677
Другий захід на ядерне поле
— Енергетика
Україна зважилася реанімувати проект зі створення замкнутого циклу виробництва ядерного палива на території країни. Про це заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Вадим Уліда повідомив 24 червня на конференції ім. Адама Сміта в Києві: «Ми сьогодні реанімуємо проекти створення ядерного палива в Україні, грунтуючись на тому, що у нас є своя сировина і власні напрацювання». Зробити подібну офіційну заяву Вадим Уліда зміг після обрання 16 червня головою правління держконцерну «Ядерне паливо», який курирує проект.
Особливо уважно за цим процесом стежать росіяни, які виграли тендер на будівництво в Україні заводу з виробництва ядерного палива. Ще 11 червня в рамках московського форуму «Атомекспо 2014» прозвучала інформація, що Україна не збирається припиняти цей проект, і зацікавлена в його продовженні.
Новину озвучив заступник генерального директора з розвитку та міжнародного бізнесу держкорпорації «Росатом» Кирило Комаров: «Ми сподіваємося, що кошти на реалізацію цього проекту українською стороною будуть знайдені, ми свої гроші в нього як і раніше готові вкладати».
Нагадаємо, що іще в 2010 році конкурентом російському «Росатому» виступила американська компанія Westinghouse. Але росіяни тоді, на думку експертів, тендер виграли чесно. «Я сам був членом конкурсної комісії, одразу ж порахував всі коефіцієнти, і побачив, що вони цей конкурс виграють. Хоча Westinghouse теж дала дуже конкурентну пропозицію, але низку параметрів просто не заповнила. Ми дали їм час, щоб вони доповнили документацію, але вони все одно не зробили цього до кінця. У комісії просто не було іншого виходу, як віддати перемогу росіянам», – згадує Юрій Недашковський, президент НАЕК «Енергоатом».
Перший завод грудкою
Перша спроба спільного російсько-українського проекту з будівництва заводу ядерного палива закінчилася сумно. Після трьох років організаційних підприємств, в кінці 2013 року, Україна не знайшла $42 млн для внесення до статутного фонду СП після емісії. Російська частка кілька місяців «пробовталася» на загальному рахунку, і в січні 2014 року її повернули засновнику.
Минулої осені – взимку міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький слізно розповідав, що в бюджеті грошей на проект немає. Але, як відомо, вже навесні 2014 року в одній з квартир самого Ставицького було виявлено $5 млн готівкою і 42 кг золота.
Сьогодні територія під будівництво заводу в Кіровоградській області являє собою досить сумне видовище – розкидана земля, вирубані дерева, покинуті побутівки і техніка.
З іншого боку, росіяни лукавлять, коли кажуть, мовляв, мова йде тільки про проблему внесення грошей до статутного фонду СП. Російська сторона майже одразу ж після перемоги в тендері стала намагатися змінити свої конкурсні обіцянки. Як вдалося дізнатися Forbes, росіяни хочуть відмовитися від однієї з головних преференцій, заради якої Україна і погодилася будувати завод – ізотопне збагачення урану.
На цю стадію припадає до 40% вартості палива. У конкурсній документації передбачено, що Росія продає нам свою ліцензію на цей технологічний процес і поставляє необхідне обладнання. Під цей переділ Україна погодилася збільшити потужності заводу в півтора рази від необхідних країні, в розрахунку на продаж надлишків до третіх країн. Сьогодні Росія пропонує, щоб цей переділ проводився на її території і на її потужностях, а Україна цю продукцію купувала.
У Міністерстві енергетики та вугільної промисловості Forbes повідомили, що сьогодні контакти з росіянами зосереджені навколо «купівлі ліцензій на технології виробництва російського ядерного палива». В якій стадії ці переговори і від чого залежить вирішення, Forbes дізнатися не вдалося. Втім, в України є «пов’язані контракти» з «Росатомом», які дозволяють «тиснути» на російську сторону і вимагати виконання конкурсних умов щодо заводу ядерного палива. Принаймні, в мирний час.
Хоча, як мимохідь зауважив один з атомних чиновників, у Westinghouse у Швеції є дві неповних лінії, які вони могли б передати в Україну. Всерйоз такий варіант ніхто ще не розглядав, але фахівці про нього знають.
Шахтний уран
Поки ж Україна орієнтується на російські технології. До того ж для роботи цього заводу необхідні й інші складові, такі, наприклад, як уран і цирконій, а їх постачання досі теж залежать від Росії.
На сьогодні Україна видобуває лише третину необхідного для своїх АЕС урану. Східний ГЗК довгий час виробляв близько 800 тонн уранового концентрату на рік. У 2009-му було прийнято програму «Ядерне паливо України», яка закінчилася в 2013 році. Однак держфінансування під неї було виділено тільки в перший рік. Грошей немає – збільшувати видобуток немає за що. Хоча в 2013 році Східному ГЗК вдалося збільшити виробництво до 922 тонн концентрату. Але цього все одно мало, відсутні дві третини урану ми змушені купувати в Росії.
