29047
Зріджений - ряджений: автомобілістам на "замітку" про газ для їхніх авто
— Енергетика
Не всякий скраплений газ «корисний» для вашого авто, причому в цьому випадку економія не тільки сумнівна, але й чревата, хоча очевидним це стає не одразу. Поки що не екологічні спонукання, не сумнівні характеристики потужності двигуна на газовому паливі, а різниця в ціні 1 літра газу та бензину — грає на користь виробників газового палива та газобалонного обладнання.
Уважний водій напевно помічав, що іноді, після заправки газом на АГЗС одного бренду «залізний кінь» поводиться жвавіше і його пробіг стає більше звичайного. Однак після заправки на іншій брендованій станції — динаміка авто падає, двигун працює нестабільно, а пробіг на одній заправці скорочується. І це тільки те, що можна відчути. Маємо ситуацію, коли якість палива, в даному випадку — автогазу, має величезне значення!
Порівнюємо Бензин vs Газ
Обивателю аналогії порівняння автомобільного палива не сильно кидаються в очі, тому багато залежить від того, що і з чим порівнювати. Оптимальність за параметром «ціна» — безумовно стає очевидною, порівнюючи вартість бензину і автогазу, в той час як параметр «якості» палива — слід розглядати всередині окремих видів нафтопродуктів. Тому правильніше порівнювати бензин серед бензинів, а автогаз — серед автомобільних газів, а не з бензином, як це у нас більш популярно і зручно робити.
Так, наприклад, якщо для автомобіля з бензиновим двигуном рекомендованою є марка А95, турботливий господар готовий купувати 95й з приставкою «еко», «супер», «євро» та ін., що, безумовно «б’є по кишені», аби машина довгий час демонструвала високі споживчі якості і менше проводила часу на СТО. Менш охоче, або як вимушений захід в умовах зростання цін, все ж розглядається заправка якісним А92. Однак за умов стрімкого зростання цін на АЗС, споживач змушений йти на усвідомлене придбання палива доведеного різними методами до цієї марки (А92), що для техніки згубно і неприпустимо, але напрочуд автомобіль продовжує їздити. Подібні аналогії слід вбачати і в автомобільному газовому паливі.
Значна залежність України від імпорту нафтопродуктів, що виникла внаслідок закриття майже всіх вітчизняних НПЗ, яка з роками лише посилюється, породила вразливість країни від коливань світової кон’юнктури. Так, зростання світових цін на нафту, а також будь-які регіональні цінові коливання, що стали наслідком політичних, економічних та ін. факторів — ведуть до встановлення високих цін на всі сировинні енергоресурси, а також сприяють зростанню вартості автомобільного палива: бензину, ДТ, а також їх найближчої і найбільш реальної альтернативи — скрапленого газу.
Значна залежність України від імпорту нафтопродуктів, що виникла внаслідок закриття майже всіх вітчизняних НПЗ, яка з роками лише посилюється, породила вразливість країни від коливань світової кон’юнктури. Так, зростання світових цін на нафту, а також будь-які регіональні цінові коливання, що стали наслідком політичних, економічних та ін. факторів — ведуть до встановлення високих цін на всі сировинні енергоресурси, а також сприяють зростанню вартості автомобільного палива: бензину, ДТ, а також їх найближчої і найбільш реальної альтернативи — скрапленого газу.
Роль скрапленого газу зростає з року в рік. Причиною тому є більш привабливий цінник (майже на 50% менше А95), який змушує замислитися водія з середнім рівнем достатку і нижче, а також того, хто проїжджає не менше 2000 км/місяць — про доцільність переходу на автогаз.
Однак, переводячи авто і використовуючи автогаз, тобто віддаючи перевагу економії грошей, «боком» може вийти незнання загроз, що виходять внаслідок зневаги якістю газового палива.
А якість продаваного на українських АГЗС автогазу — ну дуже різна, і близько 95% — не розрахована для використання на автомобільному транспорті, але авто — продовжує їздити...
Наприклад, з бензином все простіше: його якість можна ідентифікувати ще до використання за призначенням, в т.ч. за ціною, асортиментом, брендом та ін.
Однак, переводячи авто і використовуючи автогаз, тобто віддаючи перевагу економії грошей, «боком» може вийти незнання загроз, що виходять внаслідок зневаги якістю газового палива.
А якість продаваного на українських АГЗС автогазу — ну дуже різна, і близько 95% — не розрахована для використання на автомобільному транспорті, але авто — продовжує їздити...
Наприклад, з бензином все простіше: його якість можна ідентифікувати ще до використання за призначенням, в т.ч. за ціною, асортиментом, брендом та ін.
З газом все складніше: на заправках він називається однаково (пропан-бутан, LPG..), лише за документами на касі АГЗС можна ідентифікувати його якість, і то умовно. На жаль, до цього етапу (перевірка сертифіката якості на АГЗС) доходять не багато покупців палива.
