Чому з усіх штрафів АМКУ до бюджету надійшло лише 6%? — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Чому з усіх штрафів АМКУ до бюджету надійшло лише 6%?

Казна та Політика
1015
Наявність статусу великого гравця на ринку завжди пов’язана з існуванням певних ризиків, у тому числі пов’язаних з пильною увагою до сумлінності ведення бізнесу таких гравців з боку органів державної влади.
Антимонопольний комітет України (далі – АМКУ) як орган, покликаний захищати конкурентне середовище і боротися з будь-якими проявами зловживань у сфері конкуренції, продовжує демонструвати активність з виявлення порушень і застосування максимальних розмірів штрафів до компаній-порушників.
Слід зазначити, що за конкурентним законодавством України, в деяких випадках такі штрафи можуть встановлюватися на рівні до 10% від річного доходу суб’єкта господарювання. Для великих промислових компаній ця сума може сягати мільйонів гривень. При цьому з кожним роком активність органів АМКУ зростає. Згідно опублікованому звіту АМКУ, протягом 2013 року були накладені штрафи у загальній сумі майже 744 мільйонів гривень, що більш ніж в 1,8 разів перевищує відповідний показник за 2012 рік.
Проте в даному контексті слід торкнутися й іншої статистики щодо фактичного виконання “порушниками” конкурентного законодавства своїх зобов’язань за приписами органів АМКУ про накладення штрафів. Так, в 2013 році з 744 мільйонів гривень накладених штрафів до бюджету було сплачено лише 47400000. Що це – неплатоспроможність компаній або неефективність механізму “стягнення”? Спробуємо розібратися.
Положення конкурентного законодавства України передбачають автоматичну зупинку процесу виконання рішення органу АМКУ в разі його оскарження в судовому порядку шляхом звернення компанії-порушника до господарського суду. Правило про зупинку виконання рішення діє і в період перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. На перший погляд, об’єктивно і гуманно, враховуючи свого роду “презумпцію невинності”. Водночас такий механізм дозволяє позивачу використовувати низку юридичних прийомів, результатом яких може стати значне затягування судового процесу і, відповідно, невиконання свого зобов’язання про сплату штрафу.
Незважаючи на те, що на практиці органи судової влади не мають права виконувати повноваження АМКУ, встановлюючи ті чи інші факти (наявності монопольного становища на ринку, нанесення збитку конкуренції і т.д.), аргументи позивачів про порушення процедури органом АМКУ при проведенні розслідування справи – достатні підстави для визнання такого рішення недійсним та відправлення справи на повторний розгляд до державного органу. Оскільки прописана процедура проведення розслідувань органами АМКУ містить низку неоднозначних трактувань, аргументів на користь її порушення при грамотному їх обгрунтуванні не злічити. Одним з найбільш поширених порушень процедури, які можуть бути використані позивачами в разі оспорювання рішень АМКУ, є відсутність в матеріалах справи даних про проведену органом АМКУ експертизу (економічної, лінгвістичної, фонетичної і т.д. – залежно від виду порушення). Особливо часто останнє служить підставою для оскарження рішень, винесених за статтями Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”. Приймаючи такі доводи, суди, як правило, призначають експертизи в рамках здійснення виробництва або приймають рішення про визнання відповідного припису АМКУ недійсним та проведення повторного розслідування у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин справи органом АМКУ. У кожному разі відведений Господарським процесуальним кодексом України двомісячний термін для вирішення спору судом може значно затягнутися за таких обставин, що, в свою чергу, дає суб’єкту господарської діяльності можливість виграти час для визначення подальшої тактики поведінки в суперечці з антимонопольним органом.
Слід зазначити, що незважаючи на створену і широко застосовувану практику АМКУ, що стосується подачі зустрічних позовів про стягнення штрафу для їх спільного розгляду зі справами про визнання рішень антимонопольних органів недійсними, господарські суди досі не дійшли до єдиної думки щодо того, чи є таке прискорення процесу органами АМКУ законним з точки зору теорії “права на позов”. Так, постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2013 року у справі № 5009/2447/12 встановлена ​​передчасність звернення АМКУ до суду із зустрічним позовом, оскільки “за таких обставин право вимоги у нього ще не виникло”.
Ще одним чинником, що ставить під питання можливість стягнення штрафних санкцій з підприємства, що порушило законодавство про захист економічної конкуренції, є відсутність активів такого підприємства на території України. Стаття 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” надає право антимонопольному органу накладати штрафні санкції як на окремого суб’єкта господарювання, так і на групу компаній, а також будь-яку компанію-нерезидента, винних у порушенні конкурентного законодавства. Така широка трактування поняття “суб’єкта господарювання” в антимонопольному законодавстві України пов’язана, в першу чергу, з наданням можливості органу АМКУ обтяжити штрафом компанію, здатну такий штраф сплатити. Як правило, такими підприємствами є компанії групи, що зареєстровані і діють на території України. Адже ні для кого не секрет, що органи виконавчої служби України на сьогоднішній день не володіють ані законодавчими повноваженнями, ані фізичними здібностями займатися розшуком іноземних активів підприємств-порушників. Таким чином, коли мова йде про іноземні активи компанії-нерезидента України, процес виконавчого провадження щодо рішення АМКУ про сплату штрафу легко може зайти в кут.
Дискусії законодавців щодо даної проблеми ведуться не один рік. У 2009 році на розгляд Верховної Ради України було внесено законопроект, за яким пропонувалося надати рішенню АМКУ в частині накладення штрафу силу виконавчого документа. Це означає відсутність необхідності АМКУ приводити свої рішення в силу в судовому порядку. Крім того, законопроектом пропонувалося скоротити строк для сплати штрафу з двох місяців до десяти днів з дня одержання рішення про накладення штрафу. Однак такий підхід також викликає низку питань, в першу чергу – питання про можливість АМКУ зловживати своїм і без того широким колом прав. Адже фактично АМКУ володітиме повноваженнями виконавчого органу, видаючи обов’язкові для виконання документи. З точки зору часових і фінансових витрат, а також з точки зору реальності здійснення, наявність таких повноважень у АМКУ може істотно ускладнити процедуру відновлення прав бізнесу, якщо такі права будуть підтверджені в судовому порядку. З цих та низки інших причин законопроект так і не був прийнятий.
На жаль, механізми вирішення описаної проблеми також не були передбачені в затвердженій не так давно органами влади Загальнодержавній програмі розвитку конкуренції в Україні на 2013 – 2023 роки. Сьогодні це означає необхідність проведення реформ не тільки процесуальних механізмів стягнення, а й підходів до організації роботи органів АМКУ в цілому, в тому числі впровадження принципів прозорості, відкритості і справедливості функціонування органу на етапі проведення розслідувань.
Можливо, при застосуванні зазначених принципів питання, що виникають у бізнесу в рамках розгляду справи, у тому числі питання про перспективність оскарження рішення органу влади в судовому порядку, не підніматимуться. На наш погляд, такий підхід, безумовно, сприятиме вихованню дисципліни суб’єктів господарювання в частині добровільного виконання приписів АМКУ про накладення штрафів.
Олексій Катасонов, менеджер відділу податкових та юридичних послуг PwC Україна
Юлія Вардзелова, юрист відділу податкових та юридичних послуг PwC Україна
За матеріалами:
Діло
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас