4735
Як президенти руйнували обороноздатність України і розбазарили $850 млрд
Україна від початку своєї незалежності отримала досить значний військовий потенціал: 900 тисяч військовослужбовців, майже 6,5 тисячі танків, 7 тисяч броньованих машин, 1,5 тисячі літаків, понад 1200 ядерних боєголовок МБР та 2,5 тис. одиниць тактичної ядерної зброї. Однак на початку 2014 року залишилась майже ні з чим. Куди ж зникли усі ці військові сили?
Армія та безпека держави ніколи не були пріоритетом влади, вважає Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння. “Друга причина – це кадровий безлад. По-третє, в оборонному секторі повністю відсутня відповідальність та правонаступництво, що призвело до відсутності довгострокового планування. По-четверте, це небажання керівництва країни витрачати ресурси на розвиток Збройних сил України. І останнє — це корупція. Вона найбільш суттєво “порізала” наш оборонний потенціал”, – розповів експерт.
Результат цього – це втрачена територія і певний новий вид війни на сході країни, додав керівник Фонду “Нові традиції”, гендиректор ДК “Укрспецекспорт” (2005–2010 рр.) Сергій Бондарчук.
“Нажаль, за останні 20 років у пріоритеті військово-політичного керівництва країни армії як такої не було. Тому і авторитет армії, і саме військове ремесло не було в порядку денному як країни, так і безумовно найвищого політичного керівництва. Тому ми зараз бачимо ті втрати і ту дезорієнтацію дій, які відбуваються в армії. Але ті наслідки, які ми маємо, це для нас прекрасний приклад, що ми повинні не робити у майбутньому. Тому що ми повинні зараз говорити не тільки про армію, яку треба збудувати абсолютно по-новому, ми повинні говорити повністю про новий оборонний сектор безпеки нашої країни”, – підкреслив він.
Марна втрата ядерної зброї
Найбільшою проблемою втрати оборонного потенціалу України є відмова від ядерної зброї, вважає Сергій Бондарчук.
“Ми втратили третій ядерний потенціал у світі. Замість цього ми отримали якийсь папірець, який не відповідає тому змісту, який там написаний. Ми отримали незрозумілі гарантії країн-гарантів, які в результаті, коли у нас виникла проблема, залишили нас один на один із нею”, – зауважив він.
“Тому для мене найбільш кричущий факт – це те, що величезна кількість часу, людських життів, ресурсів було затрачено на те, щоб цей потенціал отримати. Він має також і конкретні цифри – за різними даними, це приблизно 850 млрд. дол. станом на 1991 рік. Які це гроші з розрахунку 2014 року страшно уявити. І що ми маємо тепер – політиків, які в 91-му році, не розібравшись в тому господарстві, яке вони отримали у спадок, віддали його за пучку тютюну. І не понесли за це ні політичної, ні кримінальної відповідальності”, – заявив він.
“Хотілось би зосередитись на цьому, тому що нас будуть відволікати різними маневрами відносно того, як розбазарили сто танків чи літаків, тощо. Але це є ключовою проблемою нашої країни. Тому що якби на той момент були професійні переговорники, ми б отримали достатньо коштів для того, аби переозброїти наш військовий комплекс”, – підкреслив експерт.
На його думку, Україні потрібно повернутись до стримуючої зброї – але не обов’язково ядерної. Такою зброєю можуть стати і крилаті ракети, які, за оцінками експерта, Україна здатна розробити сама. “Йдеться про запобігання агресії. Ядерна зброя – це зброя стримування. І якщо ми матимемо, наприклад, крилаті ракети, то це буде зброєю стримування. І такі ідеї розглядались ще з 1999 року. І це ідея нормальна і має право на життя. В чому тут ще один важливий позитив – що таку ракету, на відміну від комплексу ППО чи літака, Україна може створити самотужки, без партнерів. Це дуже важливо – ядерну зброю можна замінити”, – пояснив Бондарчук.
Час, гроші та бажання
Почати відновлення української армії потрібно із затвердження мотиваційного пакету для військовослужбовців, вважає директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.
“Відомо, що людиною на полі бою керує страх і особистий інтерес. Так от, я б почав із особистого інтересу. Потрібно створити мотиваційний пакет для людей у погонах, які там знаходяться, для солдатів та офіцерів. Це і адекватне матеріальне забезпечення, страхування. Не можна, щоб людина за 3 тис. гривень їхала воювати, ризикувати життям. Це і конкретні пільги для сім’ї, на випадок того, якщо людина загине. Має бути розроблений і прийнятий цілий пакет, або на рівні закону, або урядом. Без цього патріотизм буде м’яко кажучи знижуватися”, – переконаний експерт.
“Що стосується страху, то у нас звикли, що не було ніколи особистої відповідальності за дії. І це від керівників найвищої ланки до солдатів. У нас навіть два міністри з колишньої влади зникли кудись, а третій міністр (Михайло Єжель – ред.) знаходиться зараз у якості посла за кордоном. У мене питання – людина, яка не попросила жодної копійки на ремонт техніки і людина за керівництва якої армія протягом двох років була без жодного орієнтиру, вона має право представляти державу закордоном? Таких прикладів багато. Якщо ніхто не відповідає за свої дії, то про яке системне будівництво армії може йти мова?” – підкреслив він.
“Найбільше шкоди оборонному потенціалу України заподіяли її президенти і прем’єр-міністри. При чому усі. Починаючи, мабуть, від Кравчука з питання ядерної зброї, далі до Кучми, який в оборонну доктрину вставляв пункт євроатлантичної інтеграції, а потім вилучав, а це для армії було великою проблемою, і до Ющенка, який був зайнятий більше внутрішньою боротьбою. Ну і, безумовно, Янукович – тут і коментувати навіть не потрібно. Це найбільш ганебний для нас висновок – що саме найвище військово-політичне керівництво країни зробило найбільшу шкоду оборонному комплексу України”, – додав експерт.
Аби підняти військову здатність до необхідного рівня, Україні потрібна перш за все політична воля, правонаступництво в оборонному секторі і близько 700 млн-1,2 млрд. доларів щороку витрачених на переозброєння протягом семи років, підсумував Бадрак.
Шліфування війною
Невеликі позитивні зрушення у процесі помітні вже зараз – Міністерство оборони України почало робити закупівлі сучасного озброєння українського виробництва. Зокрема збільшились закупівлі легкої бронетехніки і високоточних засобів ураження розробки київського КБ “Луч”, розповів Валентин Бадрак.
“У невеликій кількості почали поставлятися модернізовані вертольоти, в тому числі і повертатися з оренди”, – додав Бадрак.
Водночас експерт відзначив і нову цікаву тенденцію – деякі підприємства безкоштовно надали армії технічні засоби. Зокрема, холдингова компанія “Укрспецтехніка” передала Збройним силам України радіолокаційні комплекси, а кілька підприємств – системи радіоперехоплення. Таких прикладів до десятка, але вони вже не одиничні і можна казати про утворення нової практики, коли озброєння використовується армією і водночас гроші за нього не були внесені.
“Це обкатка війною конкретних систем”, – відзначив експерт, додавши, що початок військових дій у Донецькій і Луганській областях за лічені місяці виявили весь брак ресурсів української армії, що у майбутньому послужить для України уроком.
Війна дійсно змусить українську владу ворушитися: викроювати гроші на армію, техніку, зброю. Але ще важливіше аби отриманий зараз у Криму та на Сході урок не забули – вдруге наступати на одні й ті ж граблі буде і боляче, і соромно. І смертельно.
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
