Як чудово росіяни їздять до Криму, минаючи Україну - поїздом, поромом і автобусом — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Як чудово росіяни їздять до Криму, минаючи Україну - поїздом, поромом і автобусом

Світ
21458
Від початку цього тижня РЖД пропонує нову послугу для тих, хто їде до Криму – наскрізний квиток на поїзд, автобус і паром через Керченську протоку. Він повинен компенсувати тимчасову відсутність прямого залізничного сполучення через територію України.
За квитком потрібно постояти
Купити так званий наскрізний квиток виявилося непросто. Продаж, за повідомленнями Мінтрансу і РЖД, розпочався 28 квітня, сервіс почав діяти з 1 травня.
Купити проїзний документ звичним і найбільш зручним способом – через інтернет – не можна, придбати його можливо тільки особисто з’явившись до віконця каси. Відстоявши чергу до першого ліпшого касиру Курського вокзалу, з’ясувалося, що “супербілет” продається тільки в одному віконці з півсотні – міжнародній касі. Чому переїзд до Криму виключно через російську територію вважається міжнародним , касир пояснити не змогла. Ніяких оголошень, вказівок або роз’яснень у касовій залі теж немає.
Друга черга забрала також близько півгодини. “Ой! – Зраділа касир. – Ви перший у нас покупець наскрізного квитка!”. Таким чином, в перший день продажів близько третьої години дня, кореспондент РБК був першим, хто поцікавився наявністю розрекламованого сервісу. На оформлення квитків пішло близько 20 хвилин – касир напружено хмурила брови, дивлячись у багатосторінкову інструкцію, телефонувала комусь і, нарешті, закликала на допомогу начальницю. У чотири руки вони виписали купу папірців рожевого та блакитного кольорів – квиток на потяг з Москви до Краснодара, посадковий талон на автобус Краснодар – Севастополь і ще кілька якихось квитанцій, наявність яких необхідна чи то для звітності, чи то для дотримання якихось формальностей. З урахуванням пізньої покупки і купе у фірмовому поїзді, все обійшлося в суму близько 8000 рублів на людину. Тобто шлях, який забирає більше 30 годин, обходиться трохи дорожче, ніж переліт в менш ніж дві години.
  • Москва – Краснодар – порт “Кавказ”*
Здається, ми були єдиними володарями “наскрізних” квитків на весь поїзд. Майже всі їхали до кінця – до Новоросійська. І лише декілька людей, як розповіла провідниця, – до Краснодара. Поїзд від Москви до Краснодара в середньому йде близько 25 годин. Нам пощастило – експрес довіз нас за 21 годину, але приходить в Краснодар він за чверть до шостої ранку.
Куди йти шукати потрібний автобус в незнайомому місті, ми не знали. Провідниця заспокоїла нас: автовокзал знаходиться просто через дорогу від вокзалу залізничного, і автобус, швидше за все, базується там. Але все виявилося іще простіше. Прямо на платформі поблизу вагона стояла жінка в залізничній формі і голосно викрикувала наші прізвища. На грудях табличка “Помічник начальника станції”. “Сьогодні перший день, коли діє маршрут, тому нас підрядили допомагати пасажирам зібратися до автобуса”, – пояснила вона на бігу.
Пасажирів зібралося небагато – у двадцятимісний мікроавтобус Mercedes сіли семеро людей, включаючи дівчинку-підлітка і маленьку дитину. Ще один пасажир не потрапив на автобус. Як він пояснив супроводжуючому представнику компанії-перевізника, провідник під час посадки в поїзд у Воронежі 30 квітня забрав у нього купон на автобус і повернув гроші, заявивши, що він діє лише з 1 травня і, тому недійсний. На наших очах він віддалився до автовокзалу заново купувати квиток на автобус до порту “Кавказ” і бронювати місце на поромі.
“Я прикинув, що шлях коротший, зручніший і дешевший, ніж через Україну або літаком”, – розповідає воронежець Володимир Загородній.
Дмитро Прокопенков з Брянська пояснює свій інтерес до маршруту тим, що не любить літати літаком. До того ж дорога до Сімферополя з поїздкою в плацкартному вагоні йому коштувала 2700 рублів, майже втричі дешевше, ніж літаком. “До дівчини їду на свята”, – зніяковіло каже він, затягуючись сигаретою.
А ось Борис Паутов із Пскова стверджує, що не вміє користуватися інтернетом, тому купив те, що порадили в касі. “Назад полечу літаком! Дешевше і швидше!” – вирішив він.
Автобуси відправляються по мірі прибуття пасажирів, попередній пішов двома годинами раніше, коли в нього сіли два перших пасажира “наскрізної” лінії, розповів супроводжуючий. Ми поїхали на півгодини раніше часу, зазначеного у квитку.
