4363
10 років роботи Путіна президентом Росії. 10 цікавих фактів
— Світ
У травні 2000 року Володимир Путін офіційно вступив на посаду Президента Росії. Відтоді, за вирахуванням 4 років роботи на посаді глави Уряду РФ, пройшло 10 повних років, як Володимир Путін працює на цій посаді. Що за ці роки відбулося з економікою?
Вже до 2010 р. країна стала одним зі світових економічних лідерів, а рівень життя населення помітно покращився. Однак є проблеми, які ані за десять років роботи президентом, ані за час роботи на посаді глави уряду так і не вдалося вирішити, а вони заважають подальшому розвитку Росії.
ЗРОСТАННЯ ВВП
Темпи зростання економіки Росії в 2000 р. перевищували 10%, в наступні роки збільшення обсягу ВВП Росії поступово уповільнювалося. Однак, незважаючи на це, темпи зростання економіки були одними з найвищих серед країн світу, що розвиваються.
Економіка Росії протягом цього періоду зростала не тільки за рахунок різкого збільшення надходження коштів від продажу сировинних товарів, таких як нафта, але й значною мірою завдяки здійсненню ключових економічних реформ (податкової, банківської, ринку праці та земельної), жорсткій податково-бюджетній політиці, а також грамотній роботі російського ЦБ.
Водночас не можна не відзначити, що на сьогодні нинішня економічна модель зростання економіки країни вичерпала свої можливості: в 2013 р. ВВП Росії збільшився лише на 1,3%.
Але за ці роки Росія стала шостою економікою світу після США, Китаю, Японії, Індії та Німеччини за обсягом внутрішнього валового продукту за паритетом купівельної спроможності.
УПОВІЛЬНЕННЯ ІНФЛЯЦІЇ
З того моменту, як Путін зайняв пост президента країни, інфляція в Росії сильно сповільнилася.
У 2000 р. споживчі ціни зросли на 20,2%, а за підсумками 2013 р. цей показник становив всього 6,5%.
Інфляція протягом цих років сповільнювалася поступово, деяке збільшення було тільки в 2007-2008 рр.
Проте, з урахуванням поточних темпів зростання національної економіки, рівень інфляції залишається занадто високим, хоча очікується подальше уповільнення до 4,5-5,5%.
ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ
Зміна демографічної ситуації в Росії була одним з ключових пріоритетів соціальної політики Володимира Путіна.
З 1992 р. смертність в Росії перевищувала народжуваність, проте перелому негативного тренду вдалося домогтися в 2013 р. За даними Росстату за підсумками 2013 р. в країні народилося 1,90 млн осіб, а померло 1,88 млн.
Більш того, за останні шість років темпи збільшення народжуваності значно прискорилися. Такого ефекту вдалося домогтися не тільки завдяки поліпшенню соціально-економічних умов у країні, але і за допомогою стимулюючих програм, таких як виплата материнського капіталу. У 2007-2013 рр. сертифікати на материнський капітал отримали 4,5 млн сімей. З урахуванням індексації розмір маткапіталу в 2013 р. становить 409 тис. руб., у 2014 р. – 429 тис. руб.
ПРЯМІ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ
Поліпшення ситуації в економіці Росії і стрімке її розширення стали причиною зростання обсягу іноземних інвестицій. Великі світові інвестори захотіли заробити на стрімкому зростанні російської економіки, яка завдяки низці ефективних реформ стала генерувати значні доходи.
Якщо на початку 2000 р. Росія не потрапляла і до десятки країн за обсягами залучених інвестицій, то за підсумками 2013 р. вона посіла третє місце, поступившись лише США і Китаю.
Обсяг прямих іноземних інвестиції за звітний період становить рекордну суму в $94 млрд, що на 83% вище аналогічного показника за 2012 р. Причому експерти ЮНКТАД вважають, що в 2014 р. динаміка збережеться на тлі активності Російського фонду прямих інвестицій.
БАГАТОРАЗОВЕ ЗБІЛЬШЕННЯ МІЖНАРОДНИХ РЕЗЕРВІВ РОСІЇ
З початку 2000 р. обсяг золотовалютних резервів невпинно зростав. Виняток становить лише період світової фінансової кризи в 2008-2009 рр., коли Банк Росії був змушений стримувати падіння рубля, в результаті чого обсяг ЗВФ скоротився з серпня 2008 р. з $596 млрд. до $383 млрд в квітні 2009 р.
На сьогодні Росія є одним з найбільших власників міжнародних резервів, поступаючись лише Китаю, Японії та Саудівської Аравії. Обсяг міжнародних резервів Росії становить $493,326 млрд.
Історичний мінімум був зафіксований 2 квітня 1999 р., коли золотовалютні запаси Росії скоротилися до $10,7 млрд.
Міжнародні резерви Росії накопичувалися за рахунок різкого зростання валютних надходжень від продажу сировинних товарів, ціни на які з 2000 по 2008 рр. багаторазово збільшилися. Значний запас міжнародних резервів грає роль “подушки безпеки”, дозволяючи Банку Росії брати удар на себе у випадку зміни кон’юнктури на світових фінансових ринках.