Гази бувають різні: стандарти якості зрідженого газу
Зараз в Україні майже не виробляється скраплений газ, призначений для автотранспорту. Більше того, переважна більшість ввезеного в країну цього ресурсу (тому що свого вистачає лише на 50%) має подібні ж показники якості та споживчі характеристики.
Йдеться про газ , який відповідає ДСТУ 4047-2001. На жаль, стандарту для скрапленого газу для автомобільного транспорту в Україні немає. А як відомо, газове автопаливо має задовольняти стандартам: ГОСТ 27578-87, EN 589.
Йдеться про газ , який відповідає ДСТУ 4047-2001. На жаль, стандарту для скрапленого газу для автомобільного транспорту в Україні немає. А як відомо, газове автопаливо має задовольняти стандартам: ГОСТ 27578-87, EN 589.
Європейським міжнародним стандартом EN 589, залежно від мінімального тиску насичених парів, встановлено 5 сортів скраплених газів:
«A» — використовується при температурі навколишнього середовища −10ºС; «B» — при −5ºС; «C» — при 0ºС; «D» — при +10ºС; «E» — при +20ºС, що дозволяє застосовувати скраплені гази в різні періоди року в різних кліматичних умовах.
Стандарт ДСТУ 4047-2001 «Гази вуглеводневі скраплені паливні для комунально-побутового споживання. Технічні умови» — поширюється на вуглеводневі зріджені гази, призначені для використання в якості палива для комунально-побутового споживання та для промислових цілей. Ним регламентується використання таких технічних газових сумішей:
— Пропан технічний (ПТ);
— Суміш пропану технічного та бутану технічного (СПБТ);
— Бутан технічний (БТ).
Стандарт ГОСТ 27578-87 ″ Гази вуглеводневі скраплені для автомобільного транспорту" (введений 1.07.1988), описує властивості і застосування видів газового палива:
— Пропан автомобільний (ПА);
— Пропан-бутан автомобільний (ПБА);
«Марка газу ПБА допускається до застосування у всіх кліматичних районах (колишнього СРСР) при температурі навколишнього повітря не нижче мінус 20ºС. Марка ПА застосовується в зимовий період в тих кліматичних районах, де температура навколишнього повітря опускається нижче мінус 20ºС і рекомендований температурний інтервал її застосування від мінус 20ºС до мінус 35ºС. У весняний період часу з метою повного витрачання запасів зрідженого газу марки ПА допускається її застосування при температурі до 10ºС», — ГОСТ 27578-87.
Навіть якщо в Україні виробити паливо, що відповідає стандартам автогазу, його не можна буде продати за «власні гроші», тому що продавець буде змушений позиціонувати товар як більш дешеві технічні суміші широкого вживання (СПБТ, БТ, ПТ) тільки тому, що трейдери, оптовики, і власники АЗС, що нехтують якістю, не стануть переплачувати за сировину, в якій абсолютно не розбирається кінцевий споживач, тобто ми з вами.
Це і відкриває шлях «комунальному» газу на автоколонки АЗС, а з ним: сірці, що міститься в ньому, — в паливну систему авто і двигун, а нерозчинному рідкому залишку, який з роками накопичується — в бак.
Не проїхавши на новому встановленому ГБО і 10 тис. км, авто може змушено відвідати СТО, з причини нестабільної роботи двигуна. Причина тому — наявність в баку емульсії, обсяг якої може сягати 10% бака. Саме вона і є той «рідкий залишок», який дозволяється в межах 0,7-1,6% об’ємної частини. По суті — це сміття, що утворюється в процесі виробництва, але НПЗ не вважають за потрібне його видаляти, адже тоді, на ті ж обсяги продажів потрібно буде відвантажувати більше скрапленого газу, що істотно знизить рентабельність виробництва.
Через «рідкий залишок» скраплений газ не повністю згорає в двигуні, що призводить до утворення нагару на впускних клапанах і забиває газові форсунки. Тому водіям перед заправкою на АГС слід звернути увагу на паспорт якості СУГа біля каси: чим менше цього «сміття» — тим краще для двигуна і газобалонної установки.
Навіть якщо на газ переводити старі автомобілі господарів з невисоким достатком, рідкий залишок не дозволить їм заощадити на паливі. Через неправильне згоряння пропан-бутану витрата палива, яка і так більша порівняно з бензином, тільки збільшується. До того ж, з часом це виводить двигун з ладу (Джерело: Полякова М. "Чим поганий скраплений газ для автомобілів"//Форбс, 4.12.2012).
