893
Хто заробляє на замовленнях для армії
— Казна та Політика
Цього року на потреби Міноборони в державному бюджеті передбачено 15,6 млрд гривень. А в середині березня Верховна рада прийняла закон про часткову мобілізацію, а яким з резервного фонду держбюджету на потреби Збройних сил буде виділено додатково 4,66 млрд гривень. Таким чином, загальні витрати на потреби Міноборони цього року складуть 19,8 млрд гривень.
Близько 2,5 млрд з них буде витрачено на закупівлі військової техніки та озброєнь. Великим замовленням в рамках цієї суми має стати виробництво харківським заводом ім. Малишева 194 БТРів, про що стало відомо цього тижня. Це замовлення дасть змогу завантажити роботою в інтересах української армії близько 10 підприємств оборонно-промислового комплексу Харкова та області, сказав заступник голови Харківської ОДА Василь Хома. Для яких ще українських підприємств війна може стати шансом заробити?
Значна частина грошей, що виділяються Міністерству оборони, йде на побутові та адміністративні потреби, забезпечення потреб особового складу армії. Наприклад, з тих коштів, які виділені з держбюджету вже з урахуванням поточної військової ситуації в рамках закону про мобілізацію, на ремонт озброєння і військової техніки передбачено лише 1,6 млрд гривень, на закупівлю і модернізацію – 612,5 млн гривень. З фінансування загального фонду бюджету на закупівлю і ремонт озброєнь передбачалося направити близько 500 млн гривень. При цьому майже половина суми, призначеної для забезпечення потреб мобілізації, піде на закупівлю паливно-мастильних матеріалів. Решта – на харчування, перевезення, обмундировання, сервісне обслуговування техніки та особового складу.
На сьогодні замовлень від Міноборони розміщено досить мало, хоча «під запис» інформацією про підписані контракти діляться неохоче як приватні, так і державні виробники. Але, судячи з усього, потенційні постачальники налаштовані оптимістично. Оборонпром розраховує, що збільшення держвитрат на армію нарешті дасть змогу вітчизняним виробникам заробити і в Україні. Досі майже вся їхня продукція відправлялася на експорт.
«Думаю, що у програмі ремонту йдеться насамперед про ремонт авіа-, а також автомобільної та бронетанкової техніки», – пояснює директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак.
Ремонтом авіатехніки в Україні займаються державні підприємства – Львівський і Запорізький авіаремонтні заводи, Конотопський завод «Авіакон». На львівському заводі ремонтують легкі винищувачі і винищувачі-бомбардувальники – МіГ-21, МіГ-23, МіГ-27 і МіГ-29 з відновленням міжремонтного ресурсу і продовженням терміну служби. Нещодавно одна з військових частин ЗСУ, що базуються у Вінниці, підписала з підприємством контракт на ремонт до грудня двох літаків МіГ-29 загальною вартістю робіт 40 млн гривень.
Крім того, за львівським заводом закріплено декілька одиниць літаків МіГ Міноборони, що перебувають на тривалому зберіганні. При проходженні ремонту кожен з них може стати повноцінною бойовою одиницею, корисною для армії. На сьогодні на озброєнні українських військових – 80 одиниць МіГ-23, 220 МіГ-29, 240 МіГ-21.
Конотопський «Авіакон» ремонтує та модернізує вертольоти. Завдяки встановленню нового обладнання, в тому числі у партнерстві з європейськими виробниками, підприємство створює зразки техніки, наближені до стандартів НАТО. Останній приклад – модифікація ударного вертольота Мі-24П, при створенні якого задіяні 12 українських підприємств, а також французька компанія Sagem і польська PCO S.A.
Замовлення на ремонт бронетанкової техніки можуть дістатися Дарницькому, Житомирському бронетанкоремонтним заводам, припускає Бадрак. Також за статтею ремонту озброєнь шанс заробити випадає приватним підприємствам, які освоїли ремонт і виробництво радіолокаційного обладнання – «Укрспецтехніка», «Аеротехніка» (обидва – в Києві). «Вони можуть виконувати завдання з технічного відновлення і модернізації радіолокаційної техніки. До речі, частка приватних підприємств у загальному обсязі випуску військової техніки зростає, і це дуже позитивний момент», – підкреслює Бадрак.
Але приватні виробники не дрімають в очікуванні якихось надходжень від Міноборони, а беруть ініціативу в свої руки. Низка компаній надали свою техніку армії у користування безкоштовно. Наприклад, за даними Forbes, «Укрспецтехніка» передала в користування українським військовим декілька РЛС «Малахіт», а «Аеротехніка» – 4 РЛС П-18 і П-19. «З одного боку, це говорить про те, що підприємства ставляться з розумінням до проблем армії, і готові прийти на виручку. З іншого – тут є елемент комерції: вони розраховують на отримання якихось замовлень в майбутньому», – вважає Бадрак.
