тепер це предмет, в тому числі, й політичних переговорів, тісно зав’язаних з ситуацією в Україні. Перший офіційний візит до Росії нового прем’єра Сербії і лідера правлячої Сербської прогресивної партії Олександра Вучіча зайвий раз про це нагадав.
Підготовка до переговорів розпочалася ще задовго до візиту. Причому з обох сторін. Президент Сербії Томіслав Ніколіч і нинішній голова МЗС Івіца Дачич в один голос заявили про життєву важливість «Південного потоку» для національної економіки та готовності Сербії до участі в його будівництві. Однак Сербія, що не входить до Євросоюзу, все одно озирається на Брюссель. Обидва керівника країни заявляли, що остаточну згоду Белград дасть тільки після узгодження всіх деталей між Москвою і Брюсселем.
Росія, у свою чергу, запропонувала прокласти гілку газопроводу через територію Косово. Як передає агентство «Прайм», такий пункт значився в матеріалах, підготовлених у Москві до візиту сербського прем’єра. Про що вдалося домовитися остаточно, поки не ясно. Олександр Вучич повідомив журналістам, що у Сербії були чотири принципові питання. Але вони нібито тепер вирішені. А от про що йшла мова, можна лише припускати.
Гроші вперед
На думку сербських ЗМІ, які навперебій пророкували прем’єру «два пекельних дня в залізних обіймах Москви», у Вучіча було «повне моральне право» виставити російській стороні своєрідний рахунок за власну лояльність по відношенню до Росії. Не потрібно бути далекоглядним, щоб зрозуміти – прем’єр Сербії хоче (і має) повернутися з Москви не лише з братською любов’ю, але і з реальними грошима.
Аналіз сербських ЗМІ, які вкрай активно висвітлювали підготовку до візиту, дає змогу сформувати уявлення про те, що саме цікавило і цікавить братів-слов’ян. Насамперед, Сербія хоче отримати транш інфраструктурного кредиту на загальну суму 800 мільйонів доларів, домовленість про який була досягнута ще кілька років тому (реалізація запізнювалася через відсутність у сербської сторони підготовлених проектів). Тепер, після того як травнева повінь зруйнувала близько 4000 км доріг і понад 20 мостів, проблем з тим, куди вкласти гроші, в уряду немає.
Другою можливістю поповнити сербський бюджет могла б стати опція підвищення ПВКК для російських компаній, що працюють в Сербії. Зараз ставка, прописана в міжурядовій угоді, укладеній у 2008 році, становить 3 відсотки, при цьому сербська сторона, якщо вірити ЗМІ, має намір підвищити її до 7 відсотків. Однак і на цей крок потрібна санкція Москви – в односторонньому порядку міняти договори такого рівня, навіть з посиланням на кризу та інші труднощі, Белград не вирішиться.
Цікаво, що ідею про підвищення ПВКК для росіян як джерела грошей для бюджету уряду Сербії підкинув зовсім не випадковий порадник. Цю тему на Бєлградському економічному форумі, що відбувся в кінці червня, озвучив посол США Майкл Кірбі. Показово, що тему з «незаконно низьким» ПВКК негайно підхопили сербські ЗМІ. Якщо вірити їм, всі біди національного бюджету, а також низький рівень життя населення мають причиною «жадібність російських братів», які тільки те й роблять, що недоплачують у державну казну.
Пан Кірбі взагалі активно цікавиться економічними зв’язками Сербії та Росії. Що, в принципі, зрозуміло. РФ є головним торговим партнером Белграда з обсягом торгівлі близько трьох мільярдів доларів на рік. Мабуть, саме цим інтересом пояснюється й інша заява посла США. За кілька днів до візиту Вучіча до Москви він публічно заявив про те, що Сербія не повинна продавати росіянам акції «електрогосподарства Сербії» (аналог покійного РАО ЄЕС, на який вже претендують німці з RWE), оскільки «передача енергетики до рук компаній з однієї країни загрожує національним інтересам Сербії».
Можливо, саме тому в пакеті пропозицій, які серби привезли до Москви, як можливі об’єкти для приватизації значаться зовсім інші компанії – збиткові та напіврозорені заводи «Петрохемія» (нафтохімічне виробництво) і «Азотара» (виробництво добрив), стратегічних інвесторів для яких у ЄС знайти поки не вдалося.
Непротивлення сторін
Результати переговорів двох прем’єрів, що стали відомі у вівторок, говорять скоріше про те, що сторонам вдалося знайти спільну мову практично за всіма питаннями, що цікавлять їх. За словами джерела у сербській делегації, досягнута домовленість про виділення Сербії кредиту зі зниженою відсотковою ставкою – 4,25 відсотка річних. Крім того, за сербськими компаніями зарезервовані будівельні підряди на суму 400 мільйонів євро в проекті «Південний потік». А керувати власне будівництвом ділянки газопроводу буде компанія з двома співдиректорами, що представляють обидві країни. Її офіс розміститься в Белграді, а не у Швейцарії, як планувалося раніше.
Можна сказати, що жорсткий прагматик Вучіч вчасно відмовився від спокуси говорити з Москвою мовою ультиматумів. Зрозуміло, що грошей шантажем з Кремля не вибити. А ось вигідно продати братську дружбу, приправлену потенційною співпрацею в рамках ОБСЄ, де Сербія головуватиме наступного року, Белграду цілком під силу. Як кажуть самі серби, «навіть якщо ми брати, наші капшуки – не сестри».
Олександр Широков
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
