459
Світова кон'юнктура не на користь промисловості
— Фондовий ринок
Траєкторія підприємницьких оцінок щодо поточного фінансово-економічного стану своїх підприємств не змінюється протягом останнього півріччя, за винятком щодо провального “святкового” січня поточного року. Галузь, схоже, не збирається виходити із стагнації, але і спускатися в фазу рецесії також планує. Про це свідчить аналітичний матеріал Центру кон’юнктурних досліджень Інституту статистичних досліджень та економіки знань НДУ ВШЕ.
Центр кон’юнктурних досліджень Інституту статистичних досліджень та економіки знань НДУ ВШЕ представляє аналітичний матеріал, що характеризує стан ділового клімату на російських промислових підприємствах у квітні 2014 р. Використані дані базуються на результатах опитувань керівників близько 5,5 тис. великих і середніх промислових підприємств, які в щомісячному режимі проводяться Росстатом.
Узагальнені думки керівників великих і середніх промислових підприємств дозволяють констатувати, що квітневі дані практично не виявили акцентованих змін в порівнянні з результатами березневого опитування. Причому траєкторія підприємницьких оцінок щодо поточного фінансово-економічного стану своїх підприємств не змінюється протягом останнього півріччя, за винятком щодо провального “святкового” січня поточного року.
Галузь, схоже, не збирається виходити із стагнації, але і спускатися в фазу рецесії також передбачає. До слабких, але позитивних змін, які відбулися у звітному періоді, можна віднести зростання середнього рівня завантаження виробничих потужностей в порівнянні з попереднім місяцем на 1%, яке склало у квітні по промисловості в цілому 64%.
В аналізованому місяці відзначені незначні позитивні зміни в русі запасів готової продукції на складах. Зокрема, частка підприємств, де спостерігалося скорочення запасів, перевищувала частку тих, де виявлено їх збільшення. Треба зауважити, що це один з ключових індикаторів, що характеризують кон’юнктурні зміни в промисловості.
Наступним позитивним моментом є відносне поліпшення ділового клімату на великих галузеутворюючих промислових підприємствах. Не можна забувати, що саме ці економічні агенти більшою мірою впливають на зміну динаміки промислового виробництва.
До негативних моментів необхідно віднести погіршення, яке вже стало хронічним в останні півтора роки, фінансової складової в діяльності підприємств (власні фінансові кошти і прибуток). Продовжилося, хоча і повільнішими темпи, скорочення чисельності зайнятих на великих і середніх промислових підприємствах.
Другий місяць поспіль погіршується інфляційна складова, причому як щодо “своїх” цін за відвантажену продукцію, так і щодо “чужих” за куплені сировину і матеріали. Підвищені інфляційні очікування виявлені і в прогнозах респондентів на найближчі 3-4 місяці. Слід зазначити, що поки інфляційні оцінки респондентів знаходяться в межах розумного, але поява тенденції до зростання цін на ринку промислової продукції очевидна.
Практично незмінними залишилися ситуації з попитом і виробництвом. До такого висновку прийшли експерти Центру кон’юнктурних досліджень Інституту статистичних досліджень та економіки знань Національного дослідницького університету ВШЕ.
Серед факторів, що лімітують виробництво, незмінним лідером вже більше року залишається “недостатній попит на продукцію підприємства”, на нього послалися 47% респондентів. Слідом за попитом вишикувалися фінансові проблеми: на “високий рівень оподаткування” скаржаться 40% респондентів, “брак фінансових коштів” лімітує роботу 39% підприємств, приблизно така ж частка респондентів посилається на високий відсоток комерційного кредиту.
Варто зазначити, що після двомісячного зростання стабілізувався вплив фактора “непевність економічної обстановки”. На нього, як і в березні, послалася третина учасників опитування. Приблизно чверть керівників підприємств зазнають труднощів через “нестачу кваліфікованих робітників” і “зношеність або відсутність необхідного обладнання”.
Незважаючи на слабку ділову активність промислової галузі в цілому, трохи більше 80% “директорського корпусу” оцінили загальний економічний стан очолюваних ними структур як “сприятливий” і “задовільний” (9 і 72% відповідно).