Якщо Україна хоче розвивати ядерно-паливний цикл, то перш за все їй необхідно забезпечити фінансування розробки уранових шахт. Запаси у нас є, але досить складні геологічні умови, що робить можливість видобутку невигідною з урахуванням світової кон’юнктури.
«У середині 90-х Казахстан, як і ми, виробляв 800 тонн концентрату. Зараз вже під 20 000 тонн, він на першому місці в світі. А оскільки після аварії на японській АЕС «Фукусіма» на ринку стався надлишок, то ціна впала. У них дуже низька ціна на урановий концентрат, на відміну від нашої, тому що ми в шахтах видобуваємо, а вони добувають методом підземного вилуговування. Там виходить близько $20 за 1 кг, а у нас – більше $100 точно, $120 навіть», – пояснює Ольга Кошарна, директор з питань інформації та зв’язків з громадськістю дирекції асоціації «Український ядерний форум».
У середині квітня 2013 року до держконцерну «Ядерне паливо» приїжджали представники французької компанії AREVA, одного з провідних світових виробників ядерного палива. Директор AREVA по Росії та країнах СНД Людовик Девіс підтвердив зацікавленість у спільній розробці перспективних уранових родовищ України. Зокрема, французів привернуло Сафонівське родовище. Обидві сторони домовилися провести зустріч українських та французьких експертів. Буквально через тиждень після візиту французів заступник гендиректора ДП «СхідГЗК» Сергій Дробот був призначений генеральним директором держконцерну «Ядерне паливо».
Плач по «Цирконію»
Крім того, в квітні французи піднімали і питання співпраці з державним науково-дослідним підприємством «Цирконій». У тій же програмі «Ядерне паливо України» на базі підприємства планувалося організувати поетапне виробництво діоксиду цирконію, губки, злитка, трубної заготовки і готових виробів з цирконію, необхідних для комплектації ТВЕЛів і ТВЗ – тепловиділяючих елементів і збирань для атомних реакторів.
У 2011 році фахівці AREVA відвідували ГНІП «Цирконій» з метою вивчити можливості постачання його продукції і на свої французькі підприємства. Але вже в 2012 році контакти припинилися.
Це пояснюється дуже просто – підприємство перебуває в глибокій кризі ще з 2006 року. Багаторічна санація ніяких результатів не дає. Підприємство переробляє цирконієву руду з Вільногірського ГЗК, але в технологічному плані нікуди не просунулося.
«Ми планували в 2008-му, крайній термін – в 2010-2011 роках, закінчити питання розробки технологій отримання цирконію магній-хлоридним способом. Росіяни теж почали переходити від електролізного способу отримання до магній-хлоридного. Але ми дійшли тільки до другого переділу – губка – це все, хоча за планом мали отримати металургію», – підкреслює Юрій Недашковський. Тобто ані сплави, ані прокат на основі цирконію в Україні не виробляються. І все це доведеться купувати в Росії чи на Заході.
Недашковський нагадує, що, коли в 2006 році затверджував план санації «Цирконію», борги його були некритичні, і становили кілька десятків мільйонів гривень. З них 38 млн гривень припадало на частку Міністерства енергетики, інше – за електроенергію. Час йшов, непрофільні активи підприємства продавалися, але гроші на рахунки не надходили. У результаті до сьогодні борги перевищили 200 млн гривень, борги по зарплаті – більше півроку.
При цьому 38 млн гривень боргів перед Міненерго так і залишилися. На думку голови «Енергоатому», сьогодні підприємство потрібно ліквідувати. Міненерго може в рахунок погашення боргів забрати ліцензії і технічну документацію. А все інше вже втратило свою вартість. Потрібно створювати нове підприємство.
Правда, Міненерговугілля дотримується іншої точки зору, і все ще намагається врятувати ГНІП «Цирконій». 10 квітня там було призначено нового в.о. гендиректора і за сумісництвом керівника санацією дніпропетровця Ігоря Самоша. Це менеджер з орбіти групи «Приват», свого часу працював у компанії «Славутич-Капітал» Геннадія Корбана. Можливо, він і знайде спільну мову з французами, хоча поки ніякої позитивної інформації немає.
У 2010 році в конкурсній документації було прописано, що перша черга заводу повинна була розпочати роботу в 2015-му. Якщо роботи з будівництва заводу почнуться «завтра», то перша черга може з’явитися до 2017 року. Паралельно прискореними темпами мають розвиватися видобуток урану і виробництво на «Цирконію» та ДП «Смоли», що випускає сорбенти для хімічної водопідготовки на теплових і атомних станціях.
Якщо цього не відбудеться, доцільність будівництва заводу потрапляє під дуже велике питання. Тому що залежність від російського ядерного палива та матеріалів не зменшиться, а тільки зросте.
Інна Коваль
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
