1610
Східний похід: Росія будує нафтопровід з Індією
— Енергетика
Росія змінює вектор енергійної стратегії на тлі зростаючого попиту на вуглеводні в Китаї та Індії.
Напружені відносини між Росією і західними країнами, викликані подіями в Україні, також змусили Москву активізувати процес диверсифікації поставок нафти і газу.
В рамках цього процесу Росія і Індія запланували споруду нафтопроводу, що йде через одну з найбільш неспокійних провінцій Китаю – Синьцзян, вартістю в $30 млрд. Якщо цей проект вдасться реалізувати, він стане найдорожчим в світі.
ІСТОРІЯ ПИТАННЯ
Основа для цього проекту була закладена 21 жовтня 2013 р. під час візиту прем’єр-міністра Індії Манмохана Сінгха до Москви на 14-й російсько-індійський щорічний саміт.
Сінгх і Путін виступили із спільною заявою: “Росія і Індія домовилися про створення спільної групи з вивчення можливості наземного транспортування вуглеводнів”.
Ця заява підтвердила загальну прихильність двох країн щодо подальшої реалізації угоди між Урядом Російської Федерації і Урядом Республіки Індія “про вдосконалення співпраці в нафтогазовій галузі”, яке було укладено 21 грудня 2010 р.
Варто відзначити, що проект був запропонований до розгляду ще в 2005 р., але лише через чотири роки, коли міністри закордонних справ Росії, Індії та Китаю домовилися посилити співпрацю в енергетичній сфері, він набув особливої актуальності. Наприкінці минулого року найбільша в Індії нафтогазова компанія ONGC проявила інтерес до проекту, зазначивши, що нафтопровід з Росії представляється доцільним.
В даний час Індія купує незначні обсяги російської нафти. За даними посольства Індії в Москві обсяг імпорту нафтопродуктів з Росії в 2012 р. становив лише $176 млн, тоді як двосторонній товарообіг за цей період виріс на 24,5% і сягнув $11 млрд. Обсяг індійського експорту склав $3 млрд, у той час як обсяг російського експорту, який переважно складався з поставок зброї, оцінювався у $8 млрд.
“Українська криза” сприяла тому, що проект будівництва нафтопроводу отримав серйозну політичну підтримку, оскільки прискорена диверсифікація поставок на ринки поза Європою, до країн Азії та інших зростаючих ринків, де попит швидко збільшується, є основним кроком у відповідь Росії на погрози введення повномасштабних санкцій з боку Європи і США.
Попит на газ в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні збільшується значно швидше, ніж у Європі: за прогнозами International Energy Outlook 2013 (U.S. Energy Information Administration), протягом наступної чверті століття споживання газу зростатиме в країнах Азії темпами 3% на рік, а в Європі – лише 0,7%.
Проект будівництва нафтопроводу отримав серйозну політичну підтримку і в Китаї. У доповіді Центру досліджень енергетичної стратегії Китаю Інституту світових проблем КНР Ся Ішан наголошується, що цей проект є вигідним для Китаю, оскільки дозволяє отримати статус транзитної території російської нафти, а не тільки кінцевого отримувача.
Більше того, будівництво нафтопроводу тільки зміцнить намір Індії стати членом Шанхайської організації співпраці (ШОС).
Для переходу до будівництва нафтопроводу належить ще вирішити ряд суттєвих проблем, крім астрономічної ціни. Низка експертів припускають, що настільки масштабні витрати роблять проект неефективним, оскільки Індії набагато простіше закуповувати дешевшу нафту з Ірану, а Росії дешевше постачати нафту на південь Азії за допомогою танкерів. Також близько 35% маршруту нафтопроводу проходить по гористій місцевості, саме з цим пов’язана висока вартість його будівництва. Більш того, це сприяє значному зрушенню графіків завершення будівництва – до 2020-2022 рр.
За матеріалами: Вєсті Економіка
Поділитися новиною