Після чотирьох годин їзди по хороших дорогах Краснодарського краю повз акуратні селища, поля і виноградники ми вперлися в хвіст черги з машин на пором, що розтягнулася приблизно кілометрів на шість. Водій став обходити чергу по зустрічній, але наткнувся на групу ініціативних громадян, що перегородили дорогу і перешкоджали руху бажаючих влізти позачергово. Демонстрація маршрутного листа – адже наш автобус виконував рейс тільки до порту, де мав нас висадити – заспокоїла добровільних дружинників, і вони знехотя розступилися. На шляху до порту повз чергу нам довелося ще не менше трьох разів зупинятися і доводити групам громадян, що ми не збираємося разом з автобусом пролізти на пором. А співробітникам ГІБДД на в’їзді в порт довелося віддати техпаспорт машини під заставу її швидкого повернення.
Зійшовши на пором, де, до слова, черговий вперше почув про “наскрізний” квиток і деякий час радився по рації, чи можна нас пропустити, стало ясно, чому черга була такою суворою. До 10 ранку 1 травня на переправу заїхали машини, які встали в чергу напередодні о другій годині дня. Тобто, щоб потрапити з порту “Кавказ” до Криму, потрібно було почекати близько 20 годин.
Лінію “Кавказ – Керч” обслуговує компанія “Анрос”. У неї, за власними даними, чотири порома, один з них – вантажний. Незважаючи на те, що рейси короткі, переїзд в один напрям забирає не більше півгодини зі швартуванням і відшвартуванням – пороми катастрофічно не справляються: на кожен з них поміщається близько двох десятків автомобілів. На поромах тісно – щоб потрапити всередину, доводиться обтерти собою декілька запорошених машин. У черзі їх стоять сотні. “А 9 травня все встане у зворотному напрямку, будемо ночувати в Керчі”, – сумно констатували водії, які очікували кінця рейсу в пасажирському салоні порома перед телевізором, що транслював Перший російський канал. Там якраз показували новини, в яких радісні москвичі відзначали Першотравень.
У Криму не чекають
Прийом на кримській стороні різко контрастував з тим, що ми побачили на вокзалі Краснодара. На нас взагалі ніхто не чекав, ніякого автобуса не було і, схоже, не передбачалося. Представниця автоперевізника – АНО “Транспортна дирекція” – спочатку спробувала зробити вигляд, що їй не до нас. “Вони тут стоять і хочуть автобус, а я ніяких вказівок не отримувала, – нарікала вона в мобільний телефон невідомому співрозмовнику, одночасно жмакаючи в кишеню бейдж з ім’ям і посадою. – Вони, правда, існують, ці квитки, у них вони є, а що робити – незрозуміло”.
Дівчина, що представилася Тетяною, пізніше пояснила, що про “наскрізні” квитки вона чула якусь розрізнену інформацію і вважала, що їх лише планують ввести. Після півгодини переговорів по телефону Тетяна повідомила, що водій їде, але буде приблизно хвилин через сорок, а то й через годину.
“Був тут вже один з таким квитком перед вами, – з дверей з табличкою “Черговий” вийшов немолодий чоловік у камуфляжній формі, але без розпізнавальних знаків. – Так я йому одразу сказав: ніяких автобусів тут немає і не буде, бери маршрутку, їдь в Керч до автовокзалу і там купуй квиток на звичайний автобус”. “І що він?” – запитую я. “Що-що? Поїхав на маршрутці кудись”, – чоловік у камуфляжі посміхнувся.
Опівдні, приблизно через півтори години очікування, з’явився автобус. Правда, це був мікроавтобус Volkswagen на шість пасажирів, а нас було семеро, включаючи маленьку дитину. Їй довелося майже всю дорогу їхати на колінах у мами і вже через кілька годин поїздки її невдоволення стало виражатися в тому, що дитина стала бити мене ногами.
Ми вдвох їхали в Севастополь, ще двом потрібно було в Сімферополь, а мама з двома дітьми прагнула потрапити до Ялти, в санаторій. Тільки в перший день “Транспортна дирекція” послала один автобус на всіх, в найближчі дні їх буде декілька з різних напрямів, розповів нам водій Тимур. “Відпустили мене на всі свята, а вчора об 11 ночі зателефонувало начальство і каже: давай, розвозь пасажирів з порту”, – скаржиться Тимур.
Спочатку ми заїжджаємо на автовокзал у Сімферополі, де вивантажуємо перших двох пасажирів, потім – до воріт ялтинського санаторію, і, нарешті – в Севастополь. Через це поїздка затягується – в цілому, з урахуванням очікування транспорту в Керчі, ми провели в дорозі від Краснодара близько 12 годин.
Анатолій Тьомкін (Москва-Крим)
За матеріалами:
РБК
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас