8846
Три «постріли» в Крим
— Казна та Політика
За даними дослідження російської соціологічної служби «Левада-Центр», кількість росіян, готових платити зі своєї кишені за забезпечення життєдіяльності Криму, стрімко скорочується. Якщо в березні таких було 47%, то в квітні цей показник становить 39%. Через Крим Росія вже відмовилася від будівництва великого портового комплексу в Тамані, будівництва моста через річку Лена в Якутії, скоротила держсубсидії на Мурманську область.
А 17 травня голова Мінекономрозвитку Росії Олексій Улюкаєв повідомив, що його відомство працює над скороченням ще «низки держпрограм», яких саме – не уточнив.
Тим часом росіянам потрібно готуватися до нових витрат , хтось же повинен оплачувати Криму воду, світло і газ. Україна більше не буде це робити зі свого бюджету. А не платитимуть – так і вимкнути технічно нескладно.
Дай мені водиці вдосталь напитися
У 2014 році Крим залишиться без врожаю, сьогодні це вже визнаний факт. Нелегітимна кримська влада звинуватили Україну в тому, що вона припинила постачання води і не йде ні на які переговори, щоб відновити співпрацю. Україна ж заявляє, що влада півострова після зміни державного статусу не бажає підписувати ніяких документів між господарюючими суб’єктами на постачання води.
Крим на 85% залежить від води з Дніпра, яка подавалася за системою Північно-Кримського каналу – від Каховського водосховища до Керчі. При цьому більша частина витрат на прокачування покривалася з держбюджету. Щороку каналом йшло близько1,1-1,3 млрд кубометрів води. У лютому 2014 року Крим склав попередню річну заявку на постачання 1,3 млрд кубометрів води, однак документи підписані не були.
Представник Держагентства з водних ресурсів України В’ячеслав Розгон повідомив Forbes, що вода в Криму є. 19 березня 2014 року Україна востаннє офіційно запускала дніпровську воду в Північно-Кримський канал. «Умовна межа Криму починається на 107-му кілометрі каналу. Повністю перекрити канал неможливо, тому що це переливна дамба, стандартна гідротехнічна споруда. Забезпечується з одного боку рівень, з іншого боку рівень, і за різницею рахується поставлена вода. Тому вода за 107-м кілометром є», – пояснює В’ячеслав Розгон.
Причому, за словами Розгона, вода є і далі. Перша насосна станція на території Криму знаходиться на 208-му кілометрі, смт. Переможне в районі Джанкоя. Її незаконно включали 28 квітня, і встигли перекачати близько 5 млн кубометрів води. Дані неофіційні, тому що на сьогодні агентство не має доступу до своєї техніки та засобів обліку на території Криму.
Водночас голова Рескомводгоспу Криму Ігор Вайль заявив Forbes, що води вони не отримують: «А я вам кажу, що ми не отримуємо воду, якби ми отримували, то у нас в каналі була б вода, але її ж немає! Куди ми її, випиваємо чи що, або відрами виносимо? Канал сухий». Російська істерія з приводу Криму дійшла до того, що одіозний політик Жириновський запропонував перенаправити Дніпро в районі Смоленської області в бік Дону, щоб позбавити Україну води.
Вода або життя: (Aсqua e Vita)
Forbes спробував розібратися в ситуації і виявив, що мають рацію обидві сторони. Одразу за територією України вода в каналі є, але, враховуючи геологічні особливості півострова, за Джанкоєм з водою дійсно проблеми. Там починаються кримські гори, на вигляд це невеликі височини, але на цій території насоси повинні піднімати воду вгору по каналу і розподільним системам більш ніж на 9 метрів. Сьогодні кримська влада не може собі дозволити такі витрати електроенергії для роботи насосів. До речі, далі по каналу – в районі смт. Радянське – «підняття» становить 25,6 метра. Тож «сухі канали» в цій частині Криму більш ніж зрозумілі.
Україна могла б зі свого боку насосними станціями «збільшити» рівень води в каналі, щоб кримчанам легше було доставити свою воду розподільними каналами, але Крим не хоче платити навіть за надані торік послуги. Борг становить 1,7 млн гривень.
У 2013 році собівартість прокачування Кримським каналом становила 67 копійок за кубометр води, частину з яких покривала держава. Фермери отримували воду за ціною від 40 до 80 копійок за кубометр, включаючи вартість самої води. Все залежало від тарифів на електроенергію і дальності постачань. Чим далі поля, тим більше потрібно електроенергії для перекачування води на зрошення, і тим вища ціна. Сьогодні до вартості послуг з прокачування приєднається вартість води як ресурсу, а також всі податки та митні збори. Підрахунки ведуться в Міністерстві економіки та Мінфіні.
А ось кримський Рескомводгосп, за словами Ігоря Вайля, ніяких підрахунків не вів, чекає, яку ціну запропонує Київ. На запитання Forbes, якою може бути ціна хоча б імовірно, Вайль заявив, що українські чиновники, «мають вони сьогодні кордон або не мають – у мене таке враження, що вони кордонів не мають». На спробу уточнити, звідки таке враження, він відповів: «Ні, я нічого не чув, і щодо ціноутворення нічого не можу сказати». А тим часом глава нелегітимного уряду Криму Володимир Константинов дав розпорядження своїм чиновникам «опрацювати питання формування нових тарифів з оплати постачання води».
Світло на експорт
На порядку денному і підвищення тарифів на електроенергію. Досі в Криму горять лампочки, їздять тролейбуси, працюють холодильники, праски і комп’ютери лише завдяки добрій волі України. Сам себе Крим забезпечував електроенергією тільки на 17%, а 83% отримує через Перекопський перешийок по чотирьох магістральних лініях 330 кВт і 220 кВт. Більша її частина йде з Запорізької АЕС. «Рубильник» знаходиться в Києві – диспетчером є державна компанія «Укренерго».
Вимкнення цього рубильника призведе півострів до гуманітарної катастрофи. У літній час пікове навантаження в мережі сягає 1,2 ГВт, а на сьогодні Криму з власних потужностей має тільки чотири старих ТЕЦ в різних містах, що здатні дати лише 10% від споживаної електроенергії. Всі сонячні і вітряні станції, на які припадало 7% електроенергії, вимкнені через небажання влади оплачувати їхню продукцію за «зеленим тарифом».
За даними компанії «ДТЕК Крименерго», в квітні платежі споживачів становили 88%. Найнижчий рівень розрахунків – у підприємств-бюджетників і ЖКГ. Заборгованості перед українським енергоринком у компанії немає. Але співрозмовник підтвердив Forbes, що у населення насправді проблеми з розрахунками. Люди хотіли б платити рублями, які вони вже отримують на руки, адже ходіння гривні на півострові припиниться 1 червня поточного року. Forbes поцікавився у «ДТЕК Крименерго», чи має вона право самостійно перевести тарифи з гривень в рублі. Але в компанії заявили, що до виходу офіційного прес-релізу ніяких коментарів надавати не будуть.
Є ще один нюанс: за якими тарифами буде електроенергія для жителів Криму – українськими чи російськими. Останні значно вищі – в 3-5 разів. Forbes стало відомо, що РАТ «ЄЕС Росії» веде переговори з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України про купівлю електроенергії для Криму за світовими цінами. Фактично Крим для України стане ще одним експортним напрямком. На кордоні Криму покупцем електроенергії виступатиме РАО «ЄЕС», а далі перепродувати «ДТЕК Крименерго». Чи піднімуть тарифи для кримчан, або різницю оплатить російський бюджет, для України буде вже не настільки важливо. Але кримчанам варто готуватися до підвищення.
Газ закатаємо в банки
Газ для Криму, мабуть, єдиний ресурс, яким півострів забезпечений в достатній мірі. Середнє споживання півострова становить близько 2 млрд кубометрів на рік. З них у 2013 році «Чорноморнафтогаз» видобув 1,65 млрд кубометрів, решта палива зайшло з України двома магістральними трубами: «Херсон – Крим» і «Джанкой – Феодосія – Керч».
Постачання газу з материкової України носять сезонний характер, і на сьогодні повністю припинені. У НАК «Нафтогаз України» Forbes повідомили: «За інформацією ПАТ «Укртрансгаз», подача газу через ГВС «Червоний Чабан» до АР Крим припинено 6 лютого 2014 року. З 2 квітня 2014 року перестали опитуватися в автоматичному режимі 22 газорозподільні станції УМГ «Харківтрансгаз» Херсонського ЛВУМГ (ПАТ «Укртрансгаз»), розташовані на ділянках магістрального газопроводу «Джанкой – Феодосія – Керч» на території Кримського півострова».
«Джанкой – Феодосія – Керч», яким тепер де-факто управляє «Чорноморнафтогаз», подає газ на підприємства Дмитра Фірташа – «Кримський титан» і «Кримський содовий завод». Але група перереєструвала підприємства на материкову частину України, і вони продовжують працювати і споживати паливо. Сам газопровід протяжністю 268,6 км був побудований в 1997 році для забезпечення безперебійних поставок палива на ці заводи і для підстрахування жителів населених пунктів по лінії Феодосія – Керч у зимовий період.
Незважаючи на те, що Крим видобуває майже весь необхідний газ, газотранспортна система там не дуже розвинена. Можна заповнити під зав’язку Глібовське сховище потужністю 930 млн кубометрів, але воно розташоване на західному узбережжі Криму, і без допомоги материкового газу в системах «Херсон – Крим» і «Джанкой – Феодосія – Керч» перекачати газ на Східне узбережжя не вийде, оскільки півострову катастрофічно не вистачає компресорних станцій. Взимку для цих цілей Україна і направляла в Крим від 2 до 4 млн кубометрів газу на добу.
Поки кримська влада не збудує додаткові компресорні станції, вартість яких може перевищувати $500 млн, а будівництво забирає 2-3 роки, або прокладе в Східний Крим газопровід з Росії, Україна може материковий газ продавати Криму. Хоча б за ціною, за якою його продає Україні «Газпром». Заступник міністра енергетики Ігор Діденко відмовився коментувати Forbes таку можливість, пославшись на те, що всі рішення щодо Криму повинні бути врегульовані Міністерством юстиції, оскільки Крим визнаний «тимчасово окупованою територією».
Нелегітимна кримська влада поки що теж такий варіант не розглядає. Можливо, розраховують повторити подвиг України 2009 року, коли газотранспортна система була розгорнута у зворотному напрямку і три тижні забезпечувала країну газом з підземних сховищ. Але коли прийде зима і мешканці Східного узбережжя, що замерзають, стануть реальністю, питання про додаткові закупівлі перетвориться на нагальну необхідність. Україна не відмовить?
Інна Коваль
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