ЛІКВІДАЦІЯ ЗОВНІШНЬОГО БОРГУ
Одним з ключових пунктів економічної політики Путіна було максимальне зниження обсягу державного боргу.
У 1999 р. зовнішній державний борг Росії становив $138 млрд, або 78% від ВВП. За даними Міністерства фінансів Росії на 1 квітня 2014 р. показник становить $54,881 млрд (або 39,928 млрд євро). Щодо рівня ВВП 2013 р. держборг країни не перевищує 8,4%.
Найбільш стрімке скорочення державного боргу відбувалося в 2004-2008 рр. Поліпшення податкового законодавства і зростання світових цін на сировину дозволило країні наростити доходи, в результаті чого до кінця серпня 2006 р. Росія здійснила дострокові виплати $22,5 млрд за кредитами Паризького клубу, після чого її державний борг становив $53 млрд (9% ВВП). Пік російського державного боргу припав на 1998 р. (146,4% ВВП).
ЗРОСТАННЯ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ КРАЇНИ
Від початку 2000 р. почалося стрімке зростання доходів населення країни, тому що на тлі різкого поліпшення ситуації в економіці країни і припливу коштів від продажу сировини почалося безпосереднє зростання заробітних плат.
До кінця 2000-х рр. зростання доходів населення стало випереджати зростання цін, реальні наявні доходи росіян перевищили доходи жителів східноєвропейських країн. Якщо в 2000 р. середній грошовий дохід на душу населення становив лише 2281 руб., то в грудні 2013 р. цей показник сягнув 38340 руб.
Однак таке стрімке зростання доходів також стало причиною розшарування доходів по галузях і регіонах країни. З’явилися галузі з високими і низькими зарплатами, а також заможні і незаможні регіони.
СКОРОЧЕННЯ ЧАСТКИ БІДНОГО НАСЕЛЕННЯ
За підсумками 1999 р. в Росії за межею бідності (частка населення з доходами нижче прожиткового мінімуму від загальної чисельності населення країни) перебувало близько 29,9% населення. Максимальний рівень бідності в Росії відзначений в 1992 р. – 33,5%, чисельність бідних громадян сягнула тоді 49,3 млн.
Починаючи з 2000 р. показник незмінно скорочувався. У 2004 р. рівень бідності знизився до 17,6% (25,2 млн), в 2007 р. – до 13,3%, в 2009 р. – до 13%, в 2010 р. – до 12,5%, в 2011 р. – до 12,7%. Мінімального значення показник сягнув у 2012 р. – 10,9%.
Такий динаміці сприяли зростання реальних доходів населення та поліпшення соціально-економічної ситуації в країні. Однак починаючи з 2011 р. показник знову почав збільшуватися, а в 2013 р. піднявся до 11,1%.
Завдяки швидкому зростанню рівня життя вже до кінця 2000-х рр. можна було говорити про формування в Росії досить широкого середнього класу.
Середній клас став однією з найбільш масових соціальних груп: його частка становить від 25% до 27% від загальної чисельності населення, або 40% від активного населення.
За прогнозами заступника голови Мінекономрозвитку Андрія Клепача, частка цієї соціальної групи до 2020 р. може збільшитися до 30% населення, а у разі проведення успішної модернізації економіки Росії – до 35-40%.
ПОЛІПШЕННЯ ІНДЕКСУ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ
Індекс розвитку людського потенціалу в Росії збільшився з 0,691 у 2000 р. до 0,788 в 2013 р. При цьому Росія піднялася в рейтингу з 62-го місця до 55-го.
Індекс традиційно використовується для порівняння країн за такими показниками, як рівень життя, грамотності, освіченості і довголіття. Він готується і публікується в рамках в рамках програми ООН.
Таким чином, за цим показником Росія перебуває в списку високорозвинених держав.
Середня очікувана тривалість життя при народженні в країні становить 69,1 років; середня тривалість отримання освіти – 11,7 років; валовий національний дохід на душу населення – $14,461 тис. на рік.
При цьому Росія зараз лідирує в рейтингу серед інших країн БРІК.
ВІДТІК КАПІТАЛУ
Відтік капіталу з Росії з початку 2000 р. зменшувався, а 2005 р. став переломним, оскільки вперше вдалося домогтися нульового балансу між капіталом, що вивозиться і ввозиться до країни.
У наступні 3 роки обсяг припливу капіталу значно перевищував відтік капіталу. Максимальної позначки вдалося домогтися в 2007 р., коли чистий приплив становив $81,7 млрд.
Однак з початком світової фінансової кризи в 2008 р. негативна тенденція відновилася. Причому навіть зі стабілізацією ситуації в світовій економіці та економіці Росії відтік капіталу не припинився. За прогнозами міністра економічного розвитку Олексія Улюкаєва відтік капіталу з Росії в I кварталі може становити близько $60 млрд, а за підсумками 2014 р. – $100 млрд.
За матеріалами: Вєсті Економіка
Поділитися новиною