Мабуть, з урахуванням економічної кон’юнктури, що складається останнім часом на зовнішньому і внутрішньому ринках, і непередбачуваності попитової ситуації, підприємці певною мірою змирилися зі станом справ на своїх підприємствах. На жаль, дана вичікувальна позиція навряд чи може мотивувати їх до інвестиційних, а тим більше модернізаційних та інноваційних ініціатив.
Прогнозні оцінки респондентів щодо зміни основних показників діяльності своїх підприємств на найближчі 3-4 місяці не дають приводу для підвищеного оптимізму, але і якихось серйозних негативних очікувань також не спостерігається.
В результаті різноспрямованої динаміки основних показників у квітні поточного року основний результуючий композитний індикатор дослідження – сезонно відкоригований індекс підприємницької впевненості (ІПВ) – зберіг своє березневе значення (-4%).
Найбільша величина ІПВ в аналізованому періоді відзначена в організаціях, що обробляють деревину та виробляють вироби з дерева, а найменша – на підприємствах текстильного і швейного виробництва, а також виробляють транспортні засоби та обладнання.
Враховуючи, що методологія розрахунку індексу підприємницької впевненості (ІПВ), використана в представленому дослідженні, повністю гармонізована з методологією, яка застосовується в європейських країнах, доцільно провести графічний порівняльний аналіз ІПВ по Росії та ряду країн Європи.
Відмінністю європейських бізнес-обстежень є проведення опитувань тільки на промислових підприємствах обробних виробництв, оскільки “видобуток” для багатьох країн ЄС є не настільки актуальним для оцінки економічного стану промисловості, як у Росії. При цьому порівняння можна провести тільки за березневими даними, бо офіційні результати бізнес-обстежень по країнах єврозони і ЄС за квітень поки ще не опубліковані.
Якщо порівнювати ІПВ в обробній промисловості Росії з відповідними показниками низки європейських країн, то необхідно відзначити, що, незважаючи на стагнацію, він виглядає цілком гідно, принаймні знаходиться на близькому до середньоєвропейського рівня.
Мабуть, глобальна економічна кон’юнктура на світових ринках складається не на користь промисловості. Зона підвищеної інвестиційної активності поступово переміщується в бік торгівлі, сфери послуг, особливо фінансових, та інших більш рентабельних видів економічної діяльності.
На думку директора Центру кон’юнктурних досліджень ІСІЕЗ НДУ ВШЕ Георгія Остапковича, незважаючи на фонове збільшення позитивних оцінок респондентів по окремих операційних показниках, які характеризують ділову активність промислових підприємств в останні два місяці, говорити про початок виходу галузі з стагнаційного режиму функціонування поки ще рано.
Разом з тим, не можна не відзначити поліпшення настроїв керівників підприємств обробних видів промислової діяльності. Можна з обережністю припустити, що починає позначатися позитивний ефект м’якої девальвації національної валюти, що спостерігається останнім часом.
Однак, враховуючи досить позитивний досвід імпортозаміщення, що спостерігався в “післядефолтний” період з 1999 р., даний процес займає значно більший час і, головне, проявляється після зниження рубля мінімум на 30-50%. Сьогоднішнє 15%-е зниження навряд чи може акцентовано впливати на реальне включення механізму імпортозаміщення. Швидше за все, у респондентів з обробних видів діяльності психологічно покращився настрій від можливості скласти цінову конкуренцію імпорту на російському промисловому ринку.
Аналіз результатів кон’юнктурних підприємницьких опитувань дозволяє стверджувати, що на російському ринку промислової продукції функціонують економічні агенти, які більшою мірою різняться між собою за рівнем інтенсивності виробничої активності.
Виходячи з думок учасників опитування можна констатувати, що приблизно 17-19% від загальної сукупності підприємств, що працюють на промисловому ринку в даний час, перебувають у фазі економічного зростання. Ці досить рентабельні і конкурентоспроможні підприємства мають хорошу фінансову базу власних ресурсів, що дозволяє практично безболісно брати кредитні кошти на розвиток виробництва.
Як правило, вони відрізняються відносно високою продуктивністю праці і мають необхідний кадровий потенціал. Багато з них ведуть активну зовнішньоекономічну діяльність і спираються у своєму розвитку на використання інтенсивних факторів росту у вигляді модернізаційних, інноваційних, інвестиційних та інших механізмів.
Причому підприємства даної категорії можна знайти практично в будь-якому виді промислової діяльності з переважанням їх у видобувних виробництвах. Слід зазначити, що саме ці підприємства “першого ешелону” сьогодні утримують галузь від сповзання в стан рецесії.
На протилежному кінці рейтингу розташовуються “аутсайдери”, вони становлять 18-20% від загальної сукупності. Ці підприємства давно перебувають у стані рецесії, а частина з них – в кризовому стані, балансуючи на межі банкрутства. Дана категорія економічних агентів часто працює з негативною доданою вартістю та перевищенням критичного боргу.
Існують ці підприємства в першу чергу за рахунок квазімонопольного становища і відсутності конкуренції на місцевих ринках, а також за рахунок прихованого або явного субсидування з місцевих бюджетів, у тому числі з метою збереження хоч якогось заробітку для населення, особливо що проживає в депресивних районах.
Зазначена категорія підприємств є основним “драйвером”, що тягне промисловість у фазу рецесії. Необхідно звернути увагу, що продуктивність і оплата праці між підприємствами “першого ешелону” і “аутсайдерами” можуть відрізнятися в рази, природно, на користь перших.
При цьому подібна ситуація може спостерігатися на підприємствах одного і того ж виду промислової діяльності і навіть приблизно з одного номенклатурою виробленої продукції.
На жаль, необхідно констатувати, що за останній рік, хоча і малопомітно, але спостерігається негативна тенденція скорочення частки підприємств “першого ешелону” і збільшення частки підприємств “аутсайдерів”.
У середині рейтингу знаходиться найбільш численна частина підприємств (приблизно 55-65%), які в даний час функціонують за стагнаційним сценарієм. До цієї категорії належать підприємства, що мають менший обсяг різного роду ресурсів, особливо фінансових, в порівнянні з “першим ешелоном”, що живуть в основному сьогоднішнім днем.
Для більшості з них ризики застосування інтенсивних чинників зростання виробництва є надмірними за високого ступеня залежності цих економічних агентів від змін зовнішньої і внутрішньої галузевої кон’юнктури, особливо попитової та цінової, а також економічних і політичних рішень, прийнятих на різних рівнях влади.
Періодично, на нетривалий час, частина підприємств цієї групи, що знаходяться вище її середнього рівня, переходить в зону “першого ешелону”, а нижче середнього – в зону “аутсайдерів”. Всі ці короткочасні переміщення багато в чому залежать від наявності або відсутності нових виробничих замовлень і від покращення чи погіршення економічної кон’юнктури.
Основними завданнями, які необхідно вирішити виконавчим і законодавчим органам всіх рівнів, що мають безпосередній стосунок до проблеми зростання економіки в цілому і промисловості, зокрема, є створення сприятливих умов для ведення бізнесу в країні у вигляді поліпшення підприємницького клімату та інституційного середовища.
Враховуючи, що ефект від реалізації даних заходів настане нескоро, сьогодні необхідно в першу чергу, як мінімум, не заважати “першому ешелону”, мінімізувавши на найближчий час введення нових правил гри (податкових, митних і т. д.), які можуть ускладнити їх функціонування на промисловому ринку.
Необхідно точково ідентифікувати лідерів “другого ешелону” і створити їм умови для переходу до першої групи. Даний маневр може в найкоротший період, до настання ефекту від вирішення базових проблем, вплинути на прискорення зростання промислового виробництва в цілому.
З аутсайдерами ситуація найскладніша. По-хорошому їх треба взагалі вивести з ринку. Однак запуск даного механізму однозначно викличе соціальні потрясіння і може негативно вплинути на один з найсприятливіших індикаторів російської економіки – рівень безробіття.
З аутсайдерами ситуація найскладніша. По-хорошому їх треба взагалі вивести з ринку. Однак запуск даного механізму однозначно викличе соціальні потрясіння і може негативно вплинути на один з найсприятливіших індикаторів російської економіки – рівень безробіття.
Другий варіант – принципово поміняти менеджмент цієї групи підприємств і, можливо, якщо дозволяє виробнича база, вид діяльності. Швидше за все, треба використовувати обидва варіанти одночасно з пріоритетом другого.
За матеріалами: Вєсті Економіка
Поділитися новиною