«Так, ми відвантажили армії цю техніку, яка у нас призначалася для показів. Вона буде використовуватися для забезпечення охорони повітряного простору. Від Міноборони замовлень поки що не отримували», – підтверджує директор «Аеротехніки» Микола Ярошенко. За його словами, досі на замовлення українського оборонного відомства підприємство поставило не більше 7-8 одиниць РЛС, хоча їх потреба в Україні – близько сотні. «У кожному батальйоні має бути не менше 4-5 видів РЛС для цілей різної дальності і висоти», – нагадує Ярошенко.
На допомогу армії прийшли і державні виробники техніки, яких Міноборони замовленнями також балує вкрай рідко. На початку травня держконцерн «Укроборонпром» передав 4 БТР-4 на суму близько 400 млн гривень на користь Національної гвардії, повідомили в прес-службі підприємства. А ще в квітні дочірня структура «Укроборонпрому», ДП «Укроборонсервіс» за власний рахунок почала роботи з відновлювального ремонту БТР-80. За словами директора підприємства Сергія Микитюка, роботи передбачається завершити протягом 1-2 місяців. «Це робиться за рахунок внутрішніх резервів підприємства для сприяння українській армії», – заявив він. Одним з партнерів у програмі відновлення БТР-80 виступає державний Київський бронетанковий завод.
Наступним кроком «Укроборонсервісу» назустріч армії став ремонт за власний рахунок засобів ППО – зенітно-ракетних комплексів С-300 і «Бук». Один комплекс С-300 уже переданий військовим, передача ще одного очікується до кінця року. До кінця травня буде передано також ЗРК «Бук-1», на якому встановлюються раніше не використовувані тут українські радіолокаційні системи виробництва НВК «Іскра» (Запоріжжя) замість російських. «Укроборонсервіс» розраховує ремонтувати засоби ППО також і за рахунок грошей держоборонзамовлення.
«Допомога армії держпідприємствами може здатися чимось само собою зрозумілим. Але все-таки це госпрозрахункові структури, відносини з Міноборони у них будуються на комерційних підставах», – пояснює Валентин Бадрак.
Ті кошти, які призначені на закупівлю нових озброєнь (трохи більше 1 млрд гривень), будуть направлені на виконання вже згадуваного контракту з заводом ім. Малишева з виробництва великої партії БТРів. «З цього замовлення Міністерству оборони належить 154 бронетранспортера, а Міністерству внутрішніх справ – 40», – повідомив на прес-конференції заступник голови Харківської ОДА Василь Хома. «Швидше за все, цим закупівлі нової техніки поки що обмежаться», – припускає військовий експерт. Останнє велике замовлення – майже 500 БТРів для Іраку – підприємство втратило через звинувачення в постачаннях бракованої техніки, відвантаживши в рамках контракту менше 100 одиниць.
Приватні підприємства можуть розраховувати на відновлення скасованих раніше програм закупівель. Наприклад, замовлення на тренажери для військових літаків. На українському ринку працює близько 10 підприємств, які спеціалізуються на випуску військових навчально-тренувальних засобів. Так, Львівський недержавний концерн МАТС самостійно розробив тренажер для бойового вертольота Мі-24. Раніше Міноборони заявляло про потребу в чотирьох одиницях такої техніки, але так їх і не закупило. З держоборонзамовлення також були викреслені тренажери на МіГ-29 і Л-39. Не виключено, що зараз військові згадають про те, що армія має в них поребу.
Приблизно 80 млн гривень Міноборони запланувало витратити на закупівлю засобів зв’язку, це замовлення може отримати приватне одеське ТОВ «Телекарт-Прилад». Підприємство розробляє і виробляє електроприлади і радіоелектронну апаратуру, в тому числі продукцію спеціального призначення для силових відомств – засоби зв’язку і комплекси зв’язку.
За словами Валентина Бадрака, за останнє десятиліття вітчизняний оборонпром в цілому сильно просунувся вперед в питаннях забезпечення потреби української армії. «Якщо на початку 1990-х українські підприємства могли забезпечити постачання не більше 7-8% всієї необхідної номенклатури, то зараз ця частка зросла до 30%», – відзначає експерт. Це відбулося за рахунок появи школи створення техніки, яка не проводилася в Радянському Союзі.
Мова, по-перше, про легку бронетанкову техніку. «Сьогодні у нас випускається ціла лінійка легких бронетранспортерів, освоєних з нуля», – констатує Бадрак. По-друге, це високоточні засоби ураження, в тому числі тандемні боєприпаси для стрільби з танків і БТР. Такої техніки не випускають в Росії, не було її раніше і в Україні. Силами Київського КБ «Луч» розроблений протитанковий ракетний комплекс «Бар’єр-В» вертолітного базування, ПТРК «Стугна- П», протитанкова керована ракета «Комбат».
Третій вид військової техніки, освоєний українцями в останні роки – нові системи радіолокації. Одне з передових виробництв в цій ніші – запорізький державний НВК «Іскра», який займається виготовленням радарів, і створив нову РЛС «Пелікан». Не менш вдалим фахівці вважають створення компанією «Укрспецтехніка» нової трикоординатної РЛС ближньої дії «Малахіт».
Водночас залишаються ніші, в яких Україна поки сама не в змозі забезпечити свої потреби – від виробництва бойових літаків до спецзасобів захисту особового складу та обладнання для охорони кордонів.
Катерина Гребеник
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