Іншими словами, поки споживач не розбирається в якості газового автопалива, і таким чином не може вимагати його від продавця, — питання його стандартизації не актуальне. Не актуальне ще й тому, що стандартизація подібної продукції суттєво вплине на кінцеву ціну газу на АГЗС, що дещо знизить привабливість автогазу для автомобілістів. Хоча з іншого боку, якщо мова йде про екологічні переваги автогазу, то вони зберігаються в повній мірі, більше того, економіка залишиться «в плюсі» порівняно з бензином і дизелем.
Звичайно ж, Україна — не єдина країна, що зіткнулася з проблемою відсутності стандарту для газового автопалива, але одна з тих, хто не просунувся ні на крок у її вирішенні. Держінспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція) в компетенції перевіряти якість нафтопродуктів на АЗС, але поки що відбираються проби тільки на бензини і ДП. Скраплений газ — не перевіряється, тому що розпорядження на перевірку пропану-бутану від департаменту технічного регулювання Мінекономрозвитку до Держспоживінспекції не надходять. Його не можуть видати, бо відсутні стандарти на газ як автомобільне паливо.
Країни по-різному вирішують проблему стандартизації автомобільного газу: Білорусь — адаптує, тобто перекладає і приймає європейський стандарт (EN 589), РФ — користується стандартами СРСР, в т.ч. розробленими тоді ж окремо для експортної продукції, піклуючись про авто європейських споживачів.
Стандарти скрапленого газу сусідніх країн і виробників
Білорусь пішла найбільш простим шляхом, адаптувавши європейський стандарт EN 589. СТБ EN 589-2008 — Державний стандарт Республіки Білорусь «Палива для двигунів внутрішнього згоряння. Гази вуглеводневі скраплені Технічні вимоги та методи випробувань», який був введений з 2009 р. і є абсолютно ідентичним до європейському стандарту EN 589 з аналогічною назвою.
У РФ, з радянських часів користуються стандартом ГОСТ 20448-90 — для комунального газу, ГОСТ 21443-75 — встановлює параметри для скрапленого газу, що поставляється на експорт. ГОСТ 27578-87 — визначає технічні умови для автогазу, який майже не виробляється на підприємствах РФ. У всякому разі, поки що не вдалося встановити його наявність в номенклатурі виробленої продукції великих галузевих підприємств РФ.
Та ж історія з Казахстаном, який є ще одним зовнішнім постачальником «автогазу» для українських автомобілістів, використовуючи стандарти радянських часів.
В Україні не застосовується радянський стандарт для автомобільного газу, в той час як адаптований стандарт СРСР для комунально-побутового споживання. Тим самим створюється, з одного боку — плутанина в кількості номенклатури газів, відповідних для використання на авто і в побуті, а з іншого — місце для маневру виробників і трейдерів. Оскільки технічні умови «комунального» газу за певних допусків можуть підходити і для використання в автомобільному транспорті і це на тлі різних фізико-хімічних, споживчих властивостей, собівартості, а значить і ціни кінцевого продукту на АГЗС.
Як видно, лише Білоруський ГПЗ здатний запропонувати українському ринку «справжній» автогаз.
Майже все газове паливо, вироблене на потужностях основних українських нафто- і газопереробних підприємств: ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Укргазвидобування», ПАТ «Укртатнафта» — являє собою технічні гази — для комунальних потреб, потреб промисловості і нафтохімії. Поки що скраплений газ, за технічними умовами — придатний для використання в якості автомобільного палива (тобто ПБА ) в Україні, здатні виробляти і запропонувати два вітчизняних приватних газовидобувача, один з них — «Регал Петролеум». Порівняно невеликі обсяги виробництва «правильного» автогазу поки що не дозволяють цим підприємствам зробити паливо доступним для більшості автомобілістів, але воно вже потрапляє в роздрібні мережі. Знайдіть його і відчуйте різницю...
Майже все газове паливо, вироблене на потужностях основних українських нафто- і газопереробних підприємств: ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Укргазвидобування», ПАТ «Укртатнафта» — являє собою технічні гази — для комунальних потреб, потреб промисловості і нафтохімії. Поки що скраплений газ, за технічними умовами — придатний для використання в якості автомобільного палива (тобто ПБА ) в Україні, здатні виробляти і запропонувати два вітчизняних приватних газовидобувача, один з них — «Регал Петролеум». Порівняно невеликі обсяги виробництва «правильного» автогазу поки що не дозволяють цим підприємствам зробити паливо доступним для більшості автомобілістів, але воно вже потрапляє в роздрібні мережі. Знайдіть його і відчуйте різницю...
Яким і чиїм скрапленим газом ви заправляєте своє авто? Саме час замислитися...
Олександр Лактіонов, кандидат наук
Головний фахівець з дослідження енергетичних ринків компанії «Смарт Енерджі»
Головний фахівець з дослідження енергетичних ринків компанії «Смарт Енерджі»
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
