1311
Країна йде під землю
— Енергетика
Україна готується до масштабної продажу нафтогазоносних надр. Але аукціон може перетворитися на роздачу родовищ наближеним структурам.
Державна служба геології та надр готується провести конкурси, на яких буде розпроданий золотий фонд країни – 45 перспективних ділянок нафти і газу. Таким чином, за рахунок різкого нарощування обсягів видобутку цих корисних копалин, Україна хоче спробувати зіскочити з російської газової голки. Проте досягнення цієї мети буде можливе лише після зміни правил гри на внутрішньому ринку надрокористування.
ХТО НА РОЗДАЧІ
Минулого тижня Держгеонадра очолив 31-річний Дмитро Кащук. На відповідне кадрове рішення ринок чекав від уряду давно, адже до останнього часу цією структурою керував ставленик минулої влади Роман Сторожев. Але парадокс в тому, що в політичній площині Кащук недалеко пішов від свого попередника: його трудова діяльність тісно пов’язана з бізнесменом Василем Горбалем, який на період їхнього знайомства вже був членом Партії регіонів.
За даними «k:», у середині 2000-х років Кащук обіймав посаду помічника-консультанта Василя Горбаля у Верховній Раді. У 2008 році не без протекції Василя Михайловича Дмитро Анатолійович працевлаштувався замдиректора департаменту розвитку експорту Мінекономіки. А в грудні 2010 року, коли Горбаль очолив Львівську облдержадміністрацію, Кащук керував управлінням інвестиційної політики області. Декілька років тому Василь Горбаль вийшов з ПР, тому стверджувати, що на своїй нинішній посаді його підопічний буде відстоювати інтереси «регіоналів», неправильно. Але зараз важливі не стільки прізвища фаворитів цього призначенця, скільки стратегія довіреної йому Держслужби геології та надр.
З формальної точки зору основне завдання цієї держструктури звучить по-чиновницьки нудно: «формування та реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр». На практиці за цим формулюванням ховається куди більш цікава функція – видача спеціальних дозволів на користування надрами. Судячи з усього, зараз у геослужби вирішили використовувати цю опцію по повній програмі, про що свідчить складений нещодавно список ділянок нафтогазоносних надр, які планується виставити на аукціони найближчим часом.
За даними «k:», до списку включені 45 ділянок, 18 з яких містять сланцеві гази, а інші 27 – нафта і природний газ. До цього реєстру Дмитро Кащук не має ані найменшого відношення, адже документ почав верстатися ще в середині квітня – тобто за місяць до його призначення. Це говорить про те, що новоспечений голова Держгеонадр виконуватиме лише технічну функцію з розподілу вуглеводневих площ, тоді як диригентом процесу є Кабінет міністрів. Формально за геологічний блок в уряді відповідає Міністерство екології на чолі з Андрієм Мохником. Але обізнані люди вважають, що після інавгурації Петра Порошенка Андрій Володимирович може не зберегти за собою це крісло, тому куратором розподілу спецдозволів, як мінімум на старті цього процесу, буде прем’єр-міністр Арсеній Яценюк.
ХТО З ПРИКУПОМ
У глави уряду є всі підстави розраховувати на ажіотажний попит на ділянки, що готуються до продажу. Головним чином тому, що більшість із них дуже перспективні з погляду на сировинні запаси. Наприклад, в межах пропонованої Філенківсько-Черняхівської площі, розташованої на території Полтавської та Харківської областей, ще за часів СРСР була знайдена гряда великих родовищ (серед них – Котилевське й Березівське), і запаси кожного перевищували 20 млрд. м3 природного газу. Цікавими вважаються також Майорівська, Північно-Федоровська, Південно-Свістунковська нафтогазові площі. Що стосується покладів сланцевого газу, то оцінити його резерви на пропонованих майданчиках (Ново-Диканському, Південно-Зіньківському, Мажарівському, Ольшанському і т.д.) складно. Але навіть за таких умов можна розраховувати на інтерес до цих територій потенційних інвесторів. Головним стимулом до цього є той факт, що більшість з пропонованих сланцевих майданчиків знаходяться на території Полтавської області, в обласному центрі якої держава два роки тому заснувало науково-виробничий центр «Укрнаукагеоцентр». Його основним завданням стало вивчення запасів сланцевого газу в Україні. А оскільки ці дослідження проводяться за рахунок держави, потенційні власники родовищ мають змогу фактично безкоштовно оцінити потенціал придбаних покладів.
Схильність приватного капіталу до паразитуючої моделі розвитку бізнесу – українська класика. В принципі, в цьому немає нічого страшного на етапі науково-дослідних робіт, але коли проект переходить на коштовну ступінь буріння, головну роль повинен брати на себе інвестор. І саме заради залучення грошей приватників Україна затіяла великий ярмарок спецдозволів, адже за рахунок отриманих коштів уряд розраховує наростити показники вітчизняного видобутку.
Але зараз успішна реалізація цих благих намірів видається малоймовірною. Перш за все тому, що розподіл нафтогазоносних надр здійснюватиметься на базі урядових постанов № 594 і № 615 від 30 травня 2011 року, де є ціла низка лазівок для ручного відбору компанії-переможця. Якщо ці правила не будуть змінені, продаж нафтогазоносних площ трансформується в банальну роздачу наближеним до нинішньої влади структурам. А за таких умов розраховувати на серйозні вливання в цей сектор не варто.
Дмитро Рясний
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
